2. Організаційні основи підприємництва в Україні.

Підприємницька діяльність завжди виступає в певних організаційних формах, що включають її суб’єкти, об’єкти, права та обов’язки під­приємців. Організаційні основи підприємництва в Україні встанов­люються Господарським кодексом України, Законом «Про підприємництво» та ін. Цими актами визначені суб’єкти підприємництва.

Це громадяни України, іноземні громадяни, не обмежені зако­ном у правоздатності або дієздатності, та юридичні особи, зареєстро­вані як в Україні, так і в інших державах.

Фізичні особи виступають суб’єктами підприємницької діяльності як організатори індивідуаль­ного виробництва, що здійснюється на основі їх власного майна та праці, або як організатори виробництва, що базується на приватному капіталі та найманій праці.

Юридичні особи як суб’єкти підприєм­ницької діяльності зайняті у тих господарських одиницях, що функціонують на приватній, змішаній або державній формах власності на фактори виробництва і характеризуються значними обсягами вироб­ництва.

Господарський кодекс України визначає коло тих осіб, які не можуть бути суб’єктами підприємництва. До них належать такі категорії громадян:

• військо­вослужбовці,

• особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного нотаріату.

• органам державної влади та управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств,

• особам, що мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини.

Організація підприємництва охоплює і його об’єкти. Ними висту­пають різні види діяльності, результатом яких є продукти, роботи або послуги. Чинне законодавство визначає коло тих видів діяльності, які потребують особливого контролю з боку держави. Серед них виділяють ті, здійснювати які може тільки держава. Це виготов­лення і реалізація зброї, наркотиків, грошових знаків.

Другу групу видів діяльності становлять ті, що можуть здійснюватися недержав­ними суб’єктами, але вимагають дозволу держави на їх здійснення у виді ліцензій. Чинним законодавством України до них віднесено виготовлення і реалізацію медикаментів та хімічних речовин, розробку і експлуатацію корисних копалин, виробництво пива, вина та ліке­ро-горілчаних напоїв, тютюнових виробів, медичну, ветеринарну та юридичну практику.

За об’єктами діяльності виділяють три види підприємництва: виробничу( охоплює фази виробництва та споживан­ня товарів), торговельну (комерційну) (операції реалізації товарів) та фінансову (купівля - продаж грошей та цінних паперів).

Залежно від форми власності та організації виділяють кілька видів підприємництва:

• індивідуальне підприємництво, що засноване на при­ватній власності фізичної особи та її власній праці.

• сімейне підприємництво, що базується на сумісній (спільній чи част­ковій) власності членів однієї сім’ї. Законодавство дозволяє вико­ристовувати як їх власну працю, так і працю найманих працівників.

• партнерське підприємництво, що базується на об’єднаному майні і створенні юридичної особи, є третім видом підприємницької діяль­ності. акціонерне підприємництво.

• орендне підприємництво, яке ґрунтується на майні, взятому оренду, та власному майні.

• підприємництво, що здійснюється на основі колективної (неподільної) власності, що належить усім суб’єктам, які здійснюють таку підприємницьку діяльність.

Здійснення підприємницької діяльності передбачає наділення суб’єктів певними правами та обов’язками. Чинним законодавством України за підприєм­цем закріплено такі права:

• утворювати для здійснення підприємни­цької діяльності будь-які її види;

• купувати повністю або частково майно та набувати майнові права;

• самостійно формувати госпо­дарську діяльність, обирати постачальників, встановлювати ціни і тарифи, вільно розпоряджатися прибутком;

• укладати з громадянами трудові договори про використання їхньої праці (контракти, угоди);

• самостійно встановлювати форми, системи та розміри оплати праці та інші види доходів осіб, що працюють на засадах найму, отримува­ти будь-який необмежений за розмірами особистий доход;

• брати участь у зовнішньоекономічних відносинах, здійснювати валютні операції,

• користуватися державною системою соціального забезпе­чення і страхування.

Чинне законодавство України наділяє суб’єктів підприємницької діяльності і певними обов’язками. Це: укладання трудових договорів (контрактів, угод) з громадянами, яких прийнято на робо­ту за наймом; здійснення оплати праці особам, що працюють за наймом, на рівні, не нижчому встановлених чинним законодавством мінімальних розмірів; забезпечення відповідних умов та охорони праці і інших соціальних гарантій; дотримання прав реалізації закон­них інтересів споживачів шляхом забезпечення надійної якості ви­роблених товарів; отримання ліцензії на діяльність у сферах, що під­лягають ліцензуванню згідно з чинним законодавством.

З правами та обов’язками суб’єктів підприємництва тісно пов’язана їх відповідальність. Відповідальність підприємця — це зумовлене законодавством обов’язкове відновлення порушеного права управомоченої особи. Відповідальність підприємця насамперед про­являється в обов’язковому відшкодуванні завданих ним майнових та інших збитків. Вона наступає при порушенні підприємцем узя­тих на себе зобов’язань відповідно до укладених ним угод, завданої його діями шкоди навколишньому середовищу, у разі порушення заходів з техніки безпеки, охорони праці, виробничої гігієни та санітарії, заподіяння шкоди споживачам виготовленої продукції тощо.