4. Форми державного правління

Форма державного правління – це спосіб організації і здійснення державної влади, який визначає структуру вищих державних органів, порядок їх утворення, взаємодію між собою і населенням.

Існують дві форми державного правління:

• монархія;

• республіка.

Монархія (грец.monarсhia -одновладдя) – це така форма державного правління, за якої державна влада повністю або частково зосереджена у руках одноосібного глави держави – монарха, передається у спадок і не залежить від населення.

Існують два різновиди монархії: абсолютна або необмежена і конституційна або обмежена.

Абсолютна монархія характеризується зосередженням усієї повноти державної влади у руках монарха. Він не обмежений конституцією, здійснює законодавчу діяльність, керує урядом, який формує сам, контролює правосуддя, місцеве самоврядування. Приклади – Саудівська Аравія, Оман, Бахрейн, Катар, Обєднані Арабські Емірати.

Конституційна монархія характеризується обмеженням влади монарха конституцією. Він не може прямо впливати на склад і політику уряду, що формується парламентом і підзвітний йому; парламент здійснює законодавчу діяльність.

Конституційна монархія може бути:

• дуалістична;

• парламентська (парламентарна).

У дуалістичній монархії державна влада юридично і фактично поділена між монархом та парламентом. Монарх зосереджує у своїх руках виконавчу владу і призначає уряд, який відповідальний перед ним, а не перед парламентом. Окрім того, монарх має право вето (лат.veto - забороняю) щодо законів, які видаються парламентом, і право розпуску парламенту. Останній наділений законодавчими повноваженнями і не має ніякого впливу на формування і діяльність уряду. Приклади – Йорданія, Кувейт, Марокко, Бруней, Тонга.

У парламентській (парламентарній) монархії влада монарха є символічною як у законодавчій, так і у виконавчій сферах. Він “царює, але не керує”. Монарх лише підписує законодавчі акти, прийняті парламентом і формально зберігає статус глави держави – виключно з представницькими повноваженнями. Фактичним главою держави є премєр-міністр, яким стає лідер партії, що має найбільшу кількість депутатських місць у парламенті. Уряд формується парламентом і лише йому підзвітний. Приклади – Велика Британія, Бельгія, Нідерланди, Данія, Іспанія, Швеція, Японія.

Республіка (лат.respublica – громадська справа) –це така форма державного правління, за якої вища державна влада здійснюється представницьким загальнонаціональним органом влади (парламентом), обраним населенням на певний строк.

Існує три різновиди республіканської форми правління:

• президентська республіка;

• парламентська (парламентарна) республіка;

• парламентсько-президентська або змішана республіка.

Президентська республіка характеризується значною роллю президента у системі державних органів. Він обирається незалежно від парламенту безпосередньо громадянами або колегією виборників і поєднує повноваження глави держави і глави уряду. Президент сам формує уряд, яким керує. Останній несе відповідальність перед президентом, а не перед парламентом. Парламент не може висловити недовіру уряду або достроково припинити його повноваження. Посада премєр-міністра, як правило, відсутня. Президент може ініціювати створення законів, використовувати право вето на прийняття законів, видавати виконавчі акти, проте не має права розпуску парламенту. Приклади – США, Аргентина, Бразилія, Мексика, Іран, Ірак.

Парламентська (парламентарна) республіка характеризується верховенством парламенту над виконавчою гілкою влади. Уряд формується парламентом і підзвітний йому. Президент обирається парламентом. Він не може впливати на склад і політику уряду. Коло повноважень президента є вужчим, ніж у премєр-міністра, який фактично є першою особою у державі. Загалом правовий статус президента значною мірою нагадує статус монарха у парламентській монархії. Приклади – Італія, Індія, Ізраїль, ФРН, Греція, Угорщина, Чехія.

Змішана республіка поєднує у собі риси і елементи президентської і парламентської (парламентарної) республік. Президент обирається безпосередньо народом. Як і в президентській республіці, він є верховним головнокомандувачем. Президент формує і пропонує парламенту для затвердження склад уряду, насамперед кандидатуру премєр-міністра. Виконавчу владу він ділить з останнім, який очолює уряд. Президент наділений правом законодавчої ініціативи, підписує закони, має право вето на закони, сам видає нормативно-правові акти (укази та ін.), має право розпуску парламенту. Уряд несе подвійну відповідальність – і перед президентом, і перед парламентом. Приклади – Україна, Франція, Фінляндія, Болгарія, Польща, Румунія.