1. Сутність, структура та функції політичної системи

Політична система суспільства є однією з головних і найскладніших категорій політології. Вона дозволяє найбільш повно і послідовно розкрити суспільно-політичну природу суспільства, принципи організації влади, існуючі політичні відносини, інститути, норми. У політичній науці ця категорія покликана відобразити два моменти: з одного боку – цілісність політики як самостійної сфери суспільства, що являє собою сукупність взаємодіючих елементів (держави, політичних партій, політичних лідерів та ін.), з іншого боку – зв’язок політики з іншими сферами життєдіяльності суспільства – економічною, соціальною, культурною тощо.

Політична система суспільства – це сукупність взаємопов’язаних політичних і взаємозалежних політичних інститутів, за допомогою яких здійснюється завоювання, утвердження і функціонування політичної влади у суспільстві.

Структура політичної системи суспільства – це сукупність її елементів і взаємовідносин між ними. Такі елементи системи називаються підсистемами, кожна з яких водночас є ї окремою системою. Більшість сучасних дослідників у структурі політичної системи виділяють такі підсистеми, як інститутаційна, нормативна (регулятивна), функційна, комунікативна та культурна.

Інститутаційну підсистемускладають політичні інститути, до яких належать як самі політичні установи – держава та її структурні елементи (парламент, уряд тощо), політичні партії, громадські організації та рухи, органи місцевого самоврядування, так і процеси їх функціонування. Інститутаційна підсистема виступає базовою як щодо політичної системи суспільства цілому, так і стосовно її окремих складових. Це зумовлено тим, що саме вона є джерелом усіх найважливіших зв’язків, що виникають у межах політичної системи.

Нормативну (регулятивну) підсистемуутворює сукупність політичних норм, за допомогою яких здійснюється регулювання політичних відносин. Норми покликані відігравати роль обов’язкових правил, за якими діють учасники політичного життя. Одні норми створюються безпосередньо державою (норми права), політичними партіями і громадськими організаціями (корпоративні норми), інші складаються і розвиваються поступово, під впливом як політичних, так і економічних, соціальних, духовних чинників. До них належать норми моралі, звичаї і традиції.

Функційна підсистемазнаходить своє вираження і вияв у політичному процесі і політичному режимі.

Політичний процес – це сукупність дій, спрямованих на збереження або заміну певної політичної ситуації. Політичний процес є практичною діяльністю, метою якої є досягнення певного політичного результату.

Політичний результат – це сукупність методів і засобів здійснення політичної влади. Найважливішими показниками політичного режиму є рівень і ступінь розвитку демократії та реальний політико-правовий статус особи.

Комунікативна підсистемамістить політичні відносини, тобто ті зв’язки між людьми та їх спільнотами, які складаються у процесі здійснення політичної влади або з її приводу. До цієї підсистеми входять як формалізовані відносини, що ґрунтуються на нормативних правах і регулюються ними, так і ті неформальні зв’язки, що не закріплені у праві, але відіграють важливу роль у політичному житті. Суб’єктами політичних відносин є індивіди та їх різноманітні об’єднання, соціальні спільноти, політичні інститути.

Культурну підсистемуутворюють політична свідомість і політична культура.

Політична свідомість є опосередкованим відображенням політичного життя суспільства, насамперед політичних відносин. Це відображення відбувається у формі поглядів, уявлень, ідей, теорій.

Політична культура є частиною загальної культури, яка формується і знаходить своє відображення у політичному житті. За структурою вона складається з політичних знань, політичної ідеології та психології, політичного досвіду і традицій, політичних інститутів, норм, зразків і засобів політичної діяльності. Покликана формувати ставлення громадянина до головних цілей і змісту політики держави.

Найважливішими функціямиполітичної системи суспільства є:

1. Функція політичного цілепокладання, яка полягає у визначенні цілей і завдань суспільства. Має першорядне значення для існування і розвитку будь-якої соціальної системи. Політичне ціле покладання означає насамперед визначення власне політичних цілей, які стосуються зміцнення влади, політичних інститутів, розвитку демократії, соціальних відносин та ін. Воно включає і встановлення загальних цілей розвитку інших сфер суспільного життя – економічної, соціальної, духовної тощо.

2. Функція владно-політичної інтеграції суспільства. Вона покликана узгоджувати та інтегрувати різноманітні суспільні інтереси, координувати зусилля наявних у суспільстві соціальних спільнот та їхніх організацій з метою забезпечення цілісності та єдності суспільства, стабільності політичної системи.

3. Регулятивна функція. Вона пов’язана з необхідністю упорядкування і регламентації політично поведінки та політичних відносин і полягає в утвердженні таких способів поведінки і діяльності індивідів, груп, організацій, форм їхніх взаємовідносин, які забезпечували б дотримання спільних інтересів і стійкість суспільних відносин. Це здійснюється на основі політичних норм, покликаних допомогти уникненню і подоланню конфліктів та утвердженню прийнятих суспільних порядків.

Поряд з цими основними функціями виокремлюють і деякі інші. Це, зокрема, мобілізаційна функція, що має забезпечувати використання ресурсів суспільства відповідно до цілей і потреб суспільного розвитку, а такожфункція легітилізації, покликана привести реальне політичне життя у відповідність до офіційних політичних і правових норм.