3. Стратегія прийняття інвестиційних рішень на підприємстві та її основні етапи

Інвестиційна діяльність підпорядкована довгостроковим цілям розвитку підприємства і тому здійснюється відповідно до його інвестиційної стратегії, яка є складовою частиною загальної стратегії економічного розвитку підприємства, підпорядкована їй і узгоджується з нею за цілями та етапами розвитку. Таким чином, інвестиційна стратегія розглядається як найважливіший фактор забезпечення ефективного розвитку підприємства за обраною ним загальноекономічною стратегією.

Зміст інвестиційної стратегії підприємства визначаєть­ся як система довгострокових цілей інвестиційної діяльності підприємства і вибору найбільш ефективних шляхів їх досяг­нення з врахуванням кон'юнктури інвестиційного ринку загалом і окремих його сегментів.

Інвестиційну стратегію визначають ще як генеральний план дій у сфері інвестиційної діяльності підприємства, який визначає пріоритети її напрямів і форм, характер формування інвести­ційних ресурсів і послідовність етапів реалізації довгострокових інвестиційних цілей.

Інвестиційна стратегія як процес стратегічного управління інвестиційною діяльністю, включає:

- тактичне управління інвестиційною діяльністю, яке зводиться до формування інвестиційного портфеля;

- оперативне управління інвестиційною діяльністю, яке здійснюється через оперативне керування окремими проек­тами та програмами.

Розробка інвестиційної стратегії відіграє велику роль у забезпе­ченні ефективного розвитку підприємства і дозволяє вирішити такі завдання:

1) забезпечити механізм реалізації довгострокових загальних та інвестиційних цілей майбутнього економічного і соціаль­ного розвитку підприємства загалом й окремих його струк­турних одиниць;

2) забезпечити максимальне використання внутрішнього інвестиційного потенціалу підприємства і можливість актив­ного маневрування інвестиційними ресурсами;

3) забезпечити можливість швидкої реалізації нових перспектив­них інвестиційних можливостей;

4) мінімізувати негативні для діяльності підприємства наслідки зміни чинників зовнішнього інвестиційного середовища, які неможливо передбачити заздалегідь;

5) визначити переваги інвестиційної діяльності підприємства порівняно з його конкурентами;

6) забезпечити чіткий взаємозв'язок стратегічного, поточного та оперативного управління інвестиційною діяльністю під­приємства;

7) формувати значення основних критеріальних оцінок вибору реальних інвестиційних проектів і фінансових інструментів;

8) забезпечити базові передумови стратегічних змін загальної організаційної структури управління підприємства.

Формування інвестиційної стратегії базується на прогнозуван­ні кон'юнктури інвестиційного ринку, умов проведення інвести­ційної діяльності та на вже досягнутому інвестиційному рівні підприємства. Крім того, враховуються можливості й обмеження розвитку інвестиційної діяльності підприємства.

Складність формування стратегії полягає у тому, що вибір інвестиційної стратегії пов'язаний з пошуком і оцінкою альтерна­тивних варіантів інвестиційних рішень, які найбільше відповідають меті підприємства і перспективам його розвитку. Певні складності є і в тому, що інвестиційна стратегія не є незмінною, а потребує постійного перегляду з урахуванням змін зовнішнього середовища, нових можливостей підприємства, що виникають з часом.

Процес формування інвестиційної стратегії під­приємства поділяється на такі етапи:

1. Визначення загального періоду формування інвестиційної стратегії, що, своєю чергою, залежить від тривалості періоду формування загальної стратегії розвитку підприємства; передбачуваності розвитку економіки загалом і кон'юнктури тих сегментів інвестиційного ринку, з якими пов'язана майбутня інвестиційна діяльність підприємства тощо.

2. Дослідження чинників зовнішнього інвестиційного середо­вища і кон'юнктури інвестиційного ринку спрямоване на визна­чення економіко-правових умов інвестиційної діяльності підпри­ємства і можливої їхньої зміни в майбутньому.

3. Оцінка сильних і слабких сторін підприємства дозволяє визначити, чи володіє підприємство достатнім потенціалом, щоб скористатися новими інвестиційними можливостями, а також які внутрішні його характеристики послаблюють результативність інвестиційної діяльності.

4. Формування стратегічних цілей інвестиційної діяльності забезпечує вибір найбільш ефективних напрямів реального і фінансового інвестування, формування достатнього обсягу інвестиційних ресурсів і оптимізації їхнього складу, прийнятність рівня інвестиційних ризиків у процесі здійснення майбутньої господарської діяльності тощо.

Стратегічні цілі інвестиційної діяльності підприємства - це подані у формалізованому вигляді бажані параметри його стратегічної інвестиційної позиції, що дозволяють спрямовувати цю діяльність у довгостроковій перспективі й оцінювати її результати.

Головними стратегічними цілями можуть бути: збільшення обсягів операційної діяльності підприємства; диверсифікація опе­раційної діяльності; зниження собівартості продукції; зростання власного капіталу; одержання стабільних інвестиційних доходів.

5. Аналіз стратегічних альтернатив і вибір стратегічних на­прямків та форм інвестиційної діяльності передбачає пошук альтернатив рішення щодо поставлених стратегічних інвестицій­них цілей; їх оцінку з позицій зовнішніх можливостей і загроз, а також реального внутрішнього інвестиційного потенціалу. Пошук альтернатив, що відповідають поставленим цілям, здійснюється в галузевому і регіональному розрізах, в розрізі об'єктів стратегіч­ного управління, напрямів інвестування тощо.

У процесі розробки стратегічних напрямів підприємство послі­довно вирішує такі завдання:

• визначення співвідношення реального і фінансового інвесту­вання на окремих етапах інвестиційної стратегії;

• визначення галузевої спрямованості інвестиційної діяльності;

• визначення регіональної спрямованості інвестиційної діяль­ності.

Під час визначення співвідношення реального і фінансового інвестування, мають бути враховані такі фактори:

• стадія життєвого циклу підприємства;

• функціональна спрямованість основної діяльності підпри­ємства;

• розмір підприємства за обсягом операційної діяльності;

• попиту на продукцію підприємства;

• кон'юнктура інвестиційного ринку.

Одним із основних завдань, що стоять перед інвестором, є вибір об'єктів інвестування тих галузей, які мають найкращі перспек­тиви розвитку та забезпечення найбільшої дохідності. Основою такого вибору є оцінка інвестиційної привабливості як самого підприємства, так і галузей і регіонів.

Інвестиційна привабливість галузей економіки визначається на основі комплексної оцінки окремих галузей економіки, яка включає:

- оцінку рівня перспективного розвитку підприємств галузі;

- оцінку розвитку середньогалузевої рентабельності та її динаміку;

- оцінку галузевих інвестиційних ризиків.

На основі комплексної оцінки розраховують інтегральний показник інвестиційної привабливості, на основі якого про­водиться відповідне розмежування галузей за рівнем приваб­ливості на такі чотири групи:

• галузі з найвищою інвестиційною привабливістю;

• галузі з високою інвестиційною привабливістю;

• галузі з середньою інвестиційною привабливістю;

• галузі з низькою інвестиційною привабливістю.

Інвестиційна привабливість регіонів включає комплексну характеристику окремих регіонів, яка здійснюється за такими п'ятьма узагальнюючими групами аналітичних показників:

1. Оцінка рівня загального економічного розвитку регіону. Вона включає визначення: питомої ваги продукції регіону у ВВП держави; обсягу національного доходу регіону; співвідношення фонду нагромадження і фонду споживання регіону; обсягу і динаміки капітальних вкладень; середнього рівня зрілості регіону.

2. Демографічна характеристика регіону має за мету визна­чення: рівня зайнятості населення; співвідношення рівня народжуваності і смертності; співвідношення працюючого населення і пенсіонерів; рівня розвитку соціальної інфраструк­тури.

3. Оцінка розвитку ринкової інфраструктури покликана оцінити: рівень розвитку приватизації; формування недержавного сектору економіки; формування фінансових посередників в регіоні.

4. Оцінка розвитку виробничої інфраструктури регіонів, яка зводиться до визначення рівня розвитку інвестиційної сфери; транспортної мережі; зв'язку; виробничо-енергетичних ресурсів; обсяг місцевого виробництва основних видів сировини і матеріалів.

5. Оцінка ступеня безпеки інвестиційної діяльності в регіоні дозволяє визначити: рівень економічних злочинів чи правопору­шень; рівень екологічної забрудненості регіону; середній радіаційний фонд тощо.

За результатами розрахунків визначають інтегральний показ­ник інвестиційної привабливості регіону, на основі якого здійсню­ється ранжування регіонів на такі чотири групи:

1) регіони з найвищою інвестиційною привабливістю;

2) регіони з високою інвестиційною привабливістю;

3) регіони з середньою інвестиційною привабливістю;

4) регіони з низькою інвестиційною привабливістю. Інвестиційна привабливість підприємства визначається на основі таких груп показників:

1. Загальна характеристика виробництва (наявність сучасного устаткування на підприємстві, сучасні технології, наявність власного транспорту, екологічна шкідливість, наближеність до транспорту тощо).

2. Характеристика технічної бази підприємства (наявність основних засобів, рівень їх зношеності).

3. Характеристика номенклатури продукції, що виробляється.

4. Виробничі потужності і можливості нарощування виробництва.

5. Визначення місця підприємства на відповідному ринку та серед підприємств галузі і регіону.

6. Оцінка менеджменту підприємства, чисельності персоналу, його структури, оплати праці.

7. Оцінка статутного потенціалу підприємства.

8. Характеристика структури витрат на підприємстві.

9. Оцінка прибутковості діяльності підприємства за останні 3-5 років.

10. Характеристика фінансів підприємства, яка включає оцінку показників платоспроможності, фінансової стійкості, ділової активності, рентабельності, стану дебіторської і кредитор­ської заборгованості.

6. Визначення стратегічних напрямків формування інвестиційних ресурсів передбачає прогнозування загального обсягу необхідних інвестиційних ресурсів відповідно до стратегічних напрямів і форм реального та фінансового інвестування з диференціацією за окремими етапами стратегічного періоду; оптимізацію структури джерел фінансування, виходячи із забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку.

7. Формування інвестиційної політики за основними аспектами інвестиційної діяльності, що дозволяє забезпечити інтеграцію цілей і напрямів інвестиційної діяльності з інструментами їх реалізації.

Інвестиційна політика підприємства - форма реалізації його інвестиційної стратегії в розрізі найважливіших, аспектів інвестиційної діяльності на окремих етапах її здійснення. На відміну від інвестиційної стратегії загалом, інвестиційна політика формується лише за конкретними напрямами інвестиційної діяльності підприємства і спрямо­вана на досягнення головної стратегічної мети. Формування інвестиційної політики має багаторівневий харак­тер і охоплює:

- політику здійснення реальних інвестицій, яка спрямована на здійснення капітальних інвестицій, інноваційне інвестування та на інвестування приросту оборотних активів;

- політику здійснення фінансових інвестицій, яка охоплює політику інвестування в цінні папери та політику здійснення довго­строкових боргових зобов'язань;

- політику формування інвестиційних ресурсів, яка включає політику формування інвестиційних ресурсів за формами інвести­ційного капіталу і за окремими джерелами його залучення.

8. Розробка системи організаційно-економічних заходів щодо забезпечення реалізації інвестиційної стратегії. У системі цих заходів передбачається формування на підприємстві нових організаційних структур управління інвестиційною діяльністю, створення "центрів інвестицій" різних типів, впровадження нових принципів управління, створення ефективної системи стратегічного інвестиційного контролінгу тощо.

9. Оцінка результативності розробленої інвестиційної стра­тегії здійснюється за системою спеціальних економічних та інших критеріїв, встановлюваних підприємством.

При позитивних результатах оцінки розробленої інвестиційної стратегії, що відповідають обраним критеріям і характеру інвести­ційного поведінки, вона приймається підприємством до реалізації.