Тема 14. Вибори та виборчі системи План

1. Вибори та їх класифікація.

2. Принципи виборчого права та організації демократичних виборів.

3. Типи (моделі) виборчих систем.

1. Вибори та їх класифікація

У сучасному суспільстві вибори є процедурою, за допомогою якої забезпечується участь громадян у формуванні органів влади. З виборами пов'язана реалізація політичних прав громадян. Вибори – це спосіб існування демократії, спосіб заміни правлячих еліт, передання влади від одних людей іншим мирним шляхом через волевиявлення народу. Успішне проведення виборів і визнання суспільством їх результатів є важливою ознакою демократичності такого суспільства, його здатності вирішувати назрілі проблеми мирними політичним засобами.

Залежно від предмета обрання розрізняють президентські, парламентські та муніципальні (місцеві) вибори. З огляду на причини їх проведення вибори можуть бути черговими (проводяться у зв’язку із закінченням строку повноважень виборчого органу), позачерговими (їх проводять внаслідок дострокового припинення виборним органом своєї діяльності – дострокового розпуску парламенту, смерті або відставки президента країни), додатковими (проводяться для поповнення представницького органу, якщо з його складу вибув один або кілька членів).

Політичні вибори не зводяться лише до процесу голосування. Це масова кампанія, широкий комплекс заходів та процедур по формуванню керівних органів у державі. Головними з них є такі: призначення виборів та визначення дати їх проведення, визначення меж виборчих округів та виборчих дільниць, утворення виборчих комісій (центральної, окружних, територіальних, дільничних), складання списків виборців, висування та реєстрація кандидатів, проведення передвиборчої агітації, власне голосування, підрахунок голосів, оприлюднення результатів голосування, проведення у разі необхідності повторного голосування або повторних виборів.

2. Принципи виборчого права та організації демократичних виборів

Процедура виборів регламентується виборчим правом кожної країни. Поняття виборчого права вживається для позначення двох взаємопов'язаних явищ:

• по-перше, виборче право – це сукупність юридичних норм, які регулюють участь громадян у виборах органів влади, організацію і проведення виборчого процесу;

• по-друге, виборче право – це право громадянина на участь у виборах.

Основними демократичними принципами виборчого права є:

• загальність, тобто всі громадяни, незалежно від статі, расової, національної, класової і професійної належності, мови, рівня доходів, освіти, конфесії, політичних переконань мають право обирати і бути обраними до органів влади. Загальність обмежується певними цензами, тобто умовами допуску громадян до участі у виборах. Зокрема, віковий ценз дає можливість брати участь у виборах лише з відповідного віку, як правило, з досягненням повноліття; ценз недієздатності обмежує виборчі права психічно хворих, що має бути підтверджено судовим рішенням; моральний ценз обмежує чи позбавляє виборчих прав осіб, що перебувають за вироком суду у місцях позбавлення волі; ценз осілості, що висуває умовою допуску до виборів певний строк проживання в даній країні; статевий ценз, що не допускає до участі у виборах жінок; майновий ценз, що не допускає до виборів людей, які не мають приватної власності;

• рівність, тобто кожен виборець має один голос і всі громадяни беруть участь у виборах на рівних підставах;

• таємність голосування – рішення конкретного виборця не повинно бути комусь відоме. Цей принцип забезпечує свободу вибору, охороняє громадян від можливих переслідувань;

• пряме (безпосереднє) голосування - виборець прямо, без посередників обирає конкретного кандидата на виборчу посаду.

Поряд з принципами виборчого права існують також принципи організації демократичних виборів, а саме:

• свобода виборів і добровільна участь у них громадян.

Цей принцип означає, що ніхто не має права примусити громадянина до участі чи неучасті у виборах, а також впливати на його вільне волевиявлення;

• наявність вибору альтернативних кандидатів.

Сам термін “вибори” передбачає вибір із різних пропозицій. За наявності лише одного кандидата (чи партії) мова може йти про його чи її схвалення або несхвалення, але аж ніяк не про вибори;

• змагальність, конкурентність виборів.

Різні політичні сили повинні мати можливість боротись за довіру виборців, знайомити і переконувати їх у правильності і перевагах своїх передвиборчих програм. При цьому учасники виборчої кампанії мають дотримуватись певних моральних норм – не ображати конкурентів, не здійснювати фальсифікацій, не використовувати “брудних” технологій;

• періодичність і регулярність виборів.

Вибори можуть слугувати інструментом демократії і здатні виконувати конструктивні функції за умови, що власники мандатів обираються на визначений, не надто великий термін. Це дає виборцям можливість контролювати діяльність своїх обранців, запобігати зловживанням владою і коригувати політичний курс уряду;

• рівність можливостей у передвиборчій боротьбі.

Мається на увазі насамперед приблизна рівність матеріальних та інформаційних ресурсів кандидатів і партій. Забезпечити таку рівність можна за рахунок встановлення для будь-якої партії максимального рівня витрат на проведення виборчої кампанії, обмеження розміру внесків від організацій та окремих осіб у виборчі фонди кандидатів і партій, надання їм на принципах рівності безкоштовного часу на державному телебаченні, радіо та ін.;

• можливість здійснення громадського контролю за виборами.

Присутність на виборчих дільницях спостерігачів – як іноземних, так і вітчизняних – сприятиме прозорості виборчого процесу, може підвищити авторитет держави, де проводяться вибори.

Виборче право як право особи брати участь у виборах поділяється на активне і пасивне виборче право.

Активне виборче право – це право громадянина обирати, особисто брати участь у виборах в органи державної влади.

Пасивне виборче право – це право громадянина балотуватися на відповідні посади, тобто право бути обраним.