За ступенем гіпотетичної шкоди:

o загроза явні чи потенційні дії, які ускладнюють або унеможливлюють реалізацію національних інтересів в інформаційній сфері та створюють небезпеку для системи державного управління, життєзабезпечення її системостворюючих елементів;

o небезпека - безпосередня дестабілізація функціонування системи державного управління.

За повторюваністю вчинення:

o повторювані - такі загрози, які раніше вже мали місце;

o продовжувані - неодноразове здійснення загроз, що складається з ряду тотожних, які мають спільну мету.

За сферами походження:

o екзогенні - джерело дестабілізації системи лежить поза її межами;

o ендогенні - алгоритм дестабілізації системи перебуває у самій системі.

За ймовірністю реалізації:

o імовірні - такі загрози, які за виконання певного комплексу умов обов'язково відбудуться. Прикладом може слугувати оголошення атаки інформаційних ресурсів суб'єкта забезпечення національної безпеки, яке передує самій атаці;

o неможливі - такі загрози, які за виконання певного комплексу умов ніколи не відбудуться. Такі загрози зазвичай мають більше декларативний характер, не підкріплений реальною і, навіть, потенційною можливістю здійснити проголошені наміри, вони здебільшого мають залякуючий характер;

o випадкові - такі загрози, які за виконання певного комплексу умов кожного разу протікають по-різному. Загрози даного рівня доцільно аналізувати за допомогою методів дослідження операцій, зокрема теорії ймовірностей і теорії ігор, які вивчають закономірності у випадкових явищах.

За рівнем детермінізму:

(Детерміні́зм (лат. Determinatus — визначений, обмежений) — філософське матеріалістичне вчення про загальну об'єктивну зумовленість явищ природи, суспільства і людської психіки, зокрема волі.

Головним у детермінізмі є положення про причинність як такий зв'язок явищ, при якому одне явище (причина) за певних умов породжує інше (дію).)

o закономірні - такі загрози, які носять стійкий, повторюваний характер, що зумовлені об'єктивними умовами існування та розвитку системи інформаційної безпеки. Так, наприклад, будь-який суб'єкт ЗНБ буде піддаватись інформаційним атакам, якщо в ньому не функціонує, або функціонує не на належному рівні система забезпечення інформаційної безпеки;

o випадкові - такі загрози, які можуть або трапитися, або не трапитися. До таких загроз належать загрози хакерів дестабілізувати інформаційні системи суб'єктів ЗНБ, РНБОУ.

За значенням:

допустимі - такі загрози, які не можуть призвести до колапсу системи. Прикладом можуть слугувати віруси, які не пошкоджують програми шляхом їх знищення;

недопустимі - такі загрози, які: 1) можуть у разі їх реалізації призвести до колапсу і системної дестабілізації системи; 2) можуть призвести до змін, не сумісних із подальшим існуванням СНБ. Так, наприклад, вірус "і love you", спричинив пошкодження комп'ютерних систем у багатьох містах світу, і завдав загального збитку біля 100 мільйонів доларів США. За структурою впливу:

o системні - загрози, що впливають одразу на всі складові елементи суб'єкта ЗНБ. Цей вплив має відбуватись одночасно в декількох найбільш уразливих і важливих місцях. Для суб'єкта ЗНБ це може бути цілеспрямована дискредитація їхніх працівників через телебачення, радіомовлення, друковані засоби масової інформації, Інтернет. Яскравим прикладом була спроба системної дестабілізації у лютому 2003 року, коли Президент України Л. Кучма мав відвідати з офіційним візитом канцлера Німеччини Г.Шрьодера. Дещо нагадаємо події того часу. За тиждень до приїзду Президента України до міста, де мала відбутися зустріч посадовців прибуває майор Мельниченко і, як завжди, починає висвітлювати "нові факти", які розкривають "злочинний правлячий режим Л. Кучми". Одночасно з цим генерал СБУ офіцер безпеки посольства України в Німеччині відмовляється повернутися на Батьківщину, більш того, починає також давати умовно відверті коментарі із демонстрацією документів з обмеженим доступом німецькій радіохвилі. У цей же час в Інтернеті опозиційними силами також влаштовується нагнітання обстановки, яка дуже яскраво коментує події в Німеччині, при чому із такою обізнаністю і витонченістю, що все це видає дуже гарно сплановану виставу. Ці події відбуваються за межами України, у той час як всередині країни опозиція починає влаштовувати також демонстративні акти, щоб привернути увагу світової спільноти до внутрішніх подій суверенної держави. Таким чином, спланована інформаційна провокація велася на системному рівні, тобто впливу були піддані життєво важливі елементи системи безпеки країни. Однак з урахуванням вже існуючих напрацювань, а також того факту, що українська влада усвідомила власну уразливість з боку інформаційних агресорів, були розроблені та впроваджені адекватні заходи нейтралізації і проведені відповідні інформаційні операції, які врешті-решт принесли позитивний результат, імідж нашої країни не було спаплюжено, а зустріч голів високих посадових осіб України та Німеччини відбулася у запланованих параметрах;

o структурні - загрози, що впливають на окремі структури системи. Дані загрози є також небезпечними, водночас вони стосуються структури окремих органів державної влади або їх компонентів. Так, наприклад, під час порушень процедури виборів мера м. Мукачево весною 2004 року була дискредитована як місцева влада, тобто нижня ланка системи державного управління, так і Міністерство внутрішніх справ України, тобто середня ланка і важливий суб'єкт забезпечення національної безпеки країни;

* елементні - загрози, що впливають на окремі елементи структури системи. Дані загрози носять постійний характер і можуть бути небезпечними лише за умови неефективності або непроведення їх моніторингу. Так, наприклад, свого часу, наприкінці 60 років XX століття, коли в Італії діяли так звані "Червоні бригади", влада не приділяла достатньо уваги діям терористів, які спочатку погрожували, а згодом почали фізично ліквідовувати усіх суддів, які виносили звинувачувальні вироки терористам. Жертвою халатності та неадекватної оцінки інформаційної загрози став і тодішній прем'єр-міністр Італії Альдо Моро, якого було попереджено заздалегідь про напад, водночас влада не вжила відповідних заходів і його було викрадено, а згодом і вбито. Теж саме стосується подій із вчиненням актів тероризму 11 вересня 2001 року, про які американські спецелужби було попереджено заздалегідь, втім вони не сприйняли інформацію як достовірну.