2. Типологія політичних систем

Серед багатьох класифікацій політичних систем найбільш поширеною є типологія, яку розробив американський вчений Г.Алмонд. Залежно від особливостей політичної культури та характеру взаємодії різних політичних інститутів він виокремив наступні типи політичних систем:

- Англо-американський типполітичної системи притаманний Великій Британії, США, Канаді, Австралії. Він характеризується гомогенністю (однорідністю) політичної культури. Це полягає у тому, що переважна більшість громадян поділяють основні політичні цінності, політичні цілі та засоби їх досягнення. Громадяни і політичні еліти толерантні одні до одних. У цій системі оптимально реалізується принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову гілки, чітко окреслені їх функції.

- Континентально-європейський типполітичної системи притаманний Німеччині, Франції, Італії. Для цього типу характерним є наявність у політичній культурі елементів старих і нових культур, політичних традицій і форм політичної діяльності. Політичні партії вільно функціонують у межах чинних конститутаційних норм. Представницька і виконавча влада здійснює свою діяльність на основі визначених законом регламентів та процедур.

- До індустріальнийабочастково індустріальний типполітичної системи притаманний багатьом країнам Азії, Африки і Латинської Америки. Політична культура цих країн являє собою суміш різнорідних, часто несумісних елементів – традиційних і сучасних, західних і східних, національних, племінних, релігійних особливостей. Окремі виконавці структури (армія, бюрократія) постійно перевищують свої повноваження, перебирають на себе законодавчі функції, втручаються у судочинство. В той же час права і свобода громадян суттєво обмежені. Усі перераховані чинники зумовлюють політичну нестабільність країн з цим типом політичної системи.

- Тоталітарний типполітичної системи існував у фашистській Італії, Радянському Союзі, країнах колишнього соціалістичного табору, зберігається в сучасних Китаї, В’єтнамі, Північній Кореї, на Кубі. Цей тип характеризується високим ступенем однорідності політичної культури. Влада зосереджена у руках політичної номенклатури (бюрократії). Засоби масової інформації перебувають під контролем держави. Дозволена діяльність, як правило, лише однієї партії, яка контролює усі елементи політичної системи, включаючи державу. Ідеологія правлячої партії є панівною. Жорстоко придушуються будь-які прояви інакодумства.

Залежно від типу політичного режиму політичні системи поділяють на демократичні, авторитарні і тоталітарні.

Демократичні політичні системихарактеризуються наявністю широкого діапазону прав і свобод громадян. Влада ґрунтується на демократичних засадах і принципах і здійснюється як безпосередньо народом, так і його уповноваженими у різних формах прямої і представницької демократії.

Авторитарні політичні системизаперечують поділ державної влади, управління державою і суспільством здійснюється однією особою або групою осіб, які очолюють виконавчу владу. Разом з тим можуть містити політичні партії, вибори до представницьких органів влади.

Тоталітарні політичні системихарактеризуються одержанням усіх сфер суспільного життя, зрощенням правлячої партії з державним апаратом, здійсненням всеосяжного ідеологічного впливу на суспільство, широким використанням терору та насильства.

За характером взаємодії з навколишнім середовищем розрізняють відкриті політичні системи– ті, що мають широкі взаємозв’язки з навколишнім середовищем, ізакриті політичні зв’язки, що не мають таких взаємозв’язків. Перші є демократичними, останні – недемократичними.