2. Геополітичні орієнтири сучасної України

На початку 90-х рр. ХХ ст. Україна вийшла на міжнародну арену як самостійний суб’єкт міжнародної політики.

Наша держава стала повноправним членом Ради Європи, учасницею Організації з безпеки і співробітництва в Європі, підписала документи про співробітництво і партнерство з Європейським Союзом, НАТО. Україна плідно співпрацює з Міжнародним валютним фондом, Світовим банком. З 1 січня 2000р. вона вперше як незалежна держава почала виконувати функції непостійного члена Ради безпеки ООН, що означає підвищення її відповідальності за підтримання міжнародного миру та безпеки.

Базовими принципами формування зовнішньополітичного курсу України, покладеного в основу її геостратегії, є:

- виваженість і передбачуваність зовнішньої політики;

- розбудова відносин з іншими державами та міжнародними організаціями на засадах рівноправності, взаємоповаги і невтручання в їх внутрішні справи;

- принцип неподільності міжнародного миру та міжнародної безпеки;

- принцип “безпеки для себе через безпеку для всіх”;

- відсутність територіальних зазіхань чи претензій до сусідніх держав і невизнання жодних територіальних претензій щодо себе;

- визнання пріоритету права.

Прагненням України стати повноправною європейською державою продиктований її курс на європейську інтеграцію як пріоритетний шлях розвитку. Його реалізація покликана забезпечити нашій державі здобуття статуту асоційованого, а згодом – і повноправного члена Європейського Союзу.

Курс на інтеграцію України в Європу означає не одновекторну орієнтацію на шкоду двосторонньому співробітництву з іншими державами, а гнучку систему взаємовідносин у глобальному просторі Європа – Росія – Азія – Північна Америка.

Тема 18. Сучасні глобалізаційні процеси План

1. Глобалістика та передумови її виникнення.

2. Політичні аспекти глобальних проблем сучасності.

1. Глобалістика та передумови її виникнення

Глобалістика (від англ. global– світовий, всесвітній) – це система наукових знань про життєво важливі загальнолюдські проблеми.

Основними теоретичними передумовами виникнення глобалістики є:

1. бачення світу як єдиної неподільної цінності;

2. ідея про множинне розмаїття світу, заперечення жорстких меж у структурі світового порядку;

3. світосистемний підхід, або розгляд світу як цілісної системи, яка має певні межі, структуру, що функціонує і розвивається за власними законами і характеризується самодостатністю існування.

Політична глобалістикає одним з напрямів глобалістики. Вона виникла на початку 90-х рр. ХХ ст. і покликана вивчати політичні аспекти глобальних проблем сучасності, політичні причини виникнення та загострення загальнолюдських проблем, а також займатись пошуками шляхів їх розв’язання, які пов’язані з політичною сферою життєдіяльності суспільства.

У політичній глобалістиці вирізняють 4 основні підходи вивчення глобальних проблем людства під кутом зору політології:

1. дослідження політичних аспектів загальнолюдських проблем в цілому;

2. політологічний аналіз глобальних проблем;

3. вивчення проявів глобальних проблем у конкретних регіонах світу та їх впливу на розвиток там політичних ситуацій;

4. формування теоретико-методологічних основ політико-глобалістичних досліджень.