Б) Палацово-парковий ансамбль "маєток Самчики"
Палацово-парковий ансамбль "маєток Самчики" - не даремно називають «українським Версалем». Розташовується він у невеликому подільському селі з однойменною назвою в Староконстантинівському районі Хмельницької області, всього в годині їзди від Хмельницького.
Палац є одним з найцікавіших і прекрасніших архітектурних творінь, зведених в стилі зрілого класицизму. Датується 1785 роком. Самчики відрізняються чіткою симетрично-осьовою композицією, суворістю і стриманістю архітектурних форм, зручним плануванням приміщень. Інтересним є ще і той факт, що споруда збереглася практично без змін з кінця 18 - початку 19 ст.
Будівля палацу має невеликі розміри і є одноповерховою. Але, незважаючи на це, воно є домінантою в парковому пейзажі, де має надзвичайно зручне місцерозташування – на підвищенні. Це найвища точка лівого берега річки Случ. Палац чудово вписується в ландшафт за всіма правилами паркової архітектури. Така була задумка Гайсинського старости, полковника Петра Чечеля, який і був першим власником палацу.
Прикрасою білокам'яного палацу стали химерні споруди китайського павільйону, а також привратних будиночків. Територію маєтку захищала масивна кам'яна огорожа. Головний під'їзд до палацу зроблений з боку парку. При в'їзді гостей маєтку зустрічала скульптура - всміхнений лев. А коли гості виїжджали, їх проводжала інша скульптура – сумний лев.
Зали палацу декоровані ліпниною, розетками, фризом, набірним паркетом, рельєфними сюжетними композиціями на міфологічні теми. Все це доповнювали витвори мистецтва: живопис, гобелени, родинні портрети, стильні меблі того часу, багата драпіровка на стінах. Унікальний фресковий розпис палацувиконав видатний майстер Михайло Врубель. Самчиківські інтер'єри вважаються одними з найбільш виражених в мистецтві палаців XVIII-XIX ст. в Україні.
Цікава задумка архітектора і в розташуванні залів палацу, які плавно «перетікали» один в іншій і приводили до озера, на пленер. Через водоймище був перекинутий дерев'яний міст з поручнями, аби гості, прогулюючись, могли зірвати собі на пам'ять водяні лілії з поверхні озера.
Після придушення польського повстання на Правобережній Україні у 1863 роцісадибу в Чечелів конфіскували. Вона була продана з молотка І.Угрімову, сімейство Угрімових 34 роки були власниками садиби. Останнім господаремСамчиківського маєтку був редактор журналу «Господарство» і газети «Відомості сільського господарства і сільськогосподарської промисловості» М. Шестаков (з 1856 по1926 рр.).
Після революційних подій і приходу радянської влади садиба в селі Самчики дивом убереглася від знищення. Після 1918 року в багатих залах маєтку проживали незаможні люди, які особисто допомагали більшовикам вивозити коштовні предмети з території палацу.
У 1956 році палацовий парк зайняла науково-дослідна сільськогосподарська станція, відділи якої розташовувалися в будівлі садиби. На частини території заповідника розорали дослідне поле, де і сьогодні вирощують агрокультуру. Музей в маєтку був створений в 90-х роках. Сьогодні садиба «Самчики» охороняється державою як національне надбання.