2. Типологія політичних партій

Тип партії – це поняття, яке відображає найбільш суттєві ознаки певної групи політичних партій.

В основу типології можуть бути покладені різні критерії: соціальна база, ідеологія, характер і принципи організації, місце у системі влади, методи і засоби діяльності тощо.

1. За соціальною базою розрізняють партії буржуазні, дрібнобуржуазні, селянські, пролетарські тощо;

2. за ідеологічними особливостями розрізняють партії консервативні, ліберальні, соціалістичні, соціал-демократичні, комуністичні, клерикальні (релігійні);

3. за ставленням до існуючого ладу, цілями і характером діяльності – революційні (радикальні), що прагнуть до повного якісного перетворення суспільства, реформістські, що виступають за значні зміни при збереженні основ існуючого ладу, консервативні, що борються за збереження існуючих форм економічного, соціального, політичного життя;

4. за політичним темпераментом – ліві або партії змін, що виступають за радикальні перетворення у суспільстві, соціальний захист трудящих, соціально орієнтовану економіку, демократизацію усіх сфер громадського життя, праві або партії порядку, що виступають за збереження засад сучасного суспільства, центристські, що займають проміжне становище між лівими і правими;

5. за місцем, яке партії посідають у політичній системі – панівні, що неподільно владарюють, як це відбувається за авторитарних і тоталітарних політичних режимів, правлячі, що самостійно або в коаліції з іншими партіями здійснюють державну владу, опозиційні, які перебувають в опозиції до здійснюваного правлячими партіями політичного курсу;

6. за типом організаційної структури – кадрові (організаційно неоформлені) і масові (організаційно оформлені). Кадрові партії характеризуються нечисельністю, децентралізованою структурою, відсутністю офіційного членства, членських внесків. Основу цього типу партій становлять професійні політики, що спираються на фінансову підтримку підприємницьких структур, а головною метою діяльності є перемога на виборах. Приклад – Республіканська і Демократична партії США. Масові партії характеризуються наявністю централізованого партійного апарату, фіксованим членством, чіткою організаційною структурою, тісними і постійними звязками між партійцями. Ці партії прагнуть залучити до своїх лав якомога більшу кількість громадян, оскільки основним джерелом їх фінансування є членські внески. Масовими є комуністичні та соціалістичні партії;

7. за парламентською основою – парламентські і непарламентські. Для перших головною метою є здобуття найбільшої кількості мандатів на виборах у представницькі органи. Другі не обмежують цим свою діяльність, приділяючи велику увагу ідеологічній та виховній роботі.

3. Партійні системи

Партійна система – це сукупність діючих у країні політичних партій та відносин між ними, що складаються у боротьбі за державну владу та у ході її здійснення.

У політології найпоширенішими є типології партійних систем, розроблені М.Дюверже та Дж.Сарторі.

В основу типології М.Дюверже покладено кількісний критерій – кількість партій, які реально борються за владу або здійснюють вплив на неї. Дослідник розрізняє однопартійну, двопартійну та багатопартійну системи. Він також виокремлює “систему двох з половиною партій” – проміжну ланку між двопартійною та багатопартійною системами, коли сили двох партій урівноважуються.

Типологія партійних систем Дж.Сарторі грунтується на якісних критеріях і охоплює:

• однопартійну систему – існує і керує одна партія, інші ж – заборонені;

• систему з партією – гегемоном (грец. hegemonia – провід, панування) – існує кілька партій, але одна є постійним політичним гегемоном, інші ж визнають її керівну роль;

• систему з домінуючою партією – існує кілька партій, одна з яких протягом тривалого часу перемагає на виборах і одноосібно формує уряд;

• двопартійну систему, що характеризується наявністю кількох партій, дві з яких значно переважають інші. Одна з них перебуває при владі, інша ж – в опозиції;

• систему поміркованого (обмеженого) плюралізму – існує 3-5 партій, жодна з яких не переважає інші, тому вони змушені йти на компроміс щодо формування уряду відповідно до кількості здобутих мандатів;

• систему крайнього (поляризованого) плюралізму – боротьбу за владу ведуть 6 і більше партій, які утворюють блоки і коаліції під час передвиборчої кампанії;

• атомізовану партійну систему – існує багато нечисленних і маловпливових партій, уряд формується на широкій коаліційній, або позапартійній основі.