4.4 Вимоги до оформлення бібліографічної інформації

4.4.1 Посилання на джерела в тексті пояснювальної записки

Посилання на джерела в тексті ПЗ слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «у роботах [1 – 7] ...».

При написанні ДП автор повинен давати посилання на всі джерела, які наведені в «Переліку посилань». Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг.

Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовують відомості з джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі, наприклад, посилання на джерело 73, сторінку 35: [73, с.35]; для джерел англійською мовою – [73, р.35].

4.4.2 Бібліографічний опис використаних джерел

Бібліографічний опис роблять мовою документа із застосуванням системи умовних розділових знаків: крапкою (.), двома крапками (:), комою (,), крапкою і комою (;), крапкою і тире (. ), похилою лінією (/), двома похилими лініями (//) тощо. Послідовність запису всіх елементів чітко визначена і не може довільно змінюватись.

Приклад оформлення бібліографічних описів в переліку посилань ДП представлений в Додатку М.

4.5 Вимоги до оформлення графічної частини дипломного проекту

4.5.1 Вимоги до оформлення графіків і діаграм

Графіки і діаграми виконують відповідно до ГОСТ 2.319-81.

Значення величин, зв’язаних зображуваною в графіку функціональною залежністю, відкладаються на висях координат у вигляді шкал.

Діаграми для інформаційного зображення функціональних залежностей виконуються без шкал значень величин. У них вісі координат повинні закінчуватися стрілками, які вказують напрямок зростання значень величин. Позначення величин розміщуються поблизу стрілки, якою закінчується вісь. В якості шкали використовується координатна вісь або лінія координатної сітки, яка обмежує поле діаграми.

Координатні вісі, як шкали значень зображуваних величин, повинні бути розділені на графічні інтервали одним із наступних способів:

• координатною сіткою,

• ділильними штрихами,

• сполученням координатної сітки та ділильних штрихів.

Ділильні штрихи, що відповідають кратним графічним інтервалам, допускається подовжувати, числа в шкалах розміщуються поза полями діаграми і розташовуються горизонтально.

На одній загальній діаграмі можуть зображуватися дві або більше функціональні залежності, які повинні зображуватися лініями різних типів за ГОСТ 2.303-68 (наприклад, суцільною та штриховою). В таких діаграмах допускається в якості шкали використовувати прямі, розташовані паралельно координатним висям.

Біля ліній допускається проставляти найменування, символи відповідних величин або порядкові номери. Символи і номер повинні бути роз’яснені в тексті ПЗ.

Шкали, розташовані паралельно координатній вісі, розділяються тільки ділильними штрихами. У діаграмі зі шкалами позначення величин розміщуються в середині шкали з її зовнішньої сторони.

Одиниці виміру наносяться одним з наступних способів:

• наприкінці шкали перед останнім числом, за браком місця допускається не наносити передостаннє число;

• разом з найменуванням змінної величини після коми;

• наприкінці шкали після останнього числа разом з позначенням змінної величини у виді дробу, у чисельнику якої наносять позначення змінної величини, а в знаменнику позначення одиниці виміру.

Точки діаграми, отримані шляхом виміру або розрахунків, допускається позначати графічно, наприклад, кружком, хрестиком і т.п.