6. Основні проблеми взаємозв’язку мови і мислення. Типи мислення. Вербальні та невербальні засоби комунікації. Поняття про паралінгвістику та паракінесику.

Однією з найважливіших наукових концепцій лінгвістики є положення про роль мови в інтелектуальній діяльності людини. Положення про те, що «мова - це умова думки», висловлювали багато лінгвістів XIX і XX ст.

Велику увагу проблемі мови і мислення приділяв відомий вітчизняний вчений О. Потебня.1. зв'язок між мовою і мисленням нерозривна, мова ( а точніше - мовна діяльність) обумовлює, опосередковує мислення (включаючи сприйняття смислової інформації).2. системи «мова» і «мислення» автономні, і між ними в психічної діяльності виникає неоднозначні відносини; мислення (навіть у «вищих» своїх формах) може відбуватися без мови.

Типи мислення: наочно-дійове (це розв’язування задач, поданих у наочній формі, шляхом практичних дій.У дитини наочно-дійове мислення є першим кроком до опосередкованого пізнання свого оточення.);наочно-образне (це розв’язування задач шляхом ідеального перетворення їх умов.); словесно-логічне (провідний засіб теор. освоєння дійсності, інтенсивно формується під час оволодіння дітьми наук. поняттями в процесі навч-ня.здійснюється шляхом таких мислительних дій, як аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, абстрагування, порівняння.).

Як і мислення, мова служить насамперед для вираження зв'язків і відносин між предметами навколишньої дійсності. Як і мислення, мова допомогою знаків мови класифікує і з'єднує предмети і явища в нашій свідомості.

Вербальна- процес взаємообміну інформацією за допомогою мови (усної-- прямо-контактне (виступи, доповіді, лекції, розповіді) і опосередковано-контактне (монологічне мовлення по радіо, телебаченню, комунікація у комп'ютерних мережах)., писемної, внутрішньої), який відбувається за своїми внутрішніми законами, вимагає активної розумової діяльності та ґрунтується на певній системі усталених норм.

Осн.неверб. знаки: - фонація(різні характеристики голосу (сила, тембр, дикція); -кінесика(міміка, жести та пози);- такесика (доторкання до співрозмовника); -проксемика( відстань між співрозмовниками).

Знакіи паралінгвіст. Комунік: вираз обличчя, зорові контакти. Деякі автори до неверб. засобів вкл.мовчання. За хар-ром функціонування неверб. засоби комунікації підрозділ. на навмисні (довільні) /контролюючі, ті, які цілеспрямовано використовуються адресантом, та спонтанні/недовільні, неконтролюючі.

Несловесну інфо вивч. паралінгвістика і паракінесика. До паралінгв. належать усі способи передачі інформації, які пов’язані зі звучанням

мови: акустичні характеристики голосу (тембр,висота, гучність), паузи, інтонація тощо. До паракінесики - жести і міміка.

7. Новітні напрями сучасного мовознавства. Когнітивна лінгвістика та її місце в науці про мову.

КЛ– мовозн. напрям, у якому функціонування мови розглядається як різновид пізнавальної діяльності, а когнітивні механізми та стр-ри людськ.свідомості досліджуються через мовні явища.входить до складу когнітології – інтегральної науки про когнітивні процеси у свідомості людини, що забезпечують оперативне мислення та пізнання світу.КЛ обєдн. здобутки всіх попередніх мовознавчих парадигм і розвиває успадковані від лінгвістики, філософії та психології класич проблеми зв'язків між мовою й мисленням, але розглядає їх у таких категоріях, як знання, його мовні різновиди, мовні способи репрезентації знань, мовні процедури оперування знаннями, ментальні структури та процеси у свідомості.

Поряд із КЛ в суч.мов-ві продовжують розвиватися інші напрями, зокрема функціональна лінгвістика.Осн.принцип функціональної лінгвістики – розуміння мови як цілеспрямованої системи засобів вираження. Функціональний підхід передбачає аналіз функціональної природи мовних одиниць і мови в цілому, при якому акцент робиться на призначенні мовної одиниці. характерний емпіризм, оперування великими базами даних; типовим є використання кількісних методів – від простих підрахунків до статис- тики в повному обсязі. Для функціоналізму характерна міждисциплінарність інтересів. Функціоналісти часто працюють на межі або навіть на території ін- ших наук – таких, як психологія, соціологія, статистика, історія, природничі науки.Лінгвістика тексту досліджує внутр. Стр-ру тексту, його категорії, змістово-знакову й комунікативну репрезентацію.Лінгвістика тексту спрямована на вивчення текстотвірних закономірностей, властивих усім текстам. Джерелами лінгвістики тексту вважають античну риторику, поетику, що вивчали тексти, фігури мовлення, семіотику...На сучасному етапі розвитку лінгвістика тексту інтегрує досягнення нових теорій і галузей знань,орієнтованих на мовлення, акт комунікації. Цю науку стали визначати як таку, що вивчає сутність і організацію передумов та умов людської комунікації.Текст перетворився на складну комунікативну структуру, за допомогою якої здійснюють комунікацію автор і адресат, враховується ситуація. комунікативною лінгвістикою – напрям суч. Мов-ва, що вивчає мовне спілкування, яке складається з таких компонентів, як мовець, адресат, повідомлення, контекст, специфіка контакту та засоби повідомлення.