86. На території України створюються і діють наступні форми підприємств за участю іноземного інвестора:

• підприємства з іноземними інвестиціями;

• іноземні підприємства;

• філії або представництва іноземної юридичної особи;

• інші форми, не заборонені законами України.

Підприємство з іноземною інвестицією — це підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція якого в статутному фонді становить не менше 10%. Моментом набуття статусу підприємства з іноземними інвестиціями вважається день зарахування іноземної інвестиції на його баланс.

Діяльність спільного підприємства на території України здійснюється на основі установчих документів - установчого договору та статуту спільного підприємства. В установчих документах визначаються власники, найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і мета діяльності, органи управління, розмір і порядок створення статутного фонду, розмір долі засновників спільного підприємства, склад і порядок внесення ними внесків, порядок розподілу прибутків, порядок внесення змін, ліквідації спільного підприємства і інші умови. Спільне підприємство вважається створеним і отримує права юридичної особи з дня його державної реєстрації в органах місцевого самоврядування за місцем знаходження спільного підприємства. Для державної реєстрації спільного підприємства подаються лист-звернення; інформаційне повідомлення про внесення іноземної інвестиції; документ про сплату власником внеску в статутний фонд спільного підприємства (для іноземного суб'єкта господарювання - іноземної інвестиції); документи, що підтверджують форму здійснення іноземної інвестиції (установчий договір, статут), документ про сплату реєстраційного збору. Якщо одним із засновників спільного підприємства є юридична особа, додатково подається нотаріально завірена копія свідоцтва про державну реєстрацію цієї юридичної особи в своїй країні.

Іноземним підприємством є унітарне або корпоративне підприємство, створене за законодавством України, що діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, або діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб. Іноземні підприємства не можуть створюватися в галузях, визначених законом, що мають стратегічне значення для безпеки держави. Умови і порядок створення, вимоги до організації та діяльності іноземних підприємств визначаються Господарським кодексом України, законом про режим іноземного інвестування, іншими законами.

Філіями або представництвами іноземної юридичної особи в Україні визнаються установи або особи, які представляють інтереси іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні і мають на це належним чином оформлені відповідні повноваження. Діяльність філій, представництв та інших відокремлених підрозділів підприємств, утворених за законодавством інших держав, здійснюється на території України відповідно до законодавства України. За юридичним статусом представництво іноземного суб'єкта господарювання в Україні не є юридичною особою, воно тільки виступає від імені і за дорученням головної фірми іноземного суб'єкта господарювання.

90. Форми звітності в галузі ЗЕЗ

Існують такі форми державної статистичної звітності в га­лузі зовнішньоекономічних зв'язків:

1 Звіт про експорт (імпорт) товарів.

2 Звіт про експорт (імпорт) послуг.

3 Звіт про рух коштів в іноземній валюті.

4 Звіт підприємств (організацій) про інвестиції з України в економіку інших країн.

5 Звіт туристичних організацій про надходження коштів за туристичне обслуговування.

Відповідно до Порядку ведення обліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в митних органах, затверд­женого наказом Державного митного комітету України від 31.05.96 р. № 237 (Порядок № 237), для здійснення зовнішньоекономічної діяльності, зокрема митного оформ­лення товарів, суб'єкту господарювання необхідно стати на облік у митному органі за місцем своєї державної реєстрації.

Для взяття на облік у митних органах суб'єкт ЗЕД подає на митницю оригінали та копії (як правило, дві) таких документів:

1) засновницьких документів (з нотаріально завіреними копіями):

♦ рішення власника майна чи уповноваженого ним орга­ну про створення суб'єкта підприємницької діяльності (якщо власників чи уповноважених органів два і більше — таким рішенням є установчий договір);

♦ статуту підприємства (якщо відповідно до законодавст­ва він необхідний для створення суб'єкта підприємницької діяльності);

2) свідоцтва про державну реєстрацію СПД, свідоцтва про реєстрацію представництва іноземного суб'єкта госпо­дарської діяльності в Україні (з нотаріально завіреними копіями);

3) свідоцтва про реєстрацію суб'єкта господарювання як платника ПДВ (або заяви, підписаної керівником, головним бухгалтером та завіреної печаткою підприємства про те, що суб'єкт господарювання не підлягає включенню до Реєстру платників ПДВ);

4) довідки органів статистики про занесення юридичної особи — СПД до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України і надання кодів території та кодів форми власності;

5) довідки уповноваженого банку про наявність розра­хункового (гривневого) та валютного рахунків, із зазначенням П.І.Б. головного бухгалтера підприємства, номерів телефонів підприємства;

6) наказу по підприємству про призначення працівників, відповідальних за роботу з митницею, із зазначенням їх П.І.Б., паспортних даних, зразків підписів;

7) довідки про відсутність за межами України валютних цінностей і майна або довідки про проведення декларування валютних цінностей, доходів і майна, що належать резиденту України і перебувають за її межами;

8) документа, що підтверджує право власності суб'єкта господарювання на його юридичну адресу (у разі оренди доку­мент має бути завірено орендодавцем);

9) картки зі зразками підписів керівника і головного бух­галтера і зразками печатки суб'єкта господарювання.

До перелічених вище документів додаються два примірни­ки облікової картки суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності встановленого зразка, заповнені суб'єктом ЗЕД.

Облікова картка заповнюється з використанням ЕОМ або друкарської машинки. Картки, заповнені від руки або з ви­правленнями, до обліку не приймаються.

Якщо митному органу подається неповний комплект до­кументів або подані документи містять недостовірні дані, суб'єкту ЗЕД може бути відмовлено в постановці на облік у митному органі. Відповідальність за вірогідність заявлених в обліковій картці відомостей несе керівник підприємства, на яке оформлена картка.

Після надання відповідних документів працівник митниці звіряє копії з оригіналами поданих документів, завіряє особи­стою номерною печаткою обидва примірники облікової карт­ки суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності; один примірник залишається в митниці разом з копіями поданих на облік до­кументів, а другий — видається на руки заявнику разом з оригіналами поданих документів як свідчення обліку в мит­них органах. При цьому суб'єкту ЗЕД надається о6лікоеші но­мер, який заноситься в обидва примірники облікової картки.

Облікова картка суб'єкта ЗЕД реєструється у спеціально­му журналі.

Засобами електронно-обчислювальної техніки дані про суб'єкта ЗЕД заносяться в електронну базу даних митниці, які потім передаються в територіальне інформаційно-аналітичне митне управління Державного митного комітету України.

91. Розрізняють такі показники ефективності зовнішньоекономічної діяльності: народногосподарська ефективність зовнішньоекономічних операцій; народногосподарський ефект від зовнішньоекономічних операцій; економічна ефективність експорту або імпорту; економічний ефект від експорту чи імпорту; бюджетна ефективність експорту або імпорту; бюджетний ефект від експорту або імпорту; показники можливості експорту і потреби в імпорті ресурсів; коефіцієнт технологічності окремого виду продукції; витрати на експорт; валютні доходи від експорту; валютна ефективність експорту; витрати на імпортну продукцію; валютна ефективність імпорту; індекс імпорту; індекс валютної виручки на одиницю продукції; індекс внутрішніх цін на продукцію; індекс структурних зрушень; індекс умов торгівлі. Народногосподарська ефективність (ефект) зовнішньоекономічних операцій визначається через економічну та бюджетну ефективність (ефект). Економічна ефективність (ефект) виникає у виробників експортної або у споживачів імпортної продукції. Бюджетна ефективність (ефект) виникає у зовнішньоторговельних організацій від зовнішньоекономічних операцій. Зазначені показники розраховуються за такими формулами:

Оцінка загальної (народногосподарської) ефективності зовнішньоекономічної діяльності охоплює встановлення параметрів економічної безпеки, системи критичних обмежень та рівнів її зовнішньоекономічних чинників. Економічна безпека забезпечує найбільш сприятливі умови економічного розвитку країни.

93. - аналіз виконання плану (прогнозу), динаміки обсягу реалізації за звітний період в цілому за рік, а також в розрізі кварталів, місяців, декад здійснюється як в цілому по підприємству по загальному обсягу реалізації так і в розрізі основних виробів та видів продукції, що формують цей обсяг; - аналіз факторів, що впливають на зміну обсягу реалізації; - аналіз причин зміни залишків продукції на складі та залишків відвантажених товарів; - аналіз резервів оптимізації обсягів реалізованої продукції як в цілому, так і за окремими видами продукції. Наступним етапом аналізу обсягу реалізованої продукції є ціла група факторів, які впливають на його зміну. А саме: 1.Виробничі фактори: • рівень виконання плану товарної продукції; • якість продукції; • асортиментно-структурні зрушення у випуску продукції; • ритмічність випуску продукції. 2. Фактори пов’язані з збутом та складуванням: • оранізаційно-технічний рівень навантажувально-розвантажувальних робіт та складських робіт; • величина портфеля замовлень; • стан і комплектність залишків готової продукції на складі; • забезпеченість тарою та упаковкою; • наявність договорів на поставку і дотримання умов цих договорів. 3. Фактори пов’язані з транспортуванням продукції: • відповідність кількості та видів транспортних засобів потребам підприємств; • ритмічність подання транспортних засобів; • придатність транспортних засобів для завантаження відповідних видів продукції; • дотримання термінів перевезень та інших договірних умов. 4. Фактори пов’язані з маркетинговою діяльністю: • стратегія маркетингу та її вплив на діяльність підрозділів підприємств; • місткість ринків збуту; • стратегія та методи основних конкурентів; • цінова політика; • методи розповсюдження товарів; • реклама діяльності. 5. Фактори пов’язані з роботою фінансового та інших підрозділів підприємства: • вибір форм розрахунків із покупцями; • своєчасність та якість контролю щодо оформлення та оплати платіжних документів; • вивчення платоспроможності покупців та можливих форм співпраці з ними; • своєчасність та якість оформлення санкцій за порушення зобов’язань зі сплати боргів покупцями та установами. 6. Інші чинники: • термін документообороту, якість опрацювання документів в установах банку; • зняття виробів із виробництва у підприємств споживачів; • рішення арбітражних судів щодо позовів; • зміна митних правил, податкового законодавства.

97. Методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну Визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу. Частина перша коментованої статті містить принцип визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, який полягає у застосуванні перелічених шести методах. Слід зауважити, що для визначення митної вартості імпортованих у Російську Федерацію товарів використовуються ті ж самі методи і в такій само послідовності. Вони закріплюються Митним кодексом РФ. Частина друга коментованої статті встановлює пріоритетність використання одного методу з шести, названих у першій частині для визначення митної вартості товарів. Частини третя та четверта коментованої статті визначають умови і порядок використання інших методів визначення митної вартості. При цьому обов'язковою умовою є використання почергово кожного з методів, а порядок передбачає обрання наступного тільки після встановлення неможливості застосувати для певного виду товарів попередні методи.