4. Перелік питань для самостійного опрацювання еволюційних аспектів операційного менеджменту
Від ремісничого до комп’ютерноінтегрованого виробництва (ключові етапи розвитку практики організації виробництва та операцій).
Спеціалізація та її значення для підвищення продуктивності (виклад ідеї у працях А. Сміта та Ч. Беббіджа).
Р. Аркрайт — перший емпірик у застосуванні системного підходу до управління виробництвом.
Критика К. Марксом теорії організації та управління капіталістичним виробництвом.
Ф. У. Тейлор — засновник наукового підходу до організації виробництва та праці.
В. І. Ленін про тейлоризм як про «наукову систему вичавлювання поту».
І. Уено — фундатор наукових підвалин ефективності японської промислової культури.
Подружжя Гілбретів: започаткування проектування робіт і нормування часу на базі вивчення мікрорухів.
Спрямованість виробництва на досягнення максимальної ефективності та принципи продуктивності за Г. Емерсоном.
Г. Гантт: планування послідовності виробничих операцій, але не тільки...
Г. Форд-старший — організатор першого в історії промислового суспільства масового потокового виробництва.
«Батько індустріальної психології» Г. Мюнстерберг.
Концепція адміністрування А. Файоля та її зв’язок з операційним менеджментом.
«Ідеальна бюрократія» М. Вебера як необхідна умова та відправна точка формування наукової концепції масового потокового виробництва.
О. К. Гастєв, П. М. Керженцев, О. Ф. Розмирович, Й. А. Єрманський — яскраві представники радянської школи наукової організації праці та виробництва.
Тектологія О. О. Богданова — загальна організаційна наука.
Г. В. Теплов та його внесок у теорію та практику планування діяльності машинобудівного підприємства.
Внесок К. Г. Татевосова у розвиток теорії та практики оперативно-виробничого планування.
О. І. Непорент — радянський фундатор концепції організації виробничого процесу в часі.
Наукові підвалини концепції групової технології С. П. Мітрофанова.
Внесок радянських учених (В. А. Петрова, С. А. Думлера, Ф. І. Парамонова) у розв’язання проблеми побудови оптимальних календарних планів оброблення деталей (задачі Джонсона).
Дж. Вудворд: дослідження видів технологій та типів виробництва.
Г. Черч, Е. Баффа, Р. Чейз — весь американський виробничий менеджмент лише у трьох підручниках.
Родина Тойода — засновники та культиватори японської промислової системи.
А. Моріта — яскравий представник «командармів» японської промислової системи.
Статистичні методи контролю якості У. Шухарта та їх розвиток протягом ХХ ст.
«Математичні методи організації та планування виробництва» Л. В. Канторовича.
Г. Саймон: прийняття рішень як сутність управлінської діяльності.
М. Старр: досвід дослідження операцій з позиції ситуаційного підходу.
Ф. Кросбі, Е. Демінг, Дж. Джуран — найвідоміші гуру менеджменту якості ХХ ст.
Т. Левітт: концептуалізація товарів і послуг як поштовх до ревізії канонічних маркетингу та менеджменту.
Ідеологія системи виробничого планування Е. Гольдрата.
Теорія Z У. Оучі — наймодніша концепція організації виробництва та бізнесу 80-х років ХХ ст.
М. Хаммер і Дж. Чампі: реінжиніринг бізнесу як революція в менеджменті кінця ХХ ст.
«
Третя
хвиля» та прогрес у виробничій діяльності:
наскільки Е. Тоффлер мав рацію?