4.2.5 Вимоги до оформлення формул

Формули повинні бути відцентрованими по рядку. Умовні буквенні позначення (символи) в формулі повинні підповідати встановленим у міждержавному стандарті ГОСТ 1494-77.

Формули повинні бути вписані від руки або набрані за допомогою редактора формул Microsoft Equition 3.0. Для останнього випадку рекомендовані розміри елементів математичних формул показано на рис. 4.2.

Рисунок 4.3 – Розміри символів та індексів у формулах

Формули (якщо їх більше одної) нумеруються у межах розділу, але нумерувати доцільно лише ті формули, на які є посилання далі у наступному тексті ПЗ, інші формули можуть залишатися ненумерованими.

Номер формули складається з номера розділу та порядкового номеру формули в розділі, між якими ставиться крапка. Номери формул записуються біля правого берега аркушу на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад (3.1) (перша формула третього розділу).

Формули, які розміщені в додатках, нумеруються у межах кожного додатку окремо, наприклад (А.1)  перша формула додатка А.

Якщо у тексті ПЗ є тільки одна формула, вона нумерується за загальними вимогами, як зазначено вище.

Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переноситься у наступний рядок нижче формули. При перенесенні формули її номер розміщується на рівні останнього рядка формули.

Номер групи формул, що розміщені на окремих рядках і об'єднані фігурною дужкою (парантезом), розміщується справа від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи формул і звернене в сторону номера.

Великі, довгі та громіздкі формули, які мають у своєму складі знаки суми, добутку, диференціювання та інтегрування, повинні бути розміщені на окремих рядках. Це ж стосується і всіх нумерованих формул.

Декілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можуть розміщуватися в одному рядку послідовно.

Окремі математичні символи, невеликі й нескладні формули, які не мають самостійного значення, можуть розміщуватися безпосередньо всередині рядків тексту та бути частиною відповідного речення.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів мають бути приведені безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони зустрічаються у формулі. Значення кожного символу або числового коефіцієнта розміщується з нового рядка.

Перший рядок пояснення до формули починається зі слова «де» без двокрапки. Пояснення кожного елемента формули надається у новому рядку, якщо необхідно декілька пояснень, то вони відокремлюються одне від одного комами. Після останнього пояснення ставиться крапка.

Рівняння й формули, що розміщуються в окремому рядку, відділяються від тексту відступами зверху та знизу, що дорівнюють одному інтервалу (14 пунктам) кожний. Якщо рівняння не вміщується в одному рядку, його слід перенести після знака рівності (=), або після знаків плюс (+), мінус (), множення (х) чи ділення (:).

Формула входить до речення в якості його рівноправного елементу, тому в реченнях з формулами застосовуються загальні правила пунктуації, тобто в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки застосовуються відповідно до правил пунктуації.

Двокрапка перед формулою ставиться лише у випадках, передбачених правилами пунктуації:

• якщо у тексті перед формулою є узагальнююче слово;

• якщо цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, які йдуть одна за одною і не відокремлюються текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою, але перед її номером.

Розділові знаки між формулами при парантезі вписуються всередині парантеза. Після громіздких математичних виразів, таких як визначники та матриці, розділові знаки можуть не застосовуватися.