2. Християнська політична теологія Аврелія Августина, Фоми Аквінського

Аврелій Августин (354-430 рр.) один із видних ідеологів християнської церкви. Його правові і політичні погляди викладені у праці “Про град Божий”, “Про вільну волю” та інших.В розвинутій Августином християнській концепції історії людства, всі соціальні, державні і правові заклади і установи є наслідком гріховності людини. Сама гріховність визначена замислом бога-творця. Саме віннаділив людину можливістю жити по-своєму, по-людськи, а не по-божому. “Не тим людина стала схожа на диявола, – пояснює Августин, – що має плоть, якої диявол не має, а тим, що живе сама по собі, тобто по людському... Таким чином, коли людина живе по-людському, а не по-Божому, він схожий на диявола”. При цьому само побажання людини жити не “по-людськи” а “по-Богу” породжується тільки божою благодаттю, яка низпосилається тільки “вибраним”.Виходячи з того, Августин розділяє існування людського роду на два розряди. Одні люди живуть по-людськи, а інші по-божому. Умовно Августин називає їх “два гради”. Люди в яких живуть по плоті і по духу. Громадян земного граду породжує оторочена гріхом природа, а громадян граду небесного породжує благодать, яка вивільняє природу від гріха.

Погляди Августина на людську природу і людську історію відрізняються новизною, в його трактуванні відносин людини і християнського бога.Людина, на його думку, істота немічна і не в змозі своїми силами втекти від гріха, ні створити на землі будь-яке удосконалене суспільство. Добро

і справедливість повинні перемогти дякуючи вічному порядку і авторитету божественності. Божественний порядок (в тому числі і на Землі) за Августином є найвищим благом і абсолютною нормою того, що повинно бути. В процесі обґрунтування і проповіді своїх теологічних міркувань Августин звертається до правових питань. При цьому головну роль в його підході до права займають роздуми про вічний і непорушний закон який іде від Бога і

діє в галузі людських відносин

Вчення Августина користувалось великим впливом уже в стародавні часи. Римсько-католицька церква широко використовувала його вчення для обґрунтування своїх теократичних уявлень і претензій на владу. За заслуги перед церквою Августин був названий Блаженним.

Починаючи з часу Відродження розвиток наукового суспільствознавства потребував розчищення шляху від схоластики в політології. Початок цьому процесу поклали італійські вчені і політичні діячі. Виступаючи проти теологічних теорій держави і права вони готувала новий фундамент нового

політика-правового світогляду, який пізніше буде названий юридичним. Згідно цього світогляду відносини створені державою і ґрунтуються на праві. Обов‘язковим є ідея рівності всіх перед законом, природне право та договірне походження держави.

Політико-правові погляди Фоми Аквінського викладені у трактатах «Сума теології», «Про правління володарів», а також у коментарях до «Політики» і «Етики» Аристотеля. Аквінат, слідом за Августином розглядав державу як частину універсального порядку, творцем і верховним правителем якого є Бог.