5. Дія сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання відповідності) поширюється на:

усі партії контрольованого товару, що надходять (надсилаються) на адресу одного власника або одержувача протягом строку дії сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання відповідності), якщо в ньому зазначено, що контрольований товар випускається серійно та його назва, тип, вид, марка та виробник, зазначені у сертифікаті відповідності (свідоцтві про визнання відповідності), відповідають назві, типу, виду, марці та виробнику, зазначеним у товарно-транспортних документах на перевезення та документах, які використовуються для визначення вартості товару;

певну партію контрольованого товару, якщо в сертифікаті відповідності (свідоцтві про визнання відповідності), виданому на ім'я одного власника або одержувача, наведено інформацію про цю партію контрольованого товару із зазначенням виробника, назви, типу, виду, марки, розміру і товарно-транспортних документів та документів, які використовуються для визначення вартості товару;

контрольований товар, що постачається трубопровідним транспортом за одним актом приймання-передачі протягом строку, необхідного для переміщення контрольованого товару в обсязі, зазначеному в акті.

6. Митне оформлення контрольованих товарів з метою вільного обігу на митній території України не може бути завершене в разі, коли:

в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби відсутня інформація про включення контрольованого товару до Єдиного реєстру сертифікованої в Україні продукції або міститься інформація про скасування, анулювання чи призупинення дії сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання відповідності) на зазначений товар;

строк дії сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання відповідності) закінчився;

органом із сертифікації прийнято рішення про відмову у видачі сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання відповідності) у зв'язку з невідповідністю контрольованого товару обов'язковим вимогам нормативних документів та нормативно-правових актів України з питань підтвердження відповідності.

У разі наявності рішення органу із сертифікації (за формою згідно з додатком 1) про відмову у видачі сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання відповідності) у зв'язку з невідповідністю контрольованого товару обов'язковим вимогам нормативних документів та нормативно-правових актів України з питань підтвердження відповідності власник або одержувач контрольованого товару протягом 60 днів з дня прийняття такого рішення повинен вивезти за межі митної території України контрольований товар під митним контролем митного органу, у зоні діяльності якого цей товар перебуває, або заявити контрольований товар у митний режим знищення або руйнування в установленому законодавством порядку.

34. Єдиний митний тариф України - це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території.

Єдиний митний тариф України визначається згідно з цим Законом та міжнародними договорами України.

Єдиний митний тариф України встановлює на єдиній митній території України обкладення митом предметів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться з цієї території.

Єдиний митний тариф України базується на міжнародно визнаних нормах і розвивається у напрямі максимальної відповідності до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і правил митної справи.

Ставки Єдиного митного тарифу України є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами.

Єдиний митний тариф затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Види і ставки мита

В Україні застосовуються такі види мита:

адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.

Забороняється застосовувати інші види мит, крім тих, що встановлені цим Законом.

Особливі види мита

З метою захисту економічних інтересів України, українських виробників та у випадках, передбачених законами України, у разі ввезення на митну територію України і вивезення за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися особливі види мита:

спеціальне мито;

антидемпінгове мито;

компенсаційне мито.

{ Стаття 11 в редакції Закону N 334-XIV ( 334-14 ) від 22.12.98 }

Стаття 12. Спеціальне мито

Спеціальне мито застосовується:

як засіб захисту українських виробників;

як засіб захисту національного товаровиробника у разі, коли товари ввозяться на митну територію України в обсягах та (або) за таких умов, що заподіюють значну шкоду або створюють загрозу заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику;

як запобіжний засіб щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують національні інтереси у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

як заходи у відповідь на дискримінаційні та (або) недружні дії інших держав, митних союзів та економічних угруповань, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та (або) ущемляють інтереси України.

{ Стаття 12 в редакції Закону N 334-XIV ( 334-14 ) від 22.12.98 }

Стаття 13. Антидемпінгове мито

Антидемпінгове мито застосовується:

відповідно до Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" ( 330-14 ) у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом демпінгу, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику;

у разі вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення заподіює шкоду.

{ Стаття 13 в редакції Закону N 334-XIV ( 334-14 ) від 22.12.98 }

Стаття 14. Компенсаційне мито

Компенсаційне мито застосовується:

відповідно до Закону України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" ( 331-14 ) у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом субсидованого імпорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику;

у разі вивезення за межі митної території України товарів, для виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту або споживання яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке вивезення заподіює шкоду.

35. Перелік документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю, і порядок їх подання визначаються Кабінетом Міністрів України. Як правило, такі переліки містяться в Типових технологічних схемах пропуску через державний кордон України автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників. Залежно від способу переміщення товарів, їх характеру, кількісних та вартісних розмірів, мети переміщення та інших факторів митним органам можуть подаватись різні документи. Основне правило, яке при цьому діє, полягає в тому, що такому поданню підлягають усі документи та відомості, необхідні для здійснення у передбаченому обсязі, митного контролю.

Визначення переліку документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення конкретних товарів і транспортних засобів, залежить від заявленого декларантом митного режиму щодо таких товарів і транспортних засобів, їх характеру, осіб, яким вони належать, вимог відповідних законодавчих та нормативно-правових актів щодо окремих (додаткових) умов та порядків переміщення конкретних товарів і транспортних засобів через митний кордон України та (або) їх митного контролю та митного оформлення, вимог міжурядових та (або) міждержавних угод, учасниками яких є Україна.

Документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення, подаються митному органові при: перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України; декларуванні товарів і транспортних засобів; повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; здійсненні митними органами інших контрольних функцій.

36. Основне митне оформлення базується на виконанні учасниками зовнішньоекономічної діяльності вимог митного законодавства про обов'язкове декларування всіх товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон.

Декларування - це операція, яка є складовою частиною процедури розміщення товарів і транспортних засобів під визначений митний режим або по завершенню дії такого режиму. Суть декларування полягає в заяві за встановленою формою митному органу відомостей про товари і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон Росії, товари і транспортні засоби, вже переміщених через митний кордон, митний режим яких змінюється, а також про інші товари і транспортні засоби, які підлягають декларуванню.

Декларування здійснюється шляхом заяви за встановленою формою точних відомостей про товари і транспортні засоби та про їх митний режим, а також інших відомостей, необхідних для митних цілей (наприклад, відомостей про належність фізичної особи, які переміщують товари через митний кордон, до суб'єктів підприємницької діяльності та ін .).

Форма декларування - це спосіб заяви відомостей про товари і транспортні засоби та інших необхідних для митного оформлення відомостей відповідно до встановлених вимог до порядку їх фіксації на носіях інформації для передачі митному органу.

 

 

Декларування здійснюється у письмовій, усній, електронній та інших формах.

Нормами митного законодавства (ст. 169 ТК РФ) передбачено три форми декларування: усна форма, що застосовується у ряді випадків при декларуванні товарів, що переміщуються через митний кордон фізичними особами; письмова (основна) форма; декларування у формі подання відомостей в електронному вигляді на магнітних носіях інформації (є допоміжною формою і використовується одночасно з письмовою формою у випадках декларування з використанням вантажної митної декларації).

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

37. Вантажна митна декларація (далі – ВМД) – це заява, що містить відомості про товари і транспортні засоби, транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів. При цьому під митним режимом розуміють сукупність положень, що визначають для митних цілей статус товарів, транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України.

Декларуючи товари і транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, декларант самостійно визначає їх митний режим відповідно до мети їх переміщення та на підставі документів, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення

38. М́итна вáртість товáру — ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари та інші предмети, які підлягають митному обкладенню, на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури:

• на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України;

• комісійні та брокерські;

• плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення).

40. 1. Експорт є найпростішим способом виходу на зовнішній ринок. За інтенсивністю і обсягами розрізняють нерегулярний і регулярний експорт. Нерегулярний експорт — це пасивний рівень зовнішньо-економічних відносин, коли підприємство час від часу експортує свої надлишки і продає товари місцевим оптовикам, що представляють закордонних покупців. Про регулярний експорт можна говорити тоді, коли підприємство має за мету розширити свої зовнішньоторговельні операції на конкретному ринку.

2. Спільна підприємницька діяльність. Ця стратегія виходу підприємства на зовнішній ринок ґрунтується на поєднанні його зусиль із ресурсами комерційних підприємств країни-партнера з метою створення виробничих і маркетингових потужностей. На відміну від експорту при спільній підприємницькій діяльності (СПД) формується партнерство, у результаті якого за рубежем створюються певні потужності. Законодавство ряду країн передбачає, що присутність на їхньому ринку іноземної компанії можлива лише при укладанні контракту з місцевими фірмами про виробництво товарів у цих країнах. Навіть промислово розвинені країни іноді чинять тиск на експортерів, щоб вони створювали спільні.

3. Стратегія прямого інвестування. Велика кількість підприємств, що ведуть зовнішню торгівлю, з часом засновують за кордоном власні виробничі філії для виготовлення товарів, споживаних на іноземному ринку. Цей спосіб виходу на зовнішній ринок передбачає інвестування капіталу в створення за кордоном власних складальних або виробничих підрозділів, забезпечуючи найбільш повне залучення підприємства до ЗЕД. У міру накопичення компанією досвіду експортної роботи і за досить великого обсягу такого зовнішнього ринку виробничі підприємства за кордоном дозволяють очікувати на значні вигоди. Основні риси цього способу: — максимальні інвестиційні витрати та поточні грошові зобов´язання; — максимальна відповідальність за результати діяльності; — максимальний контроль за діяльністю; — складна процедура виходу з ринку.

41. Вибір торгового партнера залежить від багатьох специфічних факторів. Разом з тим існують деякі положення, якими керуються всі підприємці при здійсненні експортно-імпортних операцій. Насамперед, вибір партнера визначається: 1) характером зовнішньоторгової угоди (експортна, імпортна, компенсаційна і т.д.); 2) предметом угоди (купівля-продаж товару чи надання послуг); 3) характером предмету угоди (сировинна чи готова продукція, машинно-технічна продукція чи товари народного споживання). Дальше важливо визначити країну, в яку найбільш вигідно експортувати чи з якої найбільш вигідно імпортувати товар (послуги). При порівнянні варіантів з виходу на ринок різних країн беруться до уваги такі критерії: - політична й економічна стабільність; - витрати виробництва; - транспортна інфраструктура; - державні пільги й стимули; - наявність як кваліфікованої, так і відносно дешевої робочої сили; - ємність ринку даної країни; - наявність торгових обмежень; - наявність необхідних постачальників сировини, матеріалів. Крім економічних критеріїв, важливо враховувати й характер торгово-політичних відносин з даною країною. Перевага надається тій, з якою налагоджені нормальні ділові відносини, підтверджені договірно-правовою основою, і яка не допускає по відношенню до нашої країни різного роду дискримінацій. При виборі фірми в першу чергу необхідно вивчити різні аспекти потенційних партнерів, а саме: 1) технологічний (вивчити технічний рівень продукції фірми, рівень ї технологічної бази і виробничі можливості); 2) науково-технічний (вивчити організацію НДДКР і витрат на них); 3) організаційний (організацію управління фірми, враховуючи ЗЕД); 4) економічний (дати оцінку фінансового становища фірми); 5) правовий (вивчити норми і правила, що діють в даній країні і мають відношення до співробітництва з потенційним партнером).

42. Оферта (лат. offero - пропоную) - письмова або усна пропозиція однієї особи (оферента) іншій особі (акцептанту) укласти з нею угоду. В оферті зазначається термін її дії. Оферта відрізняється від рекламного оголошення або проспекту змістом конкретних пропозицій щодо вартості продукції (послуг), термінів виконання замовлень, порядку розрахунків, інших комерційних відомостей, які на думку оферента мають зацікавити потенційного партнера.

Розрізняють оферту вільну і тверду. Оферта вільна - пропозиція продавця кільком можливим покупцям (акцептантам), яка не встановлює конкретного терміну відповіді й не пов'язує оферента жодними зобов'язаннями. Згода покупця з умовами, викладеними в оферті вільній, не означає укладання угоди. Вона є предметом окремих переговорів. Оферта тверда - конкретна пропозиція продавця на певну партію товару або виконання певного виду робіт лише одному можливому покупцеві із зазначенням терміну, протягом якого продавець пов'язаний своєю пропозицією і не може зробити її іншому акцептанту. Неотримання відповіді в установлені терміни для оферта твердої означає звільнення оферента від запропонованої пропозиції.

Акце́пт (лат. acceptus — прийнятий) — згода на оплату або гарантування оплати документів.

1. Згода прийняти умови, що містяться у пропозиції вступити в договір.

2. Форма розрахунків, за якої платіжна вимога, виписана постачальником, оплачується банком тільки після згоди боржника.

3. Акцепт векселя — підпис платника на переказному векселі, що засвідчує його згоду на сплату поданого векселя. Акцепт чека або комерційного векселя банком означає, що банк гарантує його оплату.

Якщо ініціатива початку переговорів належить імпортеру (покупцю), то він заявляє про бажання укласти імпортний контракт шляхом звернення до продавця. Звернення до продавця з проханням надіслати пропозицію називається запитом. Мета запиту - отримання від експортера конкретних пропозицій, з яких обираються найкращі. Для цього запити відправляють не одній, а декільком фірмам різних країн, що конкурують між собою. У запиті вказують точне найменування потрібного товару, його якість, сорт, кількість. Ціна у запиті, як правило, не вказується з метою отримання свободи дій при наступних переговорах. Однак питання ціни надто важливе для імпортера, тому він виражає у запиті побажання стосовно валюти, ціни і базису постачання. У запиті також вказується, скільки часу покупець очікуватиме на оферту. Цей момент є дуже важливим, тому що у випадку неотримання оферти у строк імпортер не очікуватиме на неї, а якщо експортер з певних причин не може надіслати пропозицію до призначеної дати, він попросить відстрочки. В цілому запити менш лаконічні, ніж оферти, і до їх оформлення не висуваються жорсткі вимоги. Імпортери зазвичай запитують пропозицію на меншу кількість товару, ніж належить закупити, для того, щоб при визначені ціни отримати додаткову знижку на збільшений обсяг замовлення.

Покупець (імпортер) може звертатись до продавця не тільки із запитом, а і з замовленням. Замовлення — комерційний документ, в якому покупець зазначає необхідні умови щодо майбутньої угоди. Замовлення направляється постійним продавцям. До замовлення іноді додається специфікація. Комерційний документ, який містить повідомлення майбутнього експортера (продавця) про прийняття умов замовлення є підтвердженням замовлення. Після того, як продавець (експортер) і покупець (імпортер) досягли попередньої домовленості, вони переходять до укладання зовнішньоекономічного контракту.

46. Бартерні угоди — товарообмінні операції, які передбачають обмін одного товару на інший у визначених кількісних та якісних параметрах без розрахунків у валюті. Тому в бартерній угоді вказується або кількість товарів, що постачаються, або сума, на яку сторони зобов´язуються здійснити поставку. При визначенні вартості товарів, що взаємопостачаються, оцінка робиться на основі світових цін із врахуванням витрат на рух товарів. Бартерні угоди передбачають практично одночасне постачання узгоджених товарів у зазначені пункти призначення. Розрив між постачаннями не перевищує одного року.

Компенсаційні угоди (як і бартерні) також передбачають поставку товарів на рівну вартість без розрахунків у валюті. Відмінність від бартерної угоди полягає в тому, що сторони узгоджують ціни на товари, що взаємопостачаються. Предметом таких угод, як правило, є не два товари, а декілька. Тому в результаті переговорів партнери виробляють списки товарів, що взаємопостачаються, і які є невід´ємною частиною компенсаційної угоди. На відміну від бартерних угод у прямих компенсаційних угодах може також передбачатися різниця у неконвертованому грошовому сальдо, яка повинна бути витрачена в країні кредитора. Такого роду угоди укладаються між універсальними торговими фірмами, експортно-імпортними компаніями, оптовими й роздрібними торгівцями різних країн, які виступають із широкою номенклатурою запропонованих товарів.

Існують також компенсаційні угоди на комерційної основі, до яких відносяться короткострокові компенсаційні угоди, зустрічні закупки, авансові закупки. В таких угодах постачання товару може бути частково оплачено товарами, а частково грошима. До того ж, участь у таких операціях можуть брати посередники (треті сторони).