Висновки

У загальному вигляді під нематеріальними ресурсами розуміють складову частину потенціалу підприємства, здатну забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду.

Усі нематеріальні ресурси мають спільні риси, що об'єднують їх в це поняття. Найхарактернішою з них є те, що цей вид ресурсів не має матеріально-речової основи та фізичної форми. Нематеріальні ресурси, подібно до основних виробничих фондів, можуть використовуватися тривалий час, не втрачають при цьому своєї споживної вартості і приносять підприємству додатковий дохід. Також спільною рисою нематеріальних ресурсів є те, що вони не дають змоги точно визначити суму прибутку, що може бути одержана від їх застосування.

Поняття «нематеріальні ресурси» використовується для характеристики сукупності об'єктів інтелектуальної власності, до яких входять об’єкти промислової власності, об'єкти, що охороняються авторським правом і суміжними правами та інші (нетрадиційні) об'єкти інтелектуальної власності. До об’єктів промислової власності відносять винаходи, корисні моделі, знаки для товарів та знаки обслуговування, географічне позначення, фірмове найменування, способи захисту від недобросовісної конкуренції. До об’єктів, що охороняється авторським правом і суміжними правами належать твори в галузі науки, літератури та мистецтва, наукові відкриття, комп’ютерні програми, бази даних, топологія інтегральних мікросхем, виконання літературних, драматичних, музичних та інших творів; фонограми; відеограми; програми організацій мовлення. До інших(нетрадиційних) об’єктів інтелектуальної власності відносять раціоналізаторські пропозиції, «ноу-хау», комерційні таємниці.

Нематеріальні ресурси відрізняються від матеріальних певними характеристиками, пов'язаними з їхньою природою і способами практичного використання. Наприклад, нові знання як результат творчої діяльності людини, по суті, є суспільним благом і ними може користуватися не лише якийсь один суб'єкт господарювання, а й решта. Виникає небезпека імітації, копіювання та використання цих знань безкоштовно. За таких обставин ніхто не наважиться вкладати кошти першим у створення нових знань. Тому й виникає необхідність захистити права власності автора. Отже, доступ до таких знань захищено правами, що самі по собі і є нематеріальними активами.

Нематеріальні активи підприємства – це засоби, що не мають фізичної форми, визнаються об'єктом права власності, мають умовну вартість і приносять власникові певний дохід.

До н-ематеріальних активів відносяться патенти, ліцензії, торговельні марки й товарні знаки, права на користування прирідними й іншими ресурсами, програмні продукти для ЕОМ, нові технології й технічні рішення, що приносять вигоду у процесі господарської діяльності. Інвестиції в нематериіальні активи окупаються протягом певного періоду за рахунок додаткового прибутку, одержуваного підприємством в результаті їхнього застосування, і за рахунок амортизаційних відрахувань. З розвитком ринкових відносин збільшуються розмір та доля нематеріальних активів у загальній сумі капіталу підприємства. Збільшується й економічний інтерес у підвищенні прибутковості підприємства за рахунок використання виключного права підприємства на результати інтелектуальної діяльності.

Основними завданнями аналізу використання нематеріальних активів є аналіз обсягу і динаміки нематеріальних активів, аналіз структури і стану нематеріальних активів за видами, термінами використання і правової захищеності, аналіз дохідності (рентабельності) і фондовіддачі нематеріальних активів та аналіз ліквідності нематеріальних активів.

Нематеріальні активи отримують з метою одержання економічного ефекту від їх використання при виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг.

Кінцевий ефект використання нематеріальних активів відображається у загальних результатах господарської діяльності: зниженні витрат на виробництво, зменшенні обсягів збуту продукції, зростанні прибутку, підвищенні платіжності і стійкості фінансового стану. Враховуючи це, основним принципом управління динамікою нематеріальних активів є формула: потрібно збільшувати темпи зростання віддачі капіталу. Інакше кажучи, у динаміці темпи зростання виручки від реалізації продукції або прибутку мають випереджувати темпи зростання нематеріальних активів.

Основними напрямами підвищення віддачі є: своєчасне продовження ліцензій на користування інтелектуальною власністю, що дозволить уникнути додаткових витрат на їх термінове оформлення або сплату штрафних санкцій; обмеження доступу співробітників підприємства до незахищених авторськими правами нематеріальних активів, щоб уникнути їх витоку; визначення необхідності продовження деяких видів ліцензій з точки зору подальшої роботи суспільства, а також шляхом проведення досліджень визначити можливість розвитку роботи по нових напрямах.

Стимулом для активізації будь-яких напрямів творчості є ефективно функціонуюча державна система правової охорони результатів інтелектуальної діяльності. Її ефективність характеризується наявністю ринку об’єктів інновацій, можливістю набуття і дійового захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності, які дають змогу отримати легальний прибуток від творчої праці. Об’єкт інтелектуальної власності, який дістав належну правову охорону і має попит на ринку, перетворюється на цінний актив підприємницької діяльності.

Таким чином, можна зробити висновок, що на сьогоднішній день вітчизняним компаніям необхідно більше уваги приділяти питанням, які пов'язані з нематеріальними ресурсами. Наявність у компанії нематеріальних активів, а також вибір ефективного методу їхньої оцінки, дасть можливість компанії не тільки максимізувати свій прибуток, а й підвищити число лояльних споживачів, за рахунок підвищення іміджу компанії.