3. Маніпулятивне використання змі

Політичне маніпулювання– приховане управління політичною свідомістю і поведінкою людей, щоб примусити їх діяти (або без діяти) всупереч власним інтересам.

Маніпулювання здійснюється непомітно для тих, ким управляють; воно не тягне за собою жертв і крові, не потребує великих матеріальних витрат. Політичне маніпулювання ґрунтується переважно на систематичному впровадженні у масову свідомість соціальних міфів – ілюзорних ідей, що стверджують відповідні цінності і норми, які сприймаються здебільшого на віру, без раціонального, критичного осмислення.

Технологи маніпулювання використовують багатий арсенал способів впливу на свідомість людей. Такими способами є:

- Пряме підтасування фактів;

- замовчування небажаної інформації;

- поширення брехні та наклепів;

- напівправда (висвітлення конкретних, незначних деталей при одночасному замовчуванні більш важливих фактів або загальна неправдива інтерпретація подій);

- навішування ярликів для компрометації політиків чи політичних ідей.

Маніпулювання широко використовується не лише у тоталітарних і авторитарних державах, але й у сучасних західних демократіях, особливо у партійній пропаганді і під час проведення виборчих кампаній. І хоча можливості маніпулятивного використання ЗМІ великі, але не безмежні. Перешкодами для маніпулювання є власний досвід людей, а також неконтрольовані владою системи комунікації (сім’я, друзі, виробничі колективи).

Тема 16. Політичне прогнозування План

1. Сутність політичного прогнозування, його основні етапи та види.

2. Принципи і методи політичного прогнозування.

3. Політичний прогноз і футурологія.

1. Сутність політичного прогнозування, його основні етапи та види

Оскільки люди самі творять свою історію, вони завжди прагнуть передбачити результати своєї діяльності, зазирнути у майбутнє, намагаються з’ясувати, що чекає їх держави, які перспективи їхнього розвитку.

Під прогнозом(грец. рrognosis– передбачення) розуміють науково обґрунтоване судження про перспективи, можливі стани того чи іншого об’єкта у майбутньому, про альтернативні шляхи чи терміни у майбутньому, про альтернативні шляхи чи терміни їх здійснення. Процес розроблення прогнозів називаєтьсяпрогнозуванням. Звідси можна зробити висновок, щополітичне прогнозування – це процес розробки науково обґрунтованого судження про можливий розвиток політичних подій у майбутньому, шляхи і терміни їх здійснення.

Метою політичного прогнозування є підвищення ефективності та результативності прийнятих політичних рішень, запобігання небажаному розвитку політичних процесів, уникнення політичних конфліктів, визначення підсумків виборчих кампаній, основних тенденцій у розвитку міжнародних відносин.

Основними етапами політичного прогнозування є: прогнозна орієнтація (на що спрямований і яку мету переслідує прогноз), збір та обробка одержаних даних, побудова пошукової моделі, оцінка достовірності і точності прогнозу, розробка практичних рекомендацій.

Прогнозування охоплює всі сфери життєдіяльності людей. За критеріями класифікації розрізняють наступні види політичного прогнозування:

За типами – пошукові та нормативні прогнози.

Пошуковий прогноз– покликаний описати можливий стан того чи іншого політичного явища, процесу, події у майбутньому, виходячи з урахування чинних тенденцій.

Він відповідає на запитання: що відбувається за умови збереження існуючих тенденцій?

Нормативний прогнозпов’язаний із досягненням наперед збереження цілей та завдань.

Він відповідає на запитання: яким чином досягти бажаної мети?

За часом (строками), на який будуються політичні прогнози, розрізняють:

- оперативні(1 місяць);

- короткострокові(від 1 місяця до 1 року);

- середньострокові(1 – 5 років);

- довгострокові(5 – 15 років);

- ­надстрокові(понад 15 років).

За сферою охопленняіснує:

- внутрішньополітичне прогнозування, що охоплює сферу внутрішньої політики;

- зовнішньополітичне прогнозування, що стосується міжнародних відносин і зовнішньої політики.