Тема 9. Управління матеріально-технічними запасами

1. Типи запасів.

2. Витрати на ведення запасів.

3. Визначення оптимального співвідношення витрат на запаси.

4. Системи управління запасами.

5. Контроль системи управління запасами.

Література: [1, с. 456-518], [2, с.151-165], [4, с.160-183], [11]

Основні поняття: запаси, вартість придбання, вартість оформлення, вартість збереження, втрати через відсутність запасу, оптимальний розмір замовлення, формула Вільсона, залежний та незалежний попит, система із фіксованим часом постачання, система із фіксованою кількістю постачання, АВС-аналіз запасів.

1.Запаси – це матеріальні цінності, які очікують виробничого або особистого споживання.

Ціль створення запасів - утворення визначеного буфера між послідовними постачаннями матеріалів і виключення необхідності безперервних постачань.

Існують різні підходи до класифікації запасів. Так, розрізняють три основних типи запасів:

- запаси вихідних матеріалів, закуплених комплектуючих деталей і матеріалів, що витрачаються, для створення буфера між обсягом закупівель і обсягом їхнього споживання у виробництві.

- запаси незавершеного виробництва, що створюють визначений буфер між послідовними виробничими операціями.

- запаси готової продукції, що є буфером між продуктивністю операційної системи і швидкістю відвантаження або продажі продукції.

Класифікація за часом дозволяє виокремити різні кількісні рівні запасів (рис.9.1):

Рис.9.1.Види запасів за часом обліку

Максимально бажаний запас – це рівень запасу, що економічно доцільний у даній системі управління запасами.

Пороговий рівень запасу – використовується для визначення моменту часу для видачі чергового запасу.

Поточний запас – відповідає рівню запасу у будь-який момент обліку. Може співпадати із максимальним, пороговим або гарантійним запасом.

Гарантійний запас (страховий) – призначений для безперервного постачання споживача у випадку непередбачених ситуацій.

2. При керуванні запасами приходитися приймати два рішення: про час видачі замовлення на закупівлю або виробництво товару для виконання замовлення і про кількість або обсяг замовлення. Рішення, прийняті при керуванні запасами, впливають на чотири види виробничих витрат:

- Вартість предметів закупівлі. Ціна при закупівлі може залежати від знижок, що надаються в залежності від:

а) кількості предметів, закуповуваних по одному замовленню;

б) загальної вартості замовлення по декількох позиціях, видаваного одному постачальникові;

в) пори року, у яке робиться замовлення.

- Витрати на оформлення замовлення, куди входять конторські витрати з оформлення замовлення на закупівлю або виробництво, транспортні витрати і витрати по прийманню вантажів.

- Витрати на збереження матеріально - технічних запасів:

а) вартість капіталу, інвестованого в запаси;

б) складські витрати (складські площі, енергопостачання, персонал);

в) податки і страхові збори, що залежать від вартості запасу;

г) падіння цінності запасів через старіння, псування, крадіжок.

- Втрати, викликані відсутністю запасів:

а) втрачений виробничий час або понаднормові роботи, викликані відсутністю важливого для виробництва матеріалу, деталей або іншого ресурсу;

б) вартість відстеження відкладених замовлень клієнтури на готову продукцію, якої не виявилося на складі;

в) витрати, зв'язані з частковими або терміновими відвантаженнями на адресу клієнтури;

г) загублений обсяг збуту або втрачені клієнти.

3 Баланс між витратами на зберігання та витратами на придбання запасів можна показати графічно (рис.6).

Рис.9.2. Оптимальний розмір запасу

Оптимальний розмір запасу можна розрахувати за формулою Вільсона:

де ОРЗ – оптимальний розмір замовлення, шт.,

А – витрати на поставку замовлення, грн.,

S – потреба у замовляємому продукті, шт.,

i – витрати на зберігання одиниці запасу, грн./шт.

При визначені реального розміру необхідно враховувати такі обмеження:

1) замовлення не може бути не цілим числом;

2) його розміри не повинні перевищувати місткість складу

3) при придбанні великих партій, необхідно враховувати скидки.

4. Попит на матеріально-технічні ресурси може бути за характером залежним або незалежним.

Ресурс має залежний попит, якщо його використання прямо зв'язано з планами виробництва інших виробів. Якщо попит на предмети постачання не обумовлюються планами виробництва, то такі предмети мають незалежний попит.

Двома основними системами керування замовленнями з незалежним попитом є система з фіксованою кількістю і система з фіксованим часом.

У системах з фіксованою кількістю постійно контролюють рівень запасів. Ці системи є найбільш підходящими для запасів з такими характеристиками:

- висока питома вартість предметів постачання;

- високі витрати збереження матеріально-технічних запасів;

- високий рівень збитку, що виникає у випадку відсутності замовлень.

- знижка з ціни в залежності від кількості, що замовляється;

- відносно непередбачений або випадковий характер попиту.

У системах з фіксованим часом замовлення розміщаються з заданою періодичністю. Ці системи підходять для предметів з наступними характеристиками:

- малоцінні предмети;

- низькі витрати на збереження матеріально - технічних запасів;

- незначні витрати, якщо навіть запаси і скінчилися;

- один з багатьох предметів, що закуповується у того самого постачальника;

- знижка з ціни залежить від вартості замовлень відразу на кілька предметів;

- відносно постійний рівень попиту на матеріали, що витрачаються, або предмети.

5. Запаси, які є на підприємстві, неоднозначні за їх призначенням. Наприклад, за деякими видами матеріальних ресурсів їх треба накопичувати більше, тому що їх витрати більш значимі або вони коштують дорого, за іншими видами ресурсів – менше.

Тому, для управління запасами потрібно створити систему контролю. Для цього використовується метод «АВС-аналізу». В результаті усі запаси, в залежності від їх частки в загальній вартості товарних запасів, діляться на три групи.

Рис.9.3.Графік АВС-аналізу

У групу А входять ті матеріальні ресурси, на частку яких приходиться біля 70-80% загальної вартості запасів. Причому кількість назв таких запасів складає приблизно 15-20% усіх запасів.

У групу В входить біля 30% назв запасів, а у вартості вони займають 15-25%.

У групу С входять інші запаси. Це дешеві матеріали (десь 5% річного обсягу), але загальна кількість їх назв складає 55%.

Політика контролю, заснована на АВС-аналізі така:

1. По групі А обирають більш надійних постачальників.

2. Назви А частіше контролюють, ніж В і С. Вони розміщуються на більш надійних місцях на складі.

3. Прогноз потреби товарів групи А повинен бути більш ретельним.