Тема 9. Політичні еліти План

1. Поняття і сучасні концепції політичних еліт.

2. Типологія політичних еліт.

3. Система формування та змін політичних еліт.

1. Поняття і сучасні концепції політичних еліт

Термін “еліта” у перекладі з французької означає “кращий”, “добірний”. Ним позначають особливий прошарок людей, що здійснюють керівництво і управління певними сферами суспільного життя.

У сучасній політичній науці не існує однозначного тлумачення поняття “політична еліта”. Узагальнивши різноманітні точки зору, можна дати наступне визначення:

Політична еліта – це меншість суспільства, яка становить досить самостійну, вищу, відносно привілейовану групу, наділену особливими психологічними і політичними якостями, яка бере безпосередньо участь у затвердженні і здійсненні рішень, пов’язаних з використанням державної влади або впливом на неї.

У політології існують два основні підходи до пояснення феномену (явища) політичних еліт: цінніснийіфункціональний.

Ціннісний підхідзапочатковував італійський соціолог В.Парето, який ввів у науковий обіг сам термін “еліта”. Згідно з цим підходом, існування політичної еліти пояснюється наявністю у належних до неї осіб особливо цінних для суспільства інтелектуальних, психологічних, моральних рис, організаторських здібностей, що забезпечують їм перевагу над іншими людьми. Формування еліт є насамперед наслідком природного добору суспільством найцінніших його представників, а не результатом жорсткої боротьби за владу.

Функціональний підхідрозробили італійський соціолог Г.Моска і німецький соціолог Р.Міхельс. Згідно з цим підходом, існування політичної еліти пояснюється важливістю функцій управління, що зумовлюють особливу роль людей, які їх виконують. Закон поділу праці вимагає професійного заняття управлінською діяльністю як необхідної умови її ефективності. Основна ж маса населення є політично пасивною, її інтереси лежать, як правило, поза сферою політики. Отже, висока суспільна значущість управлінської діяльності і зумовлює особливий соціальний статус тих, хто нею займається.

Серед найбільш поширених сучасних концепцій політичних еліт можна виділити наступні:

- концепції демократичного елітизму. Їх представники намагаються довести сумісність демократії як правління народу і елітизму як правління незначної меншості. Очевидно, що ці теорії суперечать одна одній. Тому пропонується інше розуміння демократії, за яким вона є не правлінням народу, а правлінням від імені народу. З огляду на це суть демократії полягає у здобутті влади елітами шляхом конкуренції. Правляча еліта необхідна для будь-якого суспільства, в тому числі і для демократичного, характерними рисами якого є конкуренція еліт та відкритість еліти для оновлення талановитими представниками народу. Роль громадян у здійсненні влади обмежується участю в оновленні та зміні еліт;

- концепція плюралізму (множинності) еліт. Автори цих концепцій заперечують існування еліти як єдиної привілейованої і згуртованої групи і доводять існування багатьох еліт – політичної, економічної, військової, наукової тощо. Вплив кожної з них обмежений специфічною для неї сферою діяльності. Жодна з еліт не може домінувати в усіх сферах суспільного життя. Множинність еліт зумовлена суспільним поділом праці і розмаїттям соціальної структури суспільства. Кожна соціальна група формує свою власну еліту, яка відображає і захищає її інтереси, водночас активно впливаючи на розвиток групи;

- ліволіберальна концепція еліти Ч.Р.Міллса. На думку цього американського соціолога, функціонування еліти є не результатом інтелектуальної, психологічної та моральної переваги, а наслідком зайняття передових позицій в суспільній ієрархії. Саме обнімання ключових позицій у політичній, економічній, воєнній та інших сферах суспільного життя забезпечує людям владу і сприяє утворенню еліти. Вчений вважав, що у сучасних суспільствах, якими б демократичними не були їхні конституції, фактично владарює еліта. Досліджуючи політичну систему США, Ч.Р.Міллю зображував її як піраміду, що складається з 3 рівнів. Нижній рівень утворює маса пасивного, фактично безправного населення. Середній рівень є відображенням групових інтересів. На верхньому є рівні приймаються найважливіші політичні рішення. Саме його займає правляча еліта, яка, по суті, не допускає громадян до участі в реальній політиці. Можливості ж впливу на еліту за допомогою виборів та інших демократичних інститутів залишаються вкрай обмеженими;

- партократична концепція еліти. В ній під елітою розуміється авангардна партія робітничого класу, покликана, згідно з ленінським вченням про партію нового типу, очолити робітничий клас у його боротьбі за перемогу соціалістичної революції і побудову соціалізму і комунізму. Головною ознакою, що зумовлює керівну роль політичної партії, є наявність у неї на озброєнні революційної – комуністичної ідеології. Саме це визначає високі якості членів партії і є гарантією успішного керівництва нею суспільством. Ще однією ознакою партії нового типу є походження її членів із не імущих верств суспільства, насамперед із середовища робітничого класу і найбіднішого селянства, що вважалось чи не найважливішою умовою здатності до сприйняття комуністичної ідеології. Політичне керівництво суспільством з боку цієї партії має тотальний характер – охоплює економіку, політику, культуру, вирішення кадрових питань, виховання людини тощо. Партократична концепція еліти на практиці була реально втілена в Радянському Союзі та країнах соціалістичного табору. Про наслідки цього втілення добре відомо з курсу історії України.