14. Мова як історична категорія. Внутрішні та зовнішні чинника мовних змін. Поняття про мовні антиномії. Основні закони розвитку мови.

Розглядати мову як історичну категорію означає розглядати мову як динамічну систему, що постійно змінюється в часі. Зовнішні закони:Виділяють два основні соціальні процеси в розвитку мови - диференціацію (відбувається територіальний і соціальний розподіл носіїв мови, внаслідок чого виникають споріднені мови і діалекти) і інтеграцію (здійснюється територіальне і соціальне зближення носіїв мови, в ході якої відбувається об'єднання мов і діалектів. Диференціація збільшує число мов, інтеграція, навпаки, скорочує їх кількість.).У структурі мови зовнішні чинники мовних змін найбільш безпосередньо проявляються в лексиці.лексика англійської мови відбила процеси схрещування мови англосаксів і норманів: слова німецького походження означають явища побутові, сировину, землеробські терміни; слова французького походження відносяться до сфери права, військової справи, мистецтва, державного управління.Фонетична та граматична система мови, хоча і в меншій мірі, і не так явно відбивають дію зовнішніх законів на розвиток тієї або іншої мови.можливість спонтанного впливу суспільних чинників на розвиток мови та протиставлену ній свідому дію суспільства на мову. До цілеспрямованого впливу суспільства на мову належить передусім мовна політика держави, покликана сприяти найбільш ефективному функціонуванню мови (мов) в різних сферах її застосування.

Внутрішні: Внутрішні причини мовних змін закладені в мові. Це протилежні начала, суперечності, боротьба між якими призводить до змін. Серед антиномій) основними є такі: 1) антиномія позначу вального і позначу ваного. План вираження (позначувальне) і план змісту (позначуване) мовного знака перебувають у стані нестійкої Рівноваги, що зумовлює розвиток багатозначності й омонімії, з

одного боку, і синонімії — з іншого;.2) антиномія норми і системи. Не все потенційно закладене в структурі мови дозволяє норма.3) антиномія мовця і слухача. Мовець намагається скоротити і спростити мовлення (усічує слова, вживає еліптичні конструкції тощо), тоді як слухач потребує якомога повнішого виражання думки, інколи й

надлишкової інформації. Внаслідок такої антиномії змінюється форма слів, їх категоріальне значення. 4) антиномія інформаційної та експресивної функцій мови. Багато нових слів і виразів з’являються внаслідок суперечності між стандартним і експресивним началами в мовленнєвій діяльності.5) антиномія коду і тексту (мови і мовлення).

Суперечність між кодом і текстом полягає в тому, що збільшення кодових одиниць зумовлює скорочення тексту, а зменшення — подовження (збільшення обсягу) тексту. Код не може нескінченно збільшуватися, бо людський мозок не зміг би його запам’ятати, а дуже

довгий текст ускладнив би спілкування. Тому ці дві протилежні тенденції постійно діють у мові і таким чином збагачують мовні виражальні засоби.