Тема 3. Зображення: Вигляди
Зображення видимої частини поверхні предмета, що повернена до спостерігача, називається виглядом. Розрізняють основні, додаткові та місцеві вигляди [1 с.92-97, 3 с. 87-88, 10 с.107-110].
Якщо предмет проецюється на основні площини проекцій, то отримуємо основні вигляди. Встановлено такі назви основних виглядів (рис. 10, 11):
|
Рис. 10. Розташування виглядів |
Головний вигляд обирається такий, що має найбільшу інформацію про форму та розміри предмету, завжди розташовується на фронтальній площині проекцій, від нього залежить розташування інших основних виглядів.
Якщо вигляди предмету розташовані в проекційному зв¢язку, на кресленні їхню назву не пишуть. Якщо ж вони зміщені відносно головного зображення, то їх позначають великою літерою (наприклад "Б ", рис. 12), а напрямок погляду показують стрілкою. Креслення оформляють так само, коли основні вигляди відокремлені від головного зображення іншими зображеннями або розміщені не на одному аркуші з ним.
Кількість зображень має бути найменшим, але повинно забезпечити повну уяву про предмет. Коли якусь частину виробу не можна показати на жодному з основних виглядів не спотворивши її форму й розміри, застосовують додатковий вигляд, який отримують на площинах не паралельних основним площинам проекцій. На кресленні додатковий вигляд позначають великою літерою (наприклад "А ", рис. 12), а напрямок погляду показують стрілкою з відповідною буквою.
Рис. 11. Основні вигляди
Якщо додатковий вигляд розташований у проекційному зв¢язку з головним зображенням, то стрілку та літеру над виглядом не наносять. Додатковий вигляд можна повертати, але, як правило зі збереженням положення, прийнятого для предмету на головному зображення. При цьому позначення вигляду має бути доповнене умовним графічним знаком у разі потреби зазначити кут обертання.
Місцевий вигляд – це зображення окремого, певного місця поверхні предмета, яке дістають при проеціюванні на одну з основних площин. Місцевий вигляд може обмежуватись лінією обриву. На кресленні його позначають так само, як і додатковий вигляд (наприклад "В", рис. 12).
Рис. 12. Додаткові та місцеві вигляди
Виносним елементом називається окреме зображення (як, правило збільшене) якої-небудь частини предмета, яка потребує більш детального графічного зображення, додаткових розмірів, тощо. При виконанні виносного елемента відповідне місце обводять на зображенні суцільною тонкою лінією-колом або овалом з лінією-виноскою і полицею. Над полицею римською цифрою (або великою літерою) позначають виносний елемент, а над зображенням виносного елементу поряд із цифрою (літерою) у дужках вказують його масштаб. [3 с. 94, 4 с. 76-77, 10 с. 119].
може бути виглядом, розрізом або перерізом, незалежно від типу зображення, на якому показано його місце (рис. 13).
Рис. 13. Виносний елемент
Питання та задачі для самоконтролю
Що називається виглядом? Чим відрізняються поняття "вигляд" і "проекція"?
Які вигляди називаються основними. Скільки можливих основних виглядів передбачає ГОСТ 2.305-68?
Як зображуються на виглядах невидимі елементи?
Які вигляди називаються додатковими?
Які вигляди називаються місцевими?
В яких випадках вигляди супроводжуються позначеннями?
Завдання по темі 3 – "Вигляди" – ГР3
Виконати креслення на листі креслярського паперу формату А3.
Побудувати комплексне креслення геометричного тіла (моделі), яке зображене в аксонометричній проекції, у 3-х проекціях – вигляд спереду, вигляд зверху, вигляд зліва.
Приклад виконання ГР3 див. с. 30
Варіанти завдання див. с. 31-37
