38. Ознаки, функції та принципи податку.

Податок – це форма примусового відчуження в результаті діяльності суб'єктів, що реалізують свій податковий обов'язок у державну чи комунальну власність, який вносять до бюджету певного рівня, який виступає як обов'язковий, не цільовий, безумовний, безвідплатний і безповоротний платіж.

Ознаки податку: вид платежу, закріпленого НПА;

індивідуальна безвідплатність;

нецільовий характер;

безумовний характер;

податком є платіж, який надходить до бюджету;

обов'язковий характер;

безповоротний характер;

платіж у грошовій формі.

Функції податків повинні відбивати їх суттєвість.

1) Фіскальна — відповідно до цієї функції, податки виконують своє основне призначення — насичення доходної частини бюджету, для задоволення суспільних потреб.

2) Регулююча функція податку слугує своєрідним доповненням попередньої і скерована як на регулювання виробництва, так і на регулювання споживання (наприклад, непрямі податки). При цьому регулюючий механізм існує об'єктивно, і вплив на платників здійснюється незалежно від волі держави.

3) Розподільна функція податку являє своєрідне віддзеркалення фіскальної: наповнити казну, щоб потім розподілити одержані кошти. Але на стадії розподілу ця функція дуже тісно переплітається з регулюючою функцією, і в одній дії можуть проявлятися обидві. Наприклад, непрямі податки, які регулюють споживання, створюють основи для перерозподілу коштів від одних платників до інших (акциз на делікатесні види продуктів тощо).

4) Стимулююча (дестимулююча) функція - механізм пільг, зміна об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування.

5) Контрольна функція реалізується в ході оподаткування при регламентації державою фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій, одержанні доходів громадянами, використанні ними майна. За допомогою цієї функції оцінюється раціональність, збалансованість податкової системи, кожного податку зокрема, перевіряється, наскільки податки відповідають реалізації своєї мети в умовах, що склалися.

Принципи податку:

1) одноразовість обкладання означає, що один і то же об'єкт може оподатковуватися одним видом податку тільки один раз за певний період (податковий період);

2) найбільш важливі податки, які здійснюють основні надходження коштів у бюджет, і перелік всіх інших визначаються вищим органом законодавчої влади. Механізм оподаткування регулює уряд;

3) універсалізація податку припускає незалежність податкового тягаря від форм власності платника, рівний підхід до умов оподаткування будь-яких суб'єктів. Цей принцип формує також умови рівного відрахування будь-якої частини об'єкту, незалежно від джерел його одержання. Таким чином, всі платники зобов'язані відраховувати рівну частку' прибутку, залежно від своєї діяльності;

4) науковий підхід в формуванні елементів податкового механізму.

39. Загальна характеристика податкового права і податкових правовідносин.

Податкове право — це сукупність фінансово-правових норм, які регулюють суспільні відносини по встановленню, стягненню у бюджети різних рівнів обов'язкових, індивідуально безек-вівалентних платежів — податків.

Інститут податкового права є провідним у галузі фінансового права тісно пов'язаним з інститутом бюджетного права і з фінансами підприємств та організацій усіх форм власності.

Нормами права регулюється виникнення, змінення і припинення податкових правовідносин. Для кожної юридичної чи фізичної особи виникнення податкових правовідносин, крім норм, що містяться у законі про конкретний податок, пов'язане з такими умовами: наявність об'єкта оподаткування; отримання виручки від продажу товарів (робіт, послуг); наявність прибутку, доходу, майна тощо.

Зміна податкових правовідносин, як і їх припинення, як правило, також пов'язана з юридичними фактами, наприклад випуск продукції, що не оподатковується; сплата податків; списання недоїмок у встановленому законом порядку; смерть платника податку.

Оскільки податки являються економічною і правовою категорією, що зачіпає матеріальні інтереси юридичних та фізичних осіб, встановлення їх, зміна окремих норм і відміна податків та зборів здійснюються тільки Законом. Кожний закон про податок обов'язково містить у собі основні елементи: суб'єкти — платники податків, об'єкт оподаткування (в деяких законах — база оподаткування), одиниця оподаткування, ставки, терміни сплати, пільги.

Суб'єкт —платник податку — це юридична особа, а по частині податків юридична і фізична особа чи тільки громадяни по усіх видах доходів, у тому числі підприємницькій діяльності без оформлення юридичної особи. Основною ознакою платника податків є наявність самостійного джерела доходу, майна.

Об'єкт оподаткування — це все те, що підлягає оподаткуванню за законодавством. Кожний податок має свій об'єкт оподаткування. Наприклад, за податком на додану вартість — операції, що підлягають оподаткуванню, за прибутковим податком з громадян — сукупний дохід, що включає усі види оплати праці і матеріальної винагороди у грошовій і натуральній формі.