5.2. Хімічні волокна на рубежі тисячоліть.

60 минулих років для світової і вітчизняної промисловості хімічних волокон (в першу чергу синтетичних) виявилися справді революційними. Наприклад, з 1950 по 2000 р.р. світове виробництво хімічних волокон в світі виросло з 1,7 до 2,8 млн. т, тобто більш ніж в 16 разів. Якщо 50 років тому синтетичних волокон в світі було випущено 70 тис. т в рік, або 4 % (інші 96 % - волокна і нитки целюлозного походження), то до кінця 2000 р. синтетичних волокон проведено 25,3 млн. т або 90 %. Тобто частка синтетичних волокон в світовому балансі хімічних волоконних матеріалів збільшилася в 22,5 рази, а целюлозних скоротилася в 9,6 рази.

На початку ХХІ століття відбулася кардинальна зміна сировинного балансу текстильної промисловості. Приріст виробництва текстильної сировини здійснюватиметься за рахунок хімічних волоконних матеріалів (ХВМ), частка яких до 2005 р. досягне 75 % від світового виробництва всіх видів текстильних волоконних матеріалів (ТВМ).

Як і в цей час, з розчинів або розплавів полімерів формуватимуться: комплексні нитки, що складаються з обмеженої кількості елементарних ниток (від 3 до 200); джгути, що складаються з дуже великої кількості елементарних ниток (сотні тисяч); плівкові матеріали; штамповані вироби (деталі взуття і одягу)

Проте співвідношення між цими видами продукції значно зміниться. Виробництво хімічних комплексних ниток збільшиться, а вироблення джгутів - зменшиться. Це доцільно технологічно і вигідно економічно. Комплексна нитка може бути використана для вироблення тканин або трикотажних виробів, а джгут призначений для отримання волокон певної довжини (від 30 до 200 мм), з яких виробляється пряжа із застосуванням багатоперехідної технології прядіння.

В даний час вже розроблені способи вироблення з комплексних ниток пряжеподібних ниток, що володіють підвищеною об'ємністю, пористістю і ворсистою, одержуваних методом пневмотекстурування або за допомогою прийомів фізичної і хімічної модифікації.

Хімічні волокна в основному застосовуватимуться для вироблення пряжі з суміші з іншими волокнами. Різко зросте виробництво пряжеподібних комплексних ниток.

В період з 1960 по 1982 р.р. основним виглядом ХВМ були поліамідні (ПА), але в 1982 р. дуже швидко стало розвиватися виробництво поліефірних (ПЕ) волокон і ниток, і їх частка в загальному світовому виробництві ХВМ досягла до 2000 р. - 60 %. Мається на увазі перевагу поліетилентерефталат (ПЕТ). Цей полімерний продукт переробляють в гущавині всього в поліефірні волокна і нитки (65-67 % від загального випуску полімеру), пластмасові бутлі різної місткості (25-28%), плівки для аудіо - і відеокасет, конденсаторів, харчової упаковки, литьевых і інших виробів (5-10 %). В 2000-2010 р.р. збільшення випуску ПЕТ складе в середньому 6 % (ця величина одна з найвищих для синтетичних полімерів), що дозволить за 10 років розширити "поліефірний" ринок практично удвічі. Ця тенденція збережеться у всіх регіонах світу, серед яких головним виробником і постачальником залишиться Азія (Китай, Тайвань, Південна Корея, Японія). До 2010р. їх випуск в регіоні повинен перевищити 20 млн. т, з яких 7 млн. т - Китай; 8,5 млн. т - Тайвань, Південна Корея і Японія.

Світовий попит на поліефірні волокна і нитки по регіонах представлені в таблиці 5.3.

Таблиця 5.3