2. Експериментальна частина

Застосовувані прилади і матеріали: шаблон завдовжки 50 мм, торсійні ваги, зразки волокон, установка для визначення повітропроникності волокон ВПЛ і розсувне гребінне поле, ножиці.

Порядок виконання роботи

1. Визначення лінійної густини волокон здійснюють на прикладі лляного волокна. Для цього готують 10 пучків лляних волокон. З кожного пучка роблять вирізки за шаблоном завдовжки 50 мм. Волокна у вирізці паралелізують вручну, видаляють короткі сплутані волокна. З кожної вирізки відраховують по 40 волокон, визначають їх масу і розраховують лінійну густину за формулою:

, (4.5)

де – маса вирізки, мг;

-– довжина вирізки, мм;

–кількість волокон у вирізці.

2. Розраховують нерівномірність волокон за лінійною щільністю за формулами:

- середнє квадратичне відхилення від середньої густини.

, (4.6)

де n – кількість випробувань;

–сума квадратів відхилень лінійної густини кожного пучка від середнього.

- коефіцієнт варіації за лінійною густиною

.

Результати випробувань і обчислень заносять в таблицю 4.1.

Таблиця 4.1

Основні характеристики лінійної густини лляного волокна

= 50 мм

= 40

Номер вимірювання	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Маса пучків m, мг
Лінійна густина Т, текс
Середнє квадратичне відхилення S, текс
Коефіцієнт варіації С, %

2. Для розрахунку лінійної густини ниток необхідно визначити їх масу і довжину. З цією метою використовують відрізки ниток завдовжки 1 м. Готують 5 пучків ниток метрової довжини, кожний з яких складається з 25 штук. Від кожного пучка беруть 10 відрізків і зважують на торсійних вагах (для зручності зважування відрізки перетворюють на колечка, намотуючи по черзі на кінці розкритого пінцета). Потім визначають фактичну лінійну густину ниток і коефіцієнт варіації. Результати зважувань і обчислень представляють в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 Основні характеристики лінійної густини ниток Довжина відрізків ниток 1 м

Номер вимірювання	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Маса m, г
Фактична лінійна густина Тф, текс
Коефіцієнт варіації С, %

2. Ознайомитися з прискореним методом визначення товщини волокон за повітропроникністю. Метод базується на залежності повітропроникності маси волокон від їх товщини. В одиницю часу крізь шар тонких волокон проходить повітря менше, ніж крізь шар товстих волокон.

Прилад ВПЛ являє собою стіл з камерою для закладення проби волокна, вентилятором для створення повітряного потоку і двома манометрами: лівим для вимірювання втрати тиску при проходженні повітря крізь пробу волокна і правим – для контролю швидкісного режиму випробувань Р₁=140 мм водяного стовпа. Робоча камера сполучена з вентилятором і складається з перфорованого дна і кришки.

Цей метод рекомендований для визначення лінійної густини лляного, бавовняного і вовняного волокон.

Для приготування проби призначений прилад РП. Наважку волокна масою 20 г розкладають рівномірно по всій поверхні голчастого поля і за допомогою решіток занурюють в гребені. Відкидають решітку і включають кнопку «ПУСК», гребінне поле розсовується. Далі гребені зсувають і складене полотно піддають триразовій обробці. Волокно з гребенів знімають за допомогою вилки і одержане полотно складають в чотири шари. За допомогою шаблона надають полотну форму паралелепіпеда розміром 80x80 мм (відповідно до розмірів камери). Підготовлену пробу закладають в робочу камеру приладу ВПЛ і пропускають через неї повітря під тиском 140 мм водяного стовпа.

На лівому манометрі визначають втрату тиску від проходження повітря крізь шар волокна і за її величиною знаходять з таблиці 4.3 розщепленість волокна.