Тема 6. Облік довгострокових активів.

1. Склад, класифікація і оцінка довгострокових активів.

2. Облік основних засобів.

3. Облік амортизації основних засобів.

4. Визнання і первинна оцінка нематеріальних активів.

5. Облік та амортизація нематеріальних активів.

1. Склад, класифікація і оцінка довгострокових активів.

Основні засоби в зарубіжних країнах ототожнюють з поняттям необоротні активи (довгострокові активи). Вираження необоротних активів у грошовому вираження називається основним капіталом. Поняття необоротних активів дещо ширше від поняття основних засобів. Необоротні активи можна поділити на такі види:

• матеріальні активи (основні засоби): земля, будівлі, обладнання і т.ін.;

• природні ресурси. Це ресурси, що видобуваються і переробляються як початкова сировина для виробництва (нафта, газ, руда і ін.). Особливістю природних ресурсів є те, що вони піддаються не зносу, а вичерпуванню.

• нематеріальні активи.

Матеріальні активи визнаються основними і відображаються в балансі підприємства якщо вони відповідають наступним критеріям:

1 – існує впевненість в тому, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням цих активів;

2 – їх оцінка може бути достовірно визначена.

Особливістю довгострокових активів є те, що вони використовуються в господарській діяльності протягом тривалого періоду, і затрати на їх придбання або створення переносять на собівартість новостворених товарів, робіт чи послуг частинами у вигляді амортизаційних відрахувань.

Довгострокові активи в балансі, як правило, відображаються за статтями „Земля, будівлі, споруди, обладнання, інвестиції, нематеріальні активи, природні ресурси”.

В залежності від обліку перенесення вартості матеріальних довгострокових активів на продукцію розрізняють 3 їх види:

- активи, вартість яких зменшується в результаті їх зносу і переноситься на продукцію методом амортизації (будівлі, обладнання);

- активи, вартість яких зменшується в результаті їх виснаження (природні ресурси);

- активи, вартість яких у ході виробничої діяльності не зменшується (земля).

В міжнародній практиці існують такі методи оцінки основного капіталу:

- первісна (купівельна) вартість – сума всіх грошових витрат на придбання, доставку й монтаж основних засобів;

- ліквідаційна вартість – це частина купівельної вартості, яку власник активу планує повернути по закінченню визначеного строку корисного використання цього активу, вона залежить не тільки від стану активу, а й від ринку збуту;

- справедлива вартість – це сума, за якою актив можна обміняти в операції в: обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами;

- переоцінена вартість – вартість необоротних активів після їх переоцінки;

- балансова вартість – це оцінка майна за залишковою вартістю, вона є вартістю обєкта підприємницької діяльності, що відображається в його фінансових звітах;

- правдива вартість (існує в США)– оцінюються активи фірми, відношення ціни акції до доходу. Для компаній, які існують давно та досягли стійкого рівня доходів. Цей коефіцієнт знаходиться на рівні приблизно 5:7.