- •Цивільний захист
- •1 Законодавство України про цивільний захист населення
- •Міжнародні договори України та інші законодавчі акти.
- •2 Структура цо об’єкта
- •3 Порядок визначення стійкості роботи об’єкта при виникненні нс
- •Оцінка стійкості роботи об'єкта до дії світлового опромінювання
- •Оцінка стійкості огд до дії вторинних вражаючих факторів
Цивільний захист
1 Законодавство України про цивільний захист населення
Цивільний захист – це система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, які загрожують життю та здоров‘ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період.
Цивільний захист України - це державна система органів управління, сил і засобів, що створюється для забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій різного характеру. Цивільний захист на сучасному етапі розглядається, як один з елементів стратегічного військового оборонного потенціалу країни, а також як складова частина загальної системи національної безпеки.
Відповідно до законодавства громадяни України мають право на захист свого життя й здоров'я від наслідків аварій, пожеж, стихійних лих та на вимогу від Уряду України, інших органів державної виконавчої влади, адміністрацій підприємств, установ й організацій незалежно від форм власності й господарювання гарантій по забезпеченню його реалізації. Держава як гарант цього права здійснює захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного й військово
Мета цивільного захисту:
-
реалізації державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки та захисту населення і територій, матеріальних і культурних цінностей та довкілля від негативних наслідків надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період;
-
подолання наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі наслідків надзвичайних ситуацій на територіях іноземних держав відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правова основа цивільного захисту:
-
Конституція України (основний закон);
-
Закони України:
– «Про цивільну оборону України»;
– «Про захист населення і територій від НС техногенного і природного характеру»;
– «Про правові засади цивільного захисту»;
– «Про правовий режим надзвичайного стану»;
– «Про аварійно-рятувальні служби»;
– «Про пожежну безпеку»;
– «Про об‘єкти підвищеної небезпеки»;
– «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»;
– «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань»;
– «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»;
– «Про правовий режим територій, що зазнали радіактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».
-
Міжнародні договори України та інші законодавчі акти.
Завдання цивільного захисту:
– розвиток національної економіки у напрямках, які виключають можливість виникнення НС;
– збирання та аналітичне опрацювання інформації про НС;
– прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків НС, визначених на основі прогнозу потреби в силах і засобах, необхідних для запобігання їм та ліквідації їх;
– здійснення нагляду і контролю у сфері ЦЗ;
– розроблення і виконання законодавчих та інших нормативно-правових актів, дотримання норм і стандартів у сфері ЦЗ;
– розроблення планів здійснення запобіжних заходів у сфері ЦЗ;
– створення, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання НС;
– розроблення та виконання науково-технічних програм, які спрямовані на запобігання НС;
– оповіщення населення про виникнення або загрозу виникнення НС, своєчасне та достовірне інформування про обстановку, що складається і вжиті заходи для запобігання НС;
– організація захисту населення і територій, організація психологічної та медичної допомоги потерпілим від НС;
– проведення невідкладних робіт для ліквідації наслідків НС та організація життєзабезпечення постраждалого населеня;
– забезпечення готовності сил і засобів ЦЗ до запобігання НС, реагування на них та ліквідації їх наслідків;
– надання оперативної допомоги населенню з використанням засобів ЦЗ при виникненні НС;
– навчання населення та організація тренувань способам захисту при виникненні НС;
– міжнародне співробітництво у сфері ЦЗ.
Виконання завдань цивільного захисту покладено на єдину державну систему цивільного захисту, яка складається із підсистем: функціональних і терито¬ріальних та має чотири рівні – загальнодержавний, регіональний, місцевий та об’єктовий.
Законодавча база про цивільний захист населення включає:
-
Основним документом,на якому базуються всі наступні документи з питань цивільної оборони є закон України «Про Цивільну оборону України» від 3 лютого 1993 року.
-
Закон складається з преамбули та п’яти розділів,до складу яких входять 17 статей.За обсягом це невеликий документ ,однак за змістом-дуже об’ємний,так як він коригує діяльність з питань захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій.
-
Кабінет Міністрів України: Розпорядження про схвалення Концепції проекту Кодексу цивільного захисту України (Концепція, розд. визначення проблеми, на розв'язання якої спрямовано законопроект) від 12 листопада 2008 р. N 1424-р м.Київ
-
Міністерство палива та енергетики України: Наказ про затвердження та введення в дію Положення про функціональну підсистему Мінпаливенерго України Єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру (Положення, п.2) 09.11.2004 N 698.
Метою Кодексу цивільного захисту України є усунення протиріч, що містяться в законодавстві у сфері цивільного захисту, його уніфікація, впорядкування та систематизація, формування належних правових, економічних і організаційних засад захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період для підвищення ефективності державної політики у зазначеній сфері.