В консигнаційній угоді сторони обов’язково мають вказати два строки:

1) строк дії договору;

2) 3) строк самої консигнації.

Суттєвою ознакою договору консигнації є те, що товар, отриманий консигнатором для реалізації від комітента, є власністю останнього й залишається його власністю до моменту реалізації консигнатором цього товару покупцям. До консигнатора право власності на товар ніколи не переходить (за винятком, якщо він сам його не викупить у консигнанта). Цю умову договору сторони самостійно змінювати не можуть. Будь-які відхилення від цієї умови, зафіксовані в договорі, як то: “Товари, передані консигнатору, є власністю консигнатора до моменту знаходження покупця”, є недійсними

56. Агенти - юридичні (фірми, організації) або фізичні особи, які вчиняють певні операції за дорученням іншої особи (принципала), за рахунок і від його імені, а також забезпечують підготовку угод, але зазвичай без права підписання договору.

Повірені: до їхніх послуг вдаються, коли самі підприємці укладати договір не вміють, а виконати його можуть. У міжнар. торгівлі до зарубіжних повірених вдаються рідко.

Агенти: здійснюють певні операції за дорученням іншої особи (принципала), за рахунок і від його імені; забезпечують підготовку угод, але зазвичай без права підписання договору.

Повірені: укладення договорів від імені та за рахунок Довірителя на умовах не гірше: обсяг - .... ; Терміни - ...; умови поставки - ...; і т. д.

Агенти: у різних країнах тлумачать по-різному: у США і Англії-який посередник (простий, повірений, комісіонер), у євро-континентальних-простий або повірений; можуть називати також дилерів, маклерів, особистих представників, адвокатів, здійснюють свої дії з відома принципала за агентською угодою за винагороду.

57. Дистриб’юторські фірми - це незалежні відносно великі комерційно-посередницькі організації, що мають у своєму розпорядженні свої або орендовані складські площі, які здійснюють збут товарів на основі оптових закупівель за свій рахунок товарної продукції безпосередньо у виробників, завезення її на склад, організацію зберігання та відвантаження (відпуск) покупцям.

Дистриб’юторська фірма тісно пов’язана з товаровиробником, але не є його дочірньою організацією, хоч і розділяє з ним певний комерційний ризик. Можливий варіант існування генеральної дистриб’юторської фірми, яка організує збут товару через власну низову дистриб’юторську мережу. Суб’єкти товарного ринку нерідко використовують дистриб’юторські фірми для активного просування на ринки збуту своєї продукції, особливо в інші регіони.

истриб’ютори умовно поділяються на дві групи:

1) дистриб’ютори »регулярного типу» - здійснюють повний набір послуг як комерційно-посередницького, так і виробничого характеру;

2) дистриб’ютори »нерегулярного типу» - здійснюють обмежений перелік комерційно-посередницьких послуг. Такі дистриб’ютори в основному працюють з дрібними і середніми торговцями, підприємствами побутового обслуговування, населенням, що купує товари у невеликих обсягах.

Дистриб’юторські фірми поширюють товарну продукцію двома способами:

1) методом прямого продажу;

2) методом багаторівневого (мережевого) маркетингу. У цьому випадку дистриб’ютор повинен бути не тільки продавцем, але і виступати в ролі психолога, консультанта, організатора та наставника.

Дилер (від англ. dealer - торговець, агент) - це незалежний відносно середній і дрібний підприємець (фізична або юридична особа), що здійснює професійні торгові операції, які полягають у придбанні за свій рахунок у різних продавців (виробників, агентів, дистриб’юторів) оптом товарів, що мають масовий попит, для подальшого перепродажу. Купуючи товари, дилер стає на якийсь час їх власником, а потім перепродує їх від свого імені на будь-якому ринку за певну ціну індивідуальним покупцям у порядку дрібнооптової або роздрібної торгівлі.

Діяльність дилерів не обмежується тільки операціями з купівлі-продажу. Вони можуть надавати як виробникам, так і споживачам товарів широкий спектр послуг, а саме:

1) маркетингові дослідження;

2) реклама товарної продукції;

3) передпродажний сервіс;

4) централізована доставка товарів покупцям;

5) монтаж, збірка, наладка, обкатка машин, механізмів, устаткування;

6) післяпродажне технічне обслуговування;

7) організація ремонту найбільш складних і дорогих вузлів;

8) збір, узагальнення та надання товаровиробнику інформації про дефекти, конструкторські прорахунки, виявлені в процесі експлуатації техніки, устаткування.

58. Залежно від умов агентського договору агентів поділяють на монопольних, агентів із переважним правом продажу, так званих агентів із правом «першої руки» та простих агентів.

Монопольні агенти отримують монопольне право здійснювати комерційне посередництво на договірній території упродовж встановленого строку й отримувати за це винагороду. При цьому довіритель втрачає право самостійно або через інших посередників продавати на договірній території товар, який належить до номенклатури комерційного агента.

Монопольна агентська угода гарантує посереднику, що або всі товари довірителя пройдуть через нього, або він отримає відшкодування своїх витрат. Така угода є вигідною і для посередника, і для довірителя. Агент отримує гарантію стабільного становища на ринку і може інвестувати власний капітал у створення й актив­не функціонування збутової мережі.

Проте монопольна угода містить певну небезпеку для довірителя. Якщо посередник із будь-яких причин виявиться незацікавленим вести активну збутову діяльність (внаслідок низької конкурентоспроможності товару, недостатнього розміру винагороди, зміни кон’юнктури ринку тощо), то цей ринок виявиться закритим для довірителя на весь строк дії угоди. Крім того, довірителю слід врахувати можливість навмисного блокування ринку монопольними агентами на користь конкурентів, які виплачують таким посередникам значні компенсації.

Агент із переважним правом продажу (правом «першої руки»), на відміну від монопольного, лише першим отримує від довірителя пропозицію щодо реалізації товару. У разі відмови співпрацювати на запропонованих умовах довіритель може запро­понувати цей самий товар іншому посереднику, або безпосередньо покупцеві на тих самих умовах. Підставою для відмови можуть бути технічні характеристики, терміни й обсяги поставок, ціна й порядок розрахунків та інші умови, які, на думку агента, не сприятимуть просуванню товару на ринок.

Якщо агенту із переважним правом стало достовірно відомо, що довіритель передав право реалізації товару на договірній території іншому на кращих умовах, ніж ті, що були запропоновані йому, він має право стягнути з довірителя передбачену суму винагороди як за виконані ним зобов’язання.

Прості агенти мають право здійснювати комерційне посеред­ництво на договірній території за запропонованою довірителем номенклатурою товарів і отримувати від нього винагороду. Така угода не обмежує права довірителя, який може самостійно або через інших агентів просувати цей самий товар на той самий ринок без виплати простому агентові жодної винагороди або компенсації. В агентській угоді фіксується також зобов’язання довірителя не продавати самостійно або через інших посередників товари на цьому ринку на вигідніших комерційних умовах, ніж ті, що були запропоновані простому агенту.

60. Лізинг походить від англійського дієслова “ to lease “, що означає

“орендувати” або “брати в оренду”.

Лізинг - відносно новий вид підприємницької діяльності, який викликав

швидке зростання економіки розвинутих капіталістичних країн. Про ступінь

поширення лізингу в сучасному світі свідчить той факт, що він став

самостійною сферою вкладання капіталу. Слід зазначити, що лізингова

“гарячка” охопила не тільки великі компанії, а й сферу середнього і

дрібного бізнесу.

лізингові операції поділити на два

принципових види:

1) оперативний (лізинг з неповною окупністю);

2) фінансовий (лізинг з повною окупністю).

До оперативного лізингу належать всі угоди, в яких затрати орендодавця,

що пов’язані з придбанням зданого в оренду майна, не окупаються повністю

протягом так званого початкового терміну оренди.

Оперативний лізинг, у свою чергу, охоплює рейтинг і хайринг.

Рейтинг - короткострокова оренда від одного дня до одного року без права

наступного придбаня орендарем майна.

Хайринг - середньострокова оренда, яка передбачає здачу в найм товарів,

обладнання і машин на термін від одного до трьох років.

Операції по рейтингу і хайрингу передбачають багаторазову передачу машин

і обладнання від одного орендаря до іншого. Їх об’єктом є стандартне

обладнання, яке відповідає вимогам численних орендарів.

Фінансовий лізинг передбачає виплату протягом твердо встановленого

періоду сум, які достатні для повної амортизації капітальних вкладень

лізингодавцям і здатні забезпечити йому певний прибуток. Він

характеризується тривалим періодом контракту. Фактично фінансовий лізинг

являє сбою форму дострокового кредитування купівлі і має такі різновиди:

лізинг з обслуговуванням;

ліверидж у лізинг;

лізинг у “пакеті”;

Лізинг з обслуговуванням поєднує фінансовий лізинг з договором підряду

і передбачає надання певних податкових послуг, які пов’язані з

утриманням і технічним обслуговуванням зданого у найм майна.

Ліверидж лізинг - особливий вид фінансового лізингу. За цією угодою

велика частка ( за вартістю) зданого в оренду обладання береться у найм

у третьої сторони (інвестора) і в першій половині терміну оренди

здійснюються амортизаційні відрахування за орендоване обладнання.

Лізинг у “пакеті” - лізингова система фінансування магазину, заводу,

лікарні та ін. у цілому. Як правило, будинок, інтер’єр, інвентар

даються у кредит, обладнання ж дається по договору лізингу.

Так, якщо брати до уваги характер об’єкта лізингу і зобов’язання

орендодавця перед орендарем, то розрізняють такі основні види лізингової

діяльності:

лізинг нового обладнання;

лізинг обладнання, яке вже використовувалося;

“чистий” лізинг, коли орендодавець не надає орендареві додаткових

послуг;

лізинг з обмеженим набором послуг, що зазначені в договорі;

“повний” або “великий” лізинг, який містить комплекс сервісних послуг, лізинг, який містить комплекс сервісних послуг,

необхідних для нормального функціонування обладнання протягом дії

договору.

Залежно від джерел придбання об’єкта лізингової угод, лізинг може бути

прямим і поворотним

Прямий лізинг - оренда, яка передбачає придбання лізингодавцем у

підприємства -постачальника майна в інтересах орендаря.

Поворотний лізинг полягає у предачі підприємством частини власного майна

лізинговій компанії з одночасним підписанням контракту про його оренду.

Залежно від місця перебування сторін лізинг буває внутрішнім і

міжнародним. При внутршньому лізингу контракт оформяляється між

юридичними особами однієї країни, а при міжнародному - лізингова

компанія і орендар знаходяться у різних країнах.

У свою чергу міжнародний лізинг поділяється на експортний, транзитний та

імпортний.

Експортний лізинг - угода, при якій постачальник і лізингова компанія

знаходяться в одній країні, а орендар - зарубіжна компанія. Така угода

називається експортним лізингом, оскільки по відношенню до свого

однонаціонального учасника угоди (у даному випадку постачальника)

лізингова фірма виконує функцію стимулювання збуту.

Транзитний лізинг - угода, всі учасники якої знаходяться у різних

країнах. Це найбільш складні операції для лізингових компаній. Вони

вимагають знань правових, податкових та інших собливостей, які властиві

зразу ж обом іноземним ринкам.

Імпортний лізинг - операція, при якій лізингова фірма знаходиться в

країнах орендаря, а постачальник - закордонна компанія. Імпортним

лізингом така угода називається тому, що по відношенню до свого

однонацінального учасника угода (у даному випадку орендаря) лізингова

компанія виконує функцію стимулювання імпорту.

61. У даний час сфера фінансових послуг в Україні розвинена досить слабо. Це викликано станом банківського кредитування в цілому і проектів зокрема. Реальні терміни здійснення проектів у галузі промисловості, сільського господарства та сфери послуг у цілому становлять від 5 до 10 років. Проте в сучасних умовах тривалі терміни кредитування нереальні. За офіційними даними, в 1999 р., близько 89% всіх кредитів банків було видано на строк до одного року. При цьому обсяг кредитів становив приблизно 5% від ВНП, тоді як у розі инених країнах Європи він складає понад 80%. Одним з інстр /ментів, який широко застосовується в розвинених країнах і сл /жить важливим джерелом кредитування і нових інвестицій, є лізинг.

Еволюція економічних відносин в Україні дозволяє на сучасному етапі розвитку включити в систему господарювання нові інструменти, найбільшою мірою відповідні умовам, що склалися. Одним з таких інструментів і для українських підприємців є лізинг. Саме він на даному етапі є однією з небагатьох реальних можливостей отримання іноземних інвестицій у вигляді сучасного виробничого устаткування. Потреба в ньому велика — у дослідженні, проведеному Світовим банком в 1997 р., попит на лізинг у нашій країні визначений як »потенційно нескінченний».

Проте впровадження лізингової діяльності в Україні є складною проблемою. Перш за все, це пов’язано з тим, що в Україні дуже довго була відсутня приватна власність на основні засоби виробництва.

Дослідження показують, що більшість лізингових операцій в Україні фінансуються за рахунок іноземних суб’єктів (виробників, фінансових та інших видів посередників) і лише незначна частина - за рахунок залучення вітчизняного капіталу. На сьогодні немає реальних схем гарантування і страхування ризиків щодо лізингових операцій, що, по-перше, збільшує вартість

Кількість компаній, що працюють у цій сфері в Україні, нечисленні і більшість з них є членами Всеукраїнської асоціації лізингу »Укрлізинг», утвореної в 1996 р.

За даними асоціації »Укрлізинг» і компанії »Євро-Сиваш>, на сьогодні ринок лізингу в Україні представлений наступними компаніями:

• ЗАТ »Укрдержлізинг»;

• Компанія »Лізинг-Техніка»;

• Компанія »Серго-гамма-лізинг»;

• ЗАТ »Фінансово-лізинговий Дім банку Україна»;

• Компанія »Ханса Лізинг Україна»;

• Компанія »Укрексимлізинг»;

• Українська фінансова лізингова компанія (УФЛК);

• Компанія »Євро-Сиваш»;

• Лізингова компанія »АВАЛЬ-ЛІЗИНГ»;

• Харківська регіональна лізингова компанія »РЕАЛ-БАНК»;

• Концерн »Електрон»;

• Представництво SCANIA;

• Представництво DAF.

Прогалини в правовому регулюванні лізингових операцій деякою мірою заповнив Закон України від 28 грудня 1994 р. (у редакції від 22 травня 1997 р.) «Про оподаткування прибутку підприємств», в якому вміщено визначення понять «лізингова (орендна) операція», «оперативний лізинг (оренда)», «фінансовий лізинг (оренда)», «зворотний лізинг (оренда)». Під лізинговою операцією цей Закон розуміє господарську операцію фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) під процент та на визначений строк. Лізингові операції за цим Законом здійснюються у вигляді оперативного лізингу, фінансового лізингу та зворотного лізингу. Оперативний лізинг - це господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає передачу орендарю права користування основними фондами на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації, з обов'язковим поверненням таких основних фондів їх власнику після закінчення строку дії лізингової угоди. Основні фонди, передані в оперативний лізинг, залишаються у складі основних фондів орендодавця.