4. Зміст й оцінка довгострокових зобов’язань.
Міжнародного стандарту, який би був цілком присвячений обліку довгострокових зобов’язань, немає. Однак стандарт 17 „Оренда (Облік лізингу)” визначає зобов’язання, що виникають у результаті довготермінової оренди, а фінансові зобов’язання регулює стандарт 32 „Фінансові інструменти: розкриття і представлення інформації”.
Основні типи довготермінових зобов'язань:
Облігації до виплати.
Векселі до виплати.
Банківські позики, з терміном погашення понад один рік.
Застави до виплати.
Лізингові зобов'язання.
Пенсійні зобов'язання.
Облігації — один з найпоширеніших фінансових інструментів, якими користуються компанії для залучення грошових коштів, i один з найпоширеніших видів довготермінової заборгованості.
Облігація — це цінний папір, що випускається для залучення грошових коштів i дає право власникові через визначений проміжок часу отримати суму, вказану в облігації, а також проценти протягом періоду дії облігації.
Вексель до оплати — це зобов'язання оплатити визначену суму грошей у зазначений термін. Вони є процентними та безпроцентними. Довготермінові векселі до оплати — це векселі, видані на термін більше одного року.
Векселі є забезпеченими та незабезпеченими. Забезпеченими називаються закладні векселі, проценти з яких декларуються з річної ставки, хоча можуть виплачуватися щомісячно або щоквартально.
У міжнародній практиці не існує принципових відмінностей в обліку короткострокових і довгострокових банківських позик. Позики враховуються в балансі підприємства по основній сумі боргу. Відсотки, нараховані на момент складання балансу, указуються окремо як нарахування.
Довготермінові лізингові зобов'язання аналогічні продажу в кредит. Згідно з американськими стандартами орендатор повинен відображати отриманий актив i відповідні боргові зобов'язання за названою вартістю лізингових платежів за весь термін лізингу. Кожен лізинговий платіж складається з двох частин: процентів i частково погашеної основної суми боргу. На основні засоби, отримані за лізингом, нараховують знос, що відображається так:
1. Отримане за лізингом обладнання:
Дебет "Обладнання за лізингом"
Кредит "Лізингові зобов'язання".
2. Нарахування амортизації:
Дебет "Витрати на знос"
Кредит "Амортизація за лізинговим обладнанням".
3. Погашення лізингового зобов'язання:
Дебет "Витрати на виплату процентів"
Дебет "Лізингові зобов'язання"
Кредит „Грошові кошти".
Пенсійна угода – це договір між фірмою і зайнятими в ній особами, по якому компанія зобов'язується виплачувати допомогу працівнику після його звільнення з роботи по віку. Більшість фірм виплачує пенсійну допомогу в повному розмірі, але іноді і самі працівники оплачують із зарплати частину пенсійної допомоги. Як ті так і інші виплати поступають до пенсійного фонду і з нього виплачується допомога пенсіонерам. В більшості випадків пенсійна допомога складається з щомісячних виплат працівникам після їх виходу на пенсію.
Сума пенсійних витрат є величиною, яка наперед визначена. Якщо сума грошей, внесених до пенсійного фонду, менше ніж пенсійні витрати, то виникає заборгованість, що показується в балансі, якщо ж сума грошей, виплачуваних за пенсійною угодою, більше пенсійних витрат, то виникає авансом сплачені витрати, які відображаються в активі балансу.