2.2. Експериментальна частина

Матеріальне забезпечення: розривна машина РТ-250, товщиномір ТР, прилад ПОИК, ваги, лінійки металеві, зразки шкір, калькулятор.

Нормативні документи:

ДСТУ 3177-95. Шкіра. Номенклатура показників якості;

ГОСТ 938.0-938.24. Кожа. Методы испытаний;

ДСТУ 2726-94. Шкіра для верху взуття. Технічні умови;

ГОСТ 485 Юфть для верха обуви. Технические условия;

ГОСТ 1010. Кожа для низа обуви ниточных и клеевых методов крепления. Технеские условия;

ГОСТ 290078-91. Шкіра. Метод сферичного розтягування;

ДСТУ 3890-99. Методи визначення адгезії покривної плівки в разі сферичного розтягування.

2.2.1. Вивчення номенклатури показників якості шкіри

Вивчити ДСТУ 3177-95 "Шкіра. Номенклатура показників якості". Звернути увагу на показники якості шкіри, їх застосування. Виписати у зошит загальні та спеціалізовані обов'язкові показники хромових шкір для верху взуття, юхтових та шкір для низу взуття та оформити у вигляді табл. 2.1.

Порівняти обов'язкові показники якості шкір різного призначення.

Таблиця 2.1.

Характеристика та застосування показників якості шкіри

Показники якості	Хромові шкіри для верху взуття з натуральною лицьовою поверхнею	Юхта взуттєва	Шкіра для низу взуття ниткових і клеєних методів кріплення

2.2.2. Визначення фізичних властивостей взуттєвих матеріалів

До фізичних властивостей взуттєвих матеріалів відносять товщину, густину, пористість, проникність (водо-, паро-), поглинання і віддачу вологи, теплофізичні властивості, електризацію та електропровідність тощо. Саме фізичні показники відповідають за формування гігієнічних властивостей взуттєвих матеріалів та взуття.

Визначення товщини шкіри (ГОСТ 938.15)

Товщина є обов'язковим показником і нормується для всіх видів шкір. Товщина залежить від багатьох факторів – виду шкіряної сировини, топографічної ділянки, технологічних операцій тощо. Товщину шкіри вимірюють у передбачених стандартами точках Н, збіглість (рос. сбежистость) визначають у стандартній точці 0.

Товщину взуттєвих матеріалів визначають за допомогою товщиномірів або мікрометрів (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Товщиномір

Матеріал укладається на нижню площадку приладу, а верхня площадка рухлива і з'єднується з рухомою штангою, що приєднана до циферблату, за яким визначають товщину в мм з точністю до 0,1 мм.

Визначення густини шкіри (ГОСТ 938.20)

Густина характеризується масою одиниці об'єму. Шкіра – пористий матеріал, тому для неї може визначитися справжня та уявна густина.

Уявна густина визначається відношенням маси до об'єму зразка, включаючи пори.

З навчальною метою визначення можна проводити на зразках шкір правильної геометричної форми. Лінійні розміри зразків визна­чають за допомогою штангенциркуля, товщиноміра, масу – зважу­ванням на технічних вагах з точністю 0,01 г. Результати випробувань оформити у вигляді табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Показники уявної густини шкір

Назва зразка	Лінійні розміри, мм			Об'єм, см3 см3 V	Маса, г	Уявна густина, г/см3 г/см"
	довжина	ширина	товщина
Хромова ВРХ
Юхта взуттєва
Шкіра для низу взуття

Уявна густина шкіри коливається від 0,2 до 1,2 г/см³, справжня - від 1,2 до 1,9 г/см³.

Визначення вологоємності та намокальності натуральних шкір (ГОСТ 938.24)

Вологоємність ─ кількість вологи після намокання протягом 2 і 24 годин, щодо маси абсолютно сухого зразка.

Намокальність ─ кількість вологи після перебування шкіри у воді впродовж 2 або 24 годин щодо маси зразка при 18% вологості.

Ці показники особливо важливі для жорстких підошовних шкір і залежать від методу дублення, операцій оздоблення (прокатка, наповнення, жирування) тощо.

Зразки шкір розміром 50 х 60 мм зважують на технічних вагах з точністю до 0,01 г, висушують до постійної маси і визначають вміст вологи.

Після цього зразки занурюють у дистильовану воду при температурі (20±3)°С на 2 години. Маса води повинна у 10 разів перевищувати масу шкіри. Після 2 годин зразок виймають, обсушують фільтрувальним папером та зважують.

Результати випробувань перераховують на масу абсолютно сухої шкіри за формулою (2.1).

(2.1)

де W ─ вологість зразка до випробування, %;

m ─ маса зразка;

m₀ ─ маса абсолютно сухого зразка.

Вологоємність двогодинна (W₂) розраховується за формулою (2.2), %:

, (2.2)

Намокальність (Н) визначають за формулами (2.3), г; (2.4), %:

, (2.3)

, (2.4)

де m₂ ─ маса зразка через 2 год. намокання;

m₁₈ ─ маса зразка при 18% вологості.

Визначити показники вологоємності та намокальності запропонованих зразків шкіри, порівняти з нормативами стандарту, зробити висновки щодо якості шкіри.

Визначення температури зварювання шкіри

Температура зварювання шкіри змінюється в процесі виробництва (дублення), впливає на вибір технологічного процесу виробництва взуття, де використовується підвищена температура (хімічні методи кріплення).

Температура, при якій починається усадка при нагріванні у воді, називається температурою зварювання.

Для визначення температури зварювання вирізають смужку шкіри розміром 3 х 50 мм. Смужку закріплюють на термометрі гумовими кільцями так, щоб її кінець знаходився на рівні верхньої частини кульки із ртуттю.

Термометр закріплюють на штативі й занурюють в стакан (рис. 2.2), повільно нагрівають (на 5°С за хвилину) і відмічають температуру, при якій смужка шкіри починає згинатися. Цю температуру і приймають за температуру зварювання. Якщо зразок шкіри має температуру зварювання більше 100°С, то замість води використовують суміш гліцерину та води.

Рис. 2.2. Пристрій для визначення температури зварювання шкір: