Тема 2. Політична влада План

1. Сутність і види влади.

2. Концепції влади.

3. Ресурси політичної влади.

4. Легітимність політичної влади.

1. Сутність і види влади

Влада з’явилася з виникненням людського суспільства і існуватиме в тій чи іншій формі завжди. Формування влади зумовлене наявністю суспільного виробництва, яке неможливе без підкорення всіх його учасників єдиній волі, а також необхідністю регулювання соціальних відносин.

Влада – це здатність і можливість здійснювати свою волю, впливати на поведінку і діяльність людей за допомогою певних засобів – авторитету, права, примусу та ін.З цього визначення стає зрозумілим, що влада є відношенням, а отже, передбачає наявність двох сторін. Тому сторону, яка впливає, називаютьсуб’єктомвлади, а сторону, яка цього впливу зазнає –об’єктомвлади. Влада завжди виступає як відношення між суб’єктом і об’єктом, і ніколи не існує без першого, так і без останнього.

Залежно від засобів здійснення влади розрізняють різні її влади:

- економічна влада– це об’єктивно зумовлені матеріальними потребами життя суспільства відносини, в яких власник засобів виробництва підпорядковує своїй волі волю інших учасників процесу виробництва;

- соціальна влада– це наявність і розподіл соціальних благ, що пов’язано з визначенням статуту різних груп у структурі суспільства, посад, прав та обов’язків, наданням соціальних послуг у сфері освіти, охорони здоров’я, забезпечення житлом, розподілом пільг та привілеїв;

- духовно-інформаційна влада– це організація духовного виробництва у всіх його формах і здійснення інформаційного та ідеологічного впливу;

- сімейна влада– це побудований на силі авторитету вплив одного або кількох членів сім’ї на її життєдіяльність;

- політична влада – це здатність і можливість суб’єктів політики здійснювати визначальний вплив на політичну.

Характерні риси політичної влади:

- верховенство, що полягає в обов’язковості її рішень для інших видів влади, суспільства в цілому;

- публічність, що означає її суспільний, безособовий і відкритий характер;

- моноцентрічність, що полягає у наявності єдиного центру прийняття рішень, які стосуються усього суспільства;

- легальність, що означає її законність, зокрема щодо існування самої влади та застосування нею примусу;

• розмаїття ресурсів, тобто засобів здійснення.

2. Концепції влади

Основними концепційними підходами до аналізу природи влади є:

- телеологічна(від грец.teleos– мета) – розглядає владу як здатність досягнення поставлених цілей, одержання намічених результатів;

- реляціоністська(від англ.relation– відношення) – розглядає владу як між особові стосунки, коли один з індивідів – суб’єкт – чинить визначальний вплив на іншого – об’єкт;

- системна– розглядає владу як системоутворюючий компонент у політичній системі суспільства;

- біхевіористська(від англ.behaviour– поведінка) – розглядає владу як особливий тип поведінки, що ґрунтується на можливості зміни поведінки інших людей;

- психологічна– пояснює наявність владних відносин психологічними мотивами.

3. Ресурси політичної влади

Під ресурсами владирозуміють засоби її здійснення – як задіяні, так і потенційні, тобто такі, які можуть бути використані, але ще не використовуються або використовуються недостатньо.

Сукупність усіх використовуваних і можливих ресурсів складають потенціал влади.

За характером ресурси поділяються на утилітарні, примусові та нормативні.

- Утилітарні(від лат.utilitas– користь, вигода)ресурси– це матеріальні і соціальні блага, пов’язані із задоволенням повсякденних інтересів і потреб людини. Це можуть бути кошти, промислові та продовольчі товари, послуги у сфері охорони здоров’я, освіти, забезпечення житлом, різноманітні пільги та привілеї;

- Примусові (силові) ресурси– це заходи адміністративного і кримінального впливу. Вони передбачають встановлення державою у законодавчому порядку адміністративної і кримінальної відповідальності. У першому випадку йдеться про юридичну відповідальність за адміністративне правопорушення – дію, що порушує громадський порядок, рух транспорту, правила прикордонного режиму, митні правила та ін. Заходи покарання – попередження, штраф, адміністративний арешт. У другому випадку йдеться про кримінальну відповідальність особи, що скоїла злочин. Заходи покарання – примусові роботи, конфіскація майна, позбавлення волі;

- Нормативні ресурси– це різноманітні соціальні норми, що регулюють суспільні відносини. Найважливішими з них у здійсненні політичної влади є правові і політичні норми. Правові норми – це встановлені або санкціоновані державою з метою регулювання суспільних відносин загальнообов’язкові правила поведінки. Держава не лише встановлює норми права, але й виступає найважливішим гарантом їх виконання. Політичні норми – це загальноприйняті обов’язкові правила, покликані сприяти регулюванню політичних відносин, і які діють у межах політичних партій і громадських організацій.

За сферами життєдіяльності суспільства виокремлюють:

- економічні ресурси(наявність розвиненої матеріальної і технічної бази суспільства, стабільна грошова система, наявність корисних копалин, кваліфікована робоча сила, високотехнологічне виробництво, широкі зовнішньоекономічні зв’язки та ін.);

- соціальні ресурси(наявність соціально структурованого суспільства, належний рівень соціального забезпечення, медичного обслуговування та ін.)

- силові ресурси(армія, поліція, служба безпеки, суд, прокуратура, в’язниці та ін.);

- культурні ресурси(наявність освіченого населення, швидкі темпи поширення знань, доступність освіти і культури для широких мас та ін.);

- інформаційні ресурси(володіння світовою, регіональною та місцевою інформацією, розвиток електронних технологій, засобів масової інформації та ін.);

- демографічні ресурси(фізично і розумово здорове населення, усталеність демографічних відносин та ін.);

- правові ресурси(розвинена система права, механізмів правозахисту, висока правова культура населення та ін.)