Оформлення лабораторних робіт і складання звітів по роботах

Для оформлення лабораторних робіт студент повинен завести окремий зошит, який підписують таким чином:

ЛАБОРАТОРНИЙ ЖУРНАЛ

з дисципліни “Гідравліка, гідро- та пнемопривод”

студента (студентки) групи….

спеціальності …

__________________________

(прізвище та ім’я)

Керівник практикуму –

___________________________

(посада, прізвище та ініціали викладача)

В лабораторний журнал студент повинен записати найважливіші теоретичні відомості (головним чином, формули, які будуть використовуватись для розрахунків, замалювати схему лабораторної установки, а при необхідності й подати малюнок конкретного обладнання, записати порядок проведення роботи, навести всі експериментальні дані у вигляді таблиць, провести необхідні розрахунки (всі розрахунки повинні бути в журналі), за експериментальними даними і розрахунками побудувати графіки, які вказані в роботі. Наприкінці роботи записується висновок.

Зміст звіту

• мета роботи;

• характеристика приладів і обладнання, що використовуються в ході проведення дослідження;

• короткий опис роботи;

• схема установки;

• таблиці, графіки;

• виводи по роботі.

Лабораторна робота № 1 Тема: вимірювання тиску

Мета роботи:Навчитися вимірювати тиск і проводити повірку вимірювальних приладів.

Теоретичні передумови до виконання роботи

Тиском називають силу, що діє рівномірно на площину. Для вимірювання тиску використовується одиниця вимірювання Па (Паскаль – Н/м²).

При вимірюванні розрізняють: атмосферний, надлишковий. вакууметричний і абсолютний тиск.

У даній роботі вимірюється надлишковий тиск Р, який виражає перевищення тиску середовища над атмосферним тиском. Надлишковий тиск вимірюється манометрами, дія яких базується на врівноваженні діючого зусилля з боку вимірювального середовища за допомогою стовпа рідини або за рахунок пружної деформації різних чутливих елементів (трубчатих пружин, мембран, сильфонів).

Найбільш широке використання для вимірювання надлишкового тиску здобули деформаційні манометри з трубчасто-пружинними чутливими елементами, що мають простоту та надійність конструкції, наочність показань та невеликі розміри, а також великий діапазон вимірювань, можливість автоматичного запису та дистанційної передачі показань.

Опис установки, обсяг та методика дослідження

Вимірювання надлишкового тиску з одночасною повіркою манометра проводиться на установці (рис.1.1.), яка являє собою вантажопоршневий манометр типу МП-60.

Рис. 1.1. Схема лабораторної установки.

Прилад складається з колонки 1, що приєднана до корпусу 2 гвинтового гідравлічного пресу. Порожнина колонки та пресу заповнена трансформаторним маслом. В канал колонки встановлений сталевий поршень 3 (плунжер), який несе на верхньому кінці тарілку 4 для каліброваних вантажів 5. Паралельно з колонкою до пресу приєднана система штуцерів 6 і 7 , яка служить для установки одного або двох манометрів 8, що перевіряють. Відключення від пресу колонки і манометрів проводиться голчатими вентилями 9-11. Поршень манометра має площу 5∙10^-5 м². Разом з тарілкою (без вантажів) він виробляє тиск, який дорівнює 0,1 МПа. У комплект приладу входять калібрувальні вантажі, які дозволяють отримувати тиски через 0,05; 0,1 і 0,5 МПа.

У розширеній частині пресу сидить гвинтовий шток 12 с манжетним поршнем 13, що переміщається маховиком 14. Для заповнення приладу маслом служить лійка 15 з вентилем 16, яка встановлена на корпусі пресу. Випуск масла проводиться через вентиль 17.

Для встановлення поршня в строго вертикальне положення корпус приладу постачений гвинтовими ніжками і рівнем (на рис.1.1. не показані).

Для вимірювання тиску і перевірки манометр встановлюють в штуцер 6 або 7, регулюючи маховиком 14 гвинтового пресу так, щоб поршень 3 був занурений в колонку приблизно на 2/3 його довжини, кладуть послідовно на тарілку 4 вантажі, що відповідають відміткам шкали, які перевіряють. Для усунення впливу тертя рукою надають поршню з вантажами обертальний рух з частотою 30-50 об/хв. і записують показання манометру, який перевіряють.

Для перевірки манометрів на більш високе кінцеве значення шкали додатково використовується зразковий трубчато-пружний манометр, що встановлюється в один із штуцерів пресу. При тисках, близьких до граничних для вантажопоршневого манометра, відключають колонку вентилем 10 і подальше підвищення тиску проводять обертанням маховика 14 гвинтового пресу, порівнюючи через певні інтервали показники манометру, що перевіряється, і зразкового.

Перевірка проводиться приблизно в п’яти градуйованих відмітках шкали приладу, що перевіряється, через однакові проміжки, спочатку при збільшенні (вперед), а потім при зниженні тиску (назад) для тих саме градуйованих відміток шкали. По досягненні кінцевої відмітки шкали манометр, що перевіряється, витримують під цим тиском на протязі 5 хвилин з метою визначення пружної післядії чутливого елементу (трубчастої пружини) при наступному зниженні тиску. У кожній відмітці, що перевіряється, після підрахунку показників проводиться повторний підрахунок після легкого постукування пальцем по корпусу манометру. Стрибкоподібне переміщення вказівної стрілки при струсі приладу вказує на наявність зазорів і надмірного тертя в передаточному механізмі.

В обсяг дослідження входять: вимірювання тиску, проведення перевірки манометра в п’яти градуйованих відмітках шкали, визначення похибок манометру, встановлення придатності манометру для експлуатації.

Результати вимірювання тиску, перевірки манометру і розрахунку похибок заносяться в табл. 1.1.

Таблиця 1.1.

№ пп	Відмітки, які перевіряються, р, МПа	Показання манометру, МПа		, МПа	, %	пр, %	В, МПа	Впр, %
		вперед Р1	назад Р2
1	0,1
2	0,2
3	0,3
4	0,4
5	0,5

Розрахункові співвідношення:

• для визначення абсолютної похибки манометру (знаки мінус або плюс зазначають при записуванні в таблицю)

 = р₁ - р або  = р₂ - р;

• для визначення відносної похибки манометру

• для визначення зведеної похибки

де N = N_к - N_п – діапазон шкали;

N_к і N_п – початкове і кінцеве значення шкали;

• для визначення варіації показань манометру

В = /р₁ – р₂/;

• для визначення зведеної варіації показань манометру

Для встановлення придатності манометру проводять порівняння максимальних значень зведених похибок і варіації показань з класом точності манометру, зазначеного на шкалі приладу: якщо вони менші за нього, то прилад вважається придатним до експлуатації.