Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МВП.docx
Скачиваний:
37
Добавлен:
07.02.2016
Размер:
112.32 Кб
Скачать
  1. Історія питання

Хроматографічний метод аналізу розроблений російським ботаніком М. С. Кольором в 1903 р. З допомогою цього методу йому вдалося розділити хлорофіл на складові забарвлені речовини. При пропущенні екстракту хлорофілу через колонку, заповнену порошком крейди, і промиванні петролейним ефіром він отримав кілька забарвлених зон і назвав ці зони хроматограмою (від грецького "хроматос" - колір), а метод - хроматографією. Н. А. Ізмайлов та М. С. Шрайбер у 1938 р. розробили новий вид хроматографії, що отримав назву тонкошарової. Ними були розділені алкалоїди, екстраговані з лікарських рослин на оксиді алюмінію, нанесеному на скло.

Відправною точкою бурхливого розвитку багатьох методів хроматографічного аналізу є робота лауреатів Нобелівської премії A. Мартіна і Р. Сінджа, ними був запропонований і розроблений метод розподільної хроматографії (1941р.). У 1952 р. А. Мартіном і Л. Джеймсом були отримані перші результати в області газорідинної хроматографії. Ці роботи викликали величезне число досліджень, спрямованих на розвиток методу газової хроматографії.

За короткий час були вдосконалені конструкції систем введення проб, створені чутливі детектори. Метод газової хроматографії - перший з хроматографічних методів, які отримали інструментальне забезпечення. Починаючи з 70-х років відбувається бурхливий розвиток рідинної хроматографії. До теперішнього часу розроблені теорія хроматографічного процесу і безліч хроматографічних методів аналізу.

Серед різноманітних методів аналізу хроматографія відрізняється найвищим ступенем інформативності завдяки одночасній реалізації функцій поділу, ідентифікації та визначення. Крім того, метод використовується і для концентрування. Хроматографічний метод аналізу універсальний і застосовний до різноманітних об'єктів дослідження (нафта, лікарські препарати, речовини рослинного і тваринного походження, біологічні рідини, харчові продукти та ін.) Хроматографія відрізняється високою вибірковістю і низькою межею виявлення. Ефективність методу підвищується при його поєднанні з іншими методами аналізу, автоматизацією і комп'ютеризацією процесу поділу, виявлення та кількісного визначення.

  1. Класифікація методів хроматографії

Різні методи хроматографії можна класифікувати за агрегатним станом фаз, механізму поділу, апаратурному оформлення процесу (за формою) і за способом переміщення рухомої фази і хроматографуючої суміші.

За агрегатним станом фаз розрізняють рідинну і газову хроматографію.

Поділ речовин протікає по різному механізму, в залежності від природи сорбенту і речовин аналізованої суміші.

По механізму взаємодії речовини та сорбенту розрізняють сорбційні методи, засновані на законах розподілу (адсорбційна, розподільча, іонообмінна хроматографія та ін), гель-фільтрація (проникаюча хроматографія), засновані на відмінності в розмірах молекул поділюваних речовин. На практиці часто реалізуються одночасно кілька механізмів поділу.

За технікою виконання хроматографію підрозділяють на стовпчик, коли поділ речовин проводиться у спеціальних колонках, і площинну: тонкошарову і паперову. У тонкошарової хроматографії поділ проводиться в тонкому шарі сорбенту, у паперовій - на спеціальному папері.

Відповідно до режиму введення проби в хроматографічну систему розрізняють фронтальну, елюентную і витіснювальний хроматографію. Якщо розчинену суміш безперервно вводити в хроматографічну колонку, то в чистому вигляді можна виділити тільки одне, найбільш слабко сорбуються речовина. Всі інші вийдуть з колонки у вигляді суміші. Цей метод називають фронтальним. У елюентном режимі через колонку пропускають рухливу фазу (елюент), вводять пробу, потім знову пропускають рухливу фазу (ПФ). У процесі руху по колонці компоненти суміші поділяються на зони. Ці зони по черзі виходять з колонки, розділені зонами чистого розчинника.

У витіснювальний методі після введення проби і попереднього поділу слабоактивних елюентом складу елюента змінюється таким чином, що він взаємодіє з нерухомою фазою (НФ) кожного з компонентів аналізованої суміші. Внаслідок цього новий елюент витісняє компоненти, які виходять з колонки в порядку зростання взаємодії з НФ. У цьому методі не досягається досить повне розділення через часткове перекривання зон.

Найбільшого поширення набув елюентний режим хроматографування, що дозволяє отримувати в чистому вигляді всі компоненти проби.

У рідинної хроматографії застосовують ізократіческій і градієнтний режим подачі елюента. У ізократіческом режимі складу елюента протягом аналізу не змінюється, а в градієнтному режимі складу елюента змінюється за певною програмою.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.