3. Механізм функціонування ринкової економіки

Ринковий механізм являє собою взаємозв’язок трьох змінних: попиту, пропозиції і ціни. При цьому попит та пропозиція виступають як дві протилежності, а ціна як фактор розв’язання протиріччя між ними.

Попит – це визначена ринком суспільна потреба в конкретних товарах і послугах, що повинна відповідати суспільним потребам і вартість якої повинна бути реалізована в грошовій формі. Графічно крива попиту виглядає так:

Р – ціна;

N– попит;

Q– обсяг виробництва.

Отже, попит залежить:

1) від рівня ціни, при цьому зв’язок ціни і попиту зворотній. Крім того на зміну попиту впливають зовнішні фактори. Так виникає поняття еластичності попиту. Еластичність попиту – це чутливість величини попиту на товар до зміни цін на ці товари. Попит буде еластичним, якщо при незначних змінах ціни істотно змінюється обсяг попиту. У тому випадку, якщо зміна ціни несуттєво змінює обсяг попиту, то попит буде нееластичний;

2) від критеріїв, відповідно до яких покупець купує товар. Як правило таким критерієм є максимізація придбаного ефекту або мінімізація витрат на його придбання. Звідси виникає проблема насиченості ринку, при який можливе задоволення потреб при будь-якому рівні доходу.

Пропозиція як ланка господарського механізму являє собою всю сукупність споживчих вартостей, що знаходяться у межах ринку або можуть бути доставлені туди для реалізації їхньої вартості. Пропозиція завжди прямо пропорційна рівневі ціни. Графічно вона зображується так:

S – пропозиція;

P – ціна;

Q – обсяг виробництва.

У процесі виробництва завжди обсяг виробництва буде впливати на рівень витрат підприємця в розрахунку на одиницю продукції. Загальна закономірність така: чім більше обсяги тим менше витрати. Звідси виникає можливість варіювати рівень витрат, змінюючи обсяги виробництва. У цьому зв’язку кожен підприємець визначає для себе наступні параметри виробництва:

1) обсяг виробництва, при якому ціна на продукцію не дозволяє покривати навіть поточних витрат;

2) обсяг виробництва, при якому ціна на одиницю продукції забезпечує виробникові покриття поточних витрат, але не дає можливості здійснювати розширене відтворення;

3) обсяг виробництва, при якому ціна на одиницю продукції забезпечує виробникові покриття поточних витрат і дає можливість здійснювати розширене відтворення. Такий стан досягається, як правило, при рівності попиту та пропозиції на товар. Крапка перетинання кривих попиту та пропозиції називається крапкою ринкової рівноваги, тобто крапкою, яка свідчить про оптимальне співвідношення між попитом та пропозицією (крапка Е). Для цієї крапки характерний рівень ціни, що називається рівноважною ціною. Економічний зміст рівноважної ціни полягає в тому, що при її реалізації і підприємець і споживач одержують оптимальну величину прибутку для кожного з них.

Графік

У випадку, якщо товари продаються за цінами нижче рівноважної ціни, виникає дефіцит, що характеризується недостачею пропозиції. З виникненням дефіциту розширюється обсяг попиту і скорочується обсяг пропозиції. У цьому випадку ціни починають зростати, здійснюється стимулювання виробника й економіка рухається до крапки рівноваги.

У тому випадку, якщо продукція продається за цінами вище рівноважної ціни, утворюється надлишок товарів, оскільки скорочується обсяг попиту. Тоді виробники змушені знижувати ціни, розширюючи обсяг попиту і забезпечують рух ринку до крапки рівноваги.

Якщо продукція продається за цінами вище рівноважної ціни тривалий час, установлюється монопольна ціна, що свідчить про те, що здійснюється штучне гальмування економіки, а значить неефективно використовуються потенційні можливості системи, що породжує недовантаження виробничих потужностей, ріст безробіття і, отже соціальні конфлікти.