2.2.9 Висновки

Ця структурна частина ПЗ розміщується з нової сторінки. Заголовок «ВИСНОВКИ» (без лапок) друкується великими літерами симетрично до тексту, крапка в кінці заголовка не ставиться.

У висновках зазначаються:

• результат і повнота виконання завдання на дипломне проектування;

• коротка оцінка актуального стану питання та використаних методів розв’язання поставлених задач;

• співвідношення виконаної розробки з вітчизняними та світовими аналогами;

• зв'язок виконаної роботи з науково-дослідними розробками кафедри ІТ або інших організацій;

• аналіз досягнутих кількісних та якісних показників;

• отримані нові наукові або технічні результати;

• шляхи і напрями використання отриманих в ДП результатів;

• можливість впровадження результатів ДП у виробництво та очікуваний економічний ефект (при наявності).

Текст висновків може бути розділений на пункти.

У висновках ДП, впровадження якого не передбачалося, вказується цінність досягнутих результатів розроблюваної проблеми. Якщо студентом виконувалася робота, яка є частиною колективної праці, необхідно конкретно вказати частину отриманих особисто студентом-дипломником результатів.

На підставі сформульованих висновків можуть бути надані рекомендації.

Рекомендації розташовують після висновків, розпочинаючи на тій же сторінці. В рекомендаціях визначають:

• шляхи використання результатів ДП в навчальному процесі;

• напрямки подальшої роботи;

• пропозиції щодо ефективного використання результатів розробки.

Рекомендації повинні носити конкретний характер і бути підтверджені виконаною роботою. В разі потреби рекомендації можуть підтверджуватися додатковими розрахунками, які приводяться в додатках.

Приклад оформлення висновків представлений у додатку Л.

2.2.10 Перелік посилань

Ця структурна частина розміщується з нової сторінки. Заголовок «ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ» друкується (без лапок) великими літерами симетрично до тексту, крапка в кінці заголовка не ставиться.

До обсягу ПЗ ця структурна частина не обраховується.

Бібліографічний опис джерел в переліку посилань розміщується у тому порядку, в якому вони вперше згадуються в тексті. Порядкові номери опису в переліку є посиланнями в тексті.

Не слід включати до переліку посилань ті джерела, на які не були зроблені посилання в роботі, а також енциклопедичні словники, газети, художні та науково-популярні книги.

Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Перелік посилань має бути оформлений згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.

При необхідності джерела, на які посилаються тільки в одному додатку, наводять в окремому переліку посилань, що розташовується наприкінці цього додатку.

Приклад оформлення бібліографічних описів в переліку посилань представлений у Додатку М.

2.2.11 Додатки

До додатків звичайно включають:

• ілюстративний матеріал значного обсягу, що не увійшов до відповідних розділів ПЗ;

• допоміжний матеріал, що потрібний для повноти сприйняття проекту, але його включення в основну частину ПЗ може змінити впорядковане та логічне подання роботи;

• документи (наприклад схеми, специфікації, протоколи і акти випробувань, висновки метрологічної експертизи тощо), які через великий обсяг, специфіку або форму подання не можуть бути включені в основну частину ПЗ, але на них існують посилання у відповідних розділах ПЗ;

• інструкції та методики, описи алгоритмів і програм, що використовувалися автором під час виконання ДП;

• проміжні математичні доведення, формули і розрахунки, які не є цікавими для широкого кола читачів, але є необхідними для фахівців у даній галузі;

• таблиці допоміжних цифрових даних значного обсягу;

• протоколи і акти впровадження, розрахунки економічного ефекту;

• додаткові переліки джерел, на які не було посилань у ПЗ, але які можуть викликати інтерес;

• описи нової апаратури, приладів, програм, які використовувалися під час написання ДП;

• ілюстрації допоміжного характеру, в тому числі роздруковані ілюстрації комп'ютерних презентацій та демонстраційних роликів.

До обов’язкових додатків відносяться:

• Додаток А – «Листи затвердження та специфікація програмної документації» (див. підрозділ 2.5);

• Додаток Б – «Технічне завдання на ДП» (див. підрозділ 3.2);

• Додаток В – «Фрагменти тексту програми»;

• Додаток Г – «Довідка про впровадження результатів ДП» (див. Додаток Н);

• Додаток Д – «Додаткові матеріали до економічної частини»;

• Додаток Ж - «Додаткові матеріали до частини Охорона праці та БЖД»;

• Додаток З – «Слайди презентації» (див. Додаток П);

• Додаток К – «Специфікації програмних модулів» (див. Додаток АА);

• Додаток Л – «Схеми алгоритмів програмних модулів» (див. Додаток АБ);

• Додаток М – «Структура екранів інтерфейсу користувача» (див. Додаток АВ).

Додатки розташовуються як продовження ПЗ на наступних її сторінках з наскрізною їх нумерацією, та розміщуються в порядку появи посилань у тексті ПЗ. До обсягу ПЗ цю структурну частину не обраховують.

Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки.

Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток __» і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, «Додаток А», «Додаток Б» тощо. Якщо ПЗ має лише один додаток, він позначається як «Додаток А».

При оформленні додатків окремою частиною на титульному аркуші під назвою ДП друкують великими літерами слово «ДОДАТКИ».

Текст кожного додатку за необхідності може бути поділений на розділи та підрозділи, які нумеруються у межах кожного додатку. В цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2  другий розділ додатку А; В.3.1  підрозділ 3.1 додатку В.

Ілюстрації, таблиці, формули та інші елементи у тексті додатку оформлюються так само, як і в тексті ПЗ. Якщо в додатку міститься лише один малюнок або таблиця, їх назву писати не потрібно, оскільки назва цього об’єкту відображена у назві додатку.