3. Політичний прогноз і футурологія

Футурологія (від лат. futurum– майбутнє і грец.logos– слово, вчення, наука) – галузь теоретичних досліджень, наукових знань, соціальних прогнозів і уявлень про майбутнє людства. Термін запровадив у науковий обіг німецький соціолог О.Флехтхейм у 1943 році. Основні напрями футурології визначились у 60рр. ХХ ст. у діяльності “Комісії 2000 року” при Американській академії мистецтв і наук, а також у доповідях Римського клубу.

У прогностичних дослідженнях провилися дві ціннісні орієнтації: песимістична(обґрунтування неминучості катастрофи західної цивілізації і всього людства) таоптимістична– своєрідна апологія постіндустріального суспільства, які визначають вплив футурології на формування світоглядних орієнтації сучасності.

Найефективнішим методом у футурології є моделювання суспільних процесів, розроблення сценаріїв можливого і бажаного майбутнього. Авторами різних футурологічних концепцій є Д.Белл, З.Бжезинський, Г.Кан, Р.Арон, Дж.Гелбрейт, У.Ростоу, Г.Маркузе, О.Тофлер, Ю.Хабермас.

Тема 17. Світова політика та геополітика План

1. Міжнародна політика ті міжнародні відносини.

2. Геополітичні орієнтири сучасної України.

1. Міжнародна політика ті міжнародні відносини

Міжнародна політика – це комплекс двосторінних та багатосторінних політичних, економічних, дипломатичних, військових, культурних, науково-технічних відносин між державами; історично зумовлена форма інтегративних тенденцій, які виникають у процесі розвитку світового співтовариства, а також форми взаємодії між його суб’єктами.

У структурі міжнародної політики відрізняють власне міждержавні відносини та діяльність недержавних суб’єктів (міжнародних організацій і рухів).

Існують 4 основні форми міжнародної політики:

- пасивна, що означає відмову від частини суверенітету на користь інших держав, і яка притаманна слабкорозвиненим країнам;

- активна, що характеризується пошуками рівноваги між зовнішньою і внутрішньою політикою;

- агресивна, для якої характерні експансій ні цілі, втручання у зовнішню і внутрішню політику інших держав;

- консервативні, яка спрямована на захист досягнутого раніше балансу між внутрішньою і зовнішньою політикою.

Міжнародна політика ґрунтується на таких принципах:

- невтручання у внутрішні справи інших держав;

- рівноправність;

- повага суверенітету;

- сумлінність у виконанні державами взятих на себе міжнародних зобов’язань.

Міжнародні відносини – це сукупність політичних, економічних, соціальних, культурних, правових, науково-технічних та інших зв’язків між основними суб’єктами світового співтовариства, до яких відноситься держави, народи, політичні партії, суспільні рухи та громадські організації.

Види міжнародних відносин:

- за сферами суспільного життя– політичні, економічні, воєнно-стратегічні, ідеологічні, культурні;

- на основі взаємодіючих суб’єктів– міждержавні, між партійні, відносини між різними неурядовими організаціями та ін.

Міжнародні відносини здійснюються на таких рівняхякглобальний(планетарний),регіональний(азіатський, європейський та ін.),локальний(східноєвропейський, північноамериканський та ін.).

З точки зору напруженості міжнародних відносин можна говорити про їхні стани – стабільності, суперництва, ворожнечі, довіри, співробітництва, війни.