Питання 1. Аксіоми, методологічні основи, системний підхід до безпеки життєдіяльності

Безпека життєдіяльності як наука виникла на Україні в кінці вісімдесятих років XX століття і зараз знаходиться в стадії свого формування. Її становлення спирається на науково - практичні досягнення в галузі техніки безпеки, охорони праці, охорони навколишнього середовища, пожежного захисту, цивільної оборони, захисту в надзвичайних ситуаціях, профілактичної медицини, біології, ґрунтується на законах і підзаконних актах.

При проведенні теоретичних досліджень з БЖД спираються на ряд аксіом. Як відомо, аксіома - це положення, прийняте без логічного доказу, в силу безпосередньої переконливості. Основним для аксіоми являється людська практика.

До теперішнього часу сформовані наступні аксіоми БЖД:

1. Будь-яка діяльність є потенційно небезпечною. Для кожного виду діяльності існують комфортні умови, що сприяють досягненню її максимальної ефективності;

2. Всі види небезпеки існують, якщо повсякденні потоки речовини, енергії та інформації в навколишньому середовищі не перевищують порогові значення;

3. Джерелами всіх видів небезпек є елементи навколишнього середовища (техносфери);

4. Всі види небезпек діють у просторі і в часі;

5. Усі види небезпеки, роблять негативний вплив на людину, природне середовище і елементи техносфери одночасно;

6. Захист від усіх видів небезпек досягається вдосконаленням джерел небезпеки, збільшенням відстані між джерелами небезпеки і об'єктом захисту, застосуванням захисних заходів;

7. Компетентність людей у світі небезпек та способи захисту від них - необхідна умова досягнення безпеки життєдіяльності;

8. Всі види небезпеки погіршують здоров'я людей, призводять до травм, матеріальних втрат і до деградації природного середовища.

Основна аксіома бжд Життєдіяльність людини потенційно небезпечна

Аксіома зумовлює, що всі дії людини і всі компоненти середовища проживання, насамперед технічні засоби і технології, крім позитивних властивостей і результатів, мають здатність генерувати травмуючі і шкідливі фактори. При цьому будь-яка нова позитивна дія або результат неминуче супроводжується виникненням нових негативних факторів.

Справедливість аксіоми можна простежити на всіх етапах розвитку системи «людина - машина - середовище проживання». Так, на ранніх стадіях свого розвитку, навіть за відсутності технічних засобів, людина безперервно відчуває вплив негативних факторів природного походження: знижених і підвищених температур повітря, атмосферних опадів, контактів з дикими тваринами, стихійних явищ і т.п. В умовах сучасного світу до природних додались численні фактори техногенного походження: вібрація, шум, підвищена концентрація токсичних речовин у повітрі, водоймах, ґрунті; електромагнітні поля, іонізуючі випромінювання тощо.

Антропогенні небезпеки багато в чому визначаються наявністю відходів, неминуче виникають при будь-якому виді діяльності людини відповідно до закону про непереборності відходів побічних впливів виробництв: «У будь-якому господарському циклі утворюються відходи і побічні ефекти, вони не переборні і можуть бути переведені з однієї фізико - хімічної форми в іншу, або переміщені в просторі». Відходи супроводжують роботу промислово та сільськогосподарського виробництв, засобів транспорту, використання різних видів палива при отриманні енергії, життя тварин і людей і т.п. Вони надходять у навколишнє середовище у вигляді викидів в атмосферу, скидів у водойми, виробничого та побутового сміття, потоків механічної, теплової та електромагнітної енергії тощо. Кількісні та якісні показники відходів, а також регламент поводження з ними, визначають рівні і зони небезпек, що виникають при цьому.

Значним техногенним небезпекам піддається людина при попаданні в зону дії технічних систем: транспортні магістралі; зони випромінювання радіо і телепередавальних систем, промислові зони і т.п. Рівні небезпечного впливу на людину в цьому випадку визначаються характеристиками технічних систем і тривалістю перебування людини в небезпечній зоні. Ймовірно прояв небезпеки і при використанні людиною технічних пристроїв на виробництві та в побуті; електричні мережі і прилади, верстати, ручний інструмент, газові балони і мережі, зброя і т.п. Виникнення таких небезпек пов'язано як з наявністю несправностей у технічних пристроях, так і з неправильними діями людини при їх використанні. Рівні, виникаючих при цьому небезпек визначаються енергетичними показниками технічних пристроїв.

В даний час перелік реально діючих негативних факторів значний і нараховує понад 100 видів. До найбільш поширених, які володіють досить високими концентраціями або енергетичними рівнями відносяться шкідливі виробничі фактори: запиленість і загазованість повітря, шум, вібрація, електромагнітні поля, іонізуючі випромінювання, підвищені або знижені параметри атмосферного повітря (температури, вологості, руху повітря, тиску), недостатнє і неправильне освітлення, монотонність діяльності, важка фізична праця та ін.

Навіть у побуті нас супроводжує велика гама негативних факторів. До них відносяться: повітря, забруднене продуктами згоряння природного газу, викидами ТЕС, промислових підприємств, автотранспорту та сміттєспалювальних пристроїв; вода з надмірним вмістом шкідливих домішок; недоброякісна їжа, шум, інфразвук; вібрація; електромагнітні поля від побутових приладів, телевізорів, дисплеїв, ЛЕП, радіорелейних пристроїв; іонізуючі випромінювання (природний фон, медичні обстеження, фон від будівельних матеріалів, випромінювання приладів, предметів побуту); медикаменти при надмірному і неправильному споживанні; алкоголь; тютюновий дим; бактерії, алергени і ін.