5. Форми державного устрою

Форма державного устрою – це територіально-організаційна структура держави, яка визначає порядок поділу країни на складові частини (штати, провінції, землі, кантони, області тощо), їх правовий статус і розкриває характер взаємовідносин центральних та місцевих органів влади.

Розрізняють дві основні форми державного устрою:

• унітарну;

• федеративну.

Унітарною (від лат.unitas- єдність) є держава, адміністративно-територіальні одиниці якої не мають ознак державності.

Характерними рисами унітарної держави є:

• наявність єдиної конституції;

• наявність єдиної системи вищих органів державної влади (глава держави, уряд, парламент), юрисдикція яких поширюється на територію усієї країни;

• наявність єдиної системи права і законодавства;

• наявність єдиної судової системи;

• наявність єдиного громадянства.

Приклади – Україна, Італія, Іспанія, Франція, Китай, Японія.

Федеративною (від лат.federatio– союз, обєднання)є союзна держава, яка має у своєму складі державні утворення (субєкти федерації) з певною юридичною і політичною самостійністю.

Характерними рисами федеративної держави є:

• наявність єдиної території, яка в політико-адміністративному відношенні не є одним цілим, а складається з територій субєктів федерації;

• наявність загальної конституції федерації і конституцій її субєктів;

• наявність системи законодавства усієї федерації і системи законодавства її субєктів;

• наявність федерального двопалатного парламенту і парламентів субєктів федерації;

• наявність громадянства як усієї федерації, так і її субєктів.

Приклади – США, Росія, Австрія, Австралія, ФРН, Індія, Малайзія, Пакистан, Швейцарія.

Кілька слів слід сказати про конфедерацію (лат.confederatio- обєднання). Це не форма державного устрою, асоюз суверених держав, створений для досягнення певних цілей у політичній, економічній або військовій сферах.

Характерними рисами конфедерації є:

• конфедерація утворюється на основі відповідних договорів;

• держави – члени конфедерації зберігають повну юридичну і політичну самостійність;

• субєкти конфедерації мають право вільного виходу з неї;

• відсутність загальних законодавчих органів і системи управління;

• відсутність загальних для всієї конфедерації конституції, системи законодавства, громадянства, судової і фінансово-грошової систем;

• постійно діючі державні органи конфедерації позбавлені владних повноважень.

Як свідчить історія, конфедерації є тимчасовими і нестійкими формами обєднання держав. З часом вони перетворюються на федерації або розпадаються на окремі унітарні держави.

У різний час конфедераціями були США (1781 – 1787 рр.), Німеччина (1815 – 1867 рр.), Швейцарія (1815 – 1848 рр.), з 1958 по 1961 рр. Єгипет і Сирія утворювали Обєднану Арабську Республіку, з 1982 по 1989 рр. Сенегал і Гамбія – Сенегамбію.

Тема 5. Правова держава та громадське суспільство План

1. Сутність та основні ознаки правової держави.

2. Сутність, структура та принципи життєдіяльності громадського суспільства.

3. Проблеми становлення правової держави та громадського суспільства в Україні.