3. Формування політичної свідомості громадян у сучасному українському суспільстві

Зміст процесу формування політичної свідомості у сучасному українському суспільстві пов’язаний із складними питаннями реформування і трансформації суспільного життя. У ньому накопичились радянські уявлення і політичні цінності зі своїми орієнтаціями на етатизм, пасивність, індиферентність та інерційність із сучасними суперечливими уявленнями про демократію, ринкові відносини, соціальний захист. Серед найбільш загальних характеристик політичної свідомості громадян України дослідники відзначають амбівалентність (двоїстість, суперечливість політичних поглядів), збереження певних стереотипів тоталітарної свідомості, недостатнє розуміння і сприйняття основних принципів демократії, невизначеність з питань соціально-політичного розвитку певної частини громадян. Проте прихід до влади в Україні нових людей і здійснення ними реальних, а не декларованих реформ, діє підстави сподіватись і на прискорення процесів, пов’язаних із формуванням політичної свідомості українських громадян.

Тема 12. Політична культура План

1. Сутність політичної культури.

2. Структура, типологія і функції політичної культури.

3. Політична культура сучасного українського суспільства.

1. Сутність політичної культури

Латинське слово “cultura” перекладається як обрамлення, плекання, шанування і вживається у широкому і вузькому значенні. У широкому розумінні воно означає сукупність духовних і матеріальних досягнень людства, накопичених у праці його історичного розвитку. У вузькому сенсі – це певна сума духовних і матеріальних здобутків якоїсь соціальної групи, що передається наступним поколінням.

Отже, культура відображає певний рівень історичного розвитку суспільства. У загальному плані вона поділяється на два види – матеріальну і духовну.

Розглядаючи культур як певний тип діяльності і відносин, можна виділити наступні її види: громадська, політична, економічна, фізична, екологічна та ін. Важливим видом культури є політична культура.

Термін “політична культура” ввів у науковий обіг німецький філософ доби Просвітництва Іоганн Готфрід Герде. Дослідження є політичної культури як складової політичного життя здійснили лише у 50 – 60 рр. ХХ ст. американські політологи Г.Алмонд і С.Верба.

Вони ж започаткували підхід до розуміння політичної культури як сукупності орієнтацій індивідів стосовно політичних об’єктів. Автори обмежили політичну культуру лише сферою політичної свідомості.

Другий підхід розглядає політичну культуру як органічну єдність політичної свідомості і політичної поведінки. Він повніше, ніж перший, розкриває сутність політичної культури, бо поведінка – це спосіб існування культури, без якого вона неможлива.

Третій підхід поряд з політичною свідомістю і поведінкою долучає до політичної культури також способи функціонування політичних інститутів.

Отже, у широкому розумінні політична культура – це сукупність стійких форм політичної свідомості і поведінки, а також характеру і способів функціонування політичних інститутів у межах певної політичної системи.