Тема 7. Демократія як спосіб організації політичного життя План

1. Витоки, зміст та форми демократії.

2. Сучасні концепції демократії.

3. Принципи та інститути демократії.

1. Витоки, зміст та форми демократії

Поняття демократії, як і самі демократичні форми організації політичного життя, формувалось протягом багатьох сторіч. Класичним зразком античної демократії вважається давньогрецький поліс (місто-держава) Афіни, де ключові питання державного життя вирішувались голосуванням на народних зборах.

Прямою спадкоємницею цього досвіду стала Римська республіка. Римляни не лише запозичили у греків механізм демократії, але й підвели під нього широку правову базу. Наступною віхою у становленні демократичних форм політичного життя були інститути станового представництва у середні віки. У Новий час з'явились принципи організації політичного життя, покладені в основу форм демократії, які існують зараз у більшості західних країн.

Термін „демократія” (грец. demos – народ, kratos - влада) буквально означає „народовладдя”. Проте, як відомо, влада завжди означає панування одних людей над іншими. Тому сам по собі термін „демократія” вказує на народ як суб'єкт влади, але не вказує на об'єкт владного впливу. Отже, цей термін сьогодні має ширший зміст, ніж його етимологічне значення.

Демократія – це спосіб організації та функціонування державної влади на засадах визнання народу її джерелом і носієм та безпосередньої участі рівноправних громадян в обговоренні і вирішенні громадських справ шляхом вільного вибору (голосування).

Форми демократії розрізняють залежно від того, хто переважно – безпосередньо народ чи його представники – здійснюють владні функції. Відповідно до цього виокремлюють прямі (безпосередні) демократії і представницькі демократії.

Пряма (безпосередня) демократія ґрунтується на тому, що саме громадяни повинні брати безпосередню участь у прийнятті важливих політичних рішень, у здійсненні влади.

Представницька демократія передбачає розгляд і вирішення найважливіших питань повноважними представниками народу, обраними до органів влади.

2. Сучасні концепції демократії

Основними сучасними концепціями демократії є:

• ліберальна, яка виходить з пріоритету прав особи над правами держави. Її головною ідеєю є ідея індивідуальної свободи, відповідно до якої на перший план ставиться громадянська свобода як незалежність особистого життя індивіда від політичної влади. Забезпечення громадянської свободи ґрунтується на реалізації особистих прав і свобод індивіда, а наявність у останнього політичних прав і свобод надає йому можливість брати участь у здійсненні державної влади;

• плюралістична (від лат. рluralis - множинний), яка виходить з того, що головними суб'єктами політики є не індивіди і не народ, а різні соціальні групи. Лише за допомогою групи особа одержує можливість політичного вираження і захисту своїх інтересів. Ця концепція ґрунтується на необхідності врахування усієї множинності, розмаїття соціальних інтересів і відводить важливу роль забезпеченню балансу інтересів різних соціальних груп та їх організацій;

• колективістська, яка виходить з того, що саме народ як цілісність, а не окремі індивіди чи групи людей має неподільне і невідчужуване право встановлювати закони і визначати діяльність уряду. Ця концепція стверджує пріоритет загальнодержавної волі над волею громадян, заперечує свободу особи. Досвід її реалізації у „чистому” вигляді у низці країн мав трагічні наслідки для багатьох мешканців останніх;

• партисипаторна (від англ. participate – брати участь), або учасницька, яка виходить з необхідності участі якомога ширших верств населення у здійсненні влади, у всіх стадіях і видах політичного процесу, включаючи формування правлячих груп і висування політичних лідерів. Вона виступає за загальну демократизацію громадського життя, його політизацію і право участі особи у прийнятті рішень в усіх сферах життєдіяльності;

• елітарна, яка виходить з необхідності обмеження участі громадян у керуванні державою, наголошуючи на тому, що за будь-яких умов і обставин здійснювати державну владу має політична еліта, під якою розуміють групу з особливими управлінськими якостями та навичками, яка стоїть на сторожі демократичних цінностей. Контролювати ж її діяльність народні маси можуть лише за допомоги виборів.