1.Соціально – політичні чинники впливу на формування української культури і-ї половини хх століття.

• Вплив на розвиток української культури процесів світової культури: нові художні напрями та стилі.

• Політична ситуація ( Перша світова війна, революція1917р., Громадянська війна поч. 20-х рр.)

• Перебування України в складі Радянського Союзу .

• Політика радянського керівництва в галузі культури – офіційно вона була названа «культурною революцією» – процес українізації.

• Культурна революція розпочалась ліквідацією неписьменності.

• Формування радянської системи народної освіти.

• Значні відкриття зроблені у вивченні нелінійної механіки, теорії космічних польотів, автоматичному зварюванні металу, генетики і селекції рослин.

43 країнська культура 20-х рр. : освіта література, архітектура, живопис, кіномистецтво, театр.

• У культурному процесі 20—30-х років в Україні чітко простежується боротьба двох протилежних тенденцій оновлення: гуманістичної, пошукової, творчої і державно орієнтованої, централізованої, регламентованої. На початку 20-х років переважає перша, наприкінці 20-х — на початку 30-х років — домінує друга. Культурна революція розпочалась ліквідацією неписьменності.

• До середини 30-х років закінчилося формування радянської системи народної освіти. Було введено обов'язкові державні програми навчання, підручники, жорсткий розпорядок навчального процесу. Школа стала поділятися на початкову, середню, спеціальну, вищу.

• Складні й неоднозначні процеси відбувалися в українській літературі та мистецтві. 20-ті роки вважають українським культурним ренесансом.

• Літературний культурний процес.

1). З’являється нова генерація українських письменників: прозаїки М. Хвильовий, Ю. Яновський, А. Головко, Ю. Шпол, О. Влизько, В. Підмогильний; поети П. Тичина, В. Сосюра, М. Семенко, Є. Плужник, М. Зеров; драматурги М. Куліш, І. Кочерга, І.Дніпровський, Яків Мамонтов. Своєю творчістю вони доводили наявність і необхідність національної, специфічної української літератури, орієнтованої на Європу, а не на Росію.

2). Виникнення чисельних літературних об’єднань: ВАПЛІТЕ (Вільна Академія пролетарської літератури), київська літературна група “ неокласиків” ( М. Зеров, М. Драй – Хмара, М.Рильський, П.Филипович, О. Бургард ). Експериментальні прозові твори (попередники експресіонізму в укр. літературі) – В. Стефаник, А.Головко,В.Винниченко. Найвидатніший представник тогочасної поезії – П.Тичина ( “ Сонячні кларнети”,1918р.). Його перші поезії глибоко національні, закінчив як поет соцреалізму.

3). Представники соцреалізму – і. Микитенко, о.Корнійчук.

• Театральний культурний процес.

• Новим етапом у розвитку українського театру став 1918р. У Києві утворилися три театри: Державний драматичний, Державний народний і “ Молодий театр”.

• Державний драматичний схилявся до традицій Московського художнього театру ( реалістично – психологічна школа). У березні 1919р. театр націоналізовано й перейменовано в Перший Український театр Радянської Республіки ім. Т.Г. Шевченка.

• Державний народний театр очолював Панас Саксаганський. До складу трупи увійшли М. Заньковецька, Л.Ліницька. Репертуар складався з побутової, історичної й класичної тематики. На основі театру 1922р. створено Український драматичний театр ім. М. Заньковецької.

• У 1922р. Діячі “Молодого театру” створюють у Києві творче мистецьке об’єднання – модерний український театр “Березіль”. Очолює театр Лесь Курбас. З творчого об’єднання бере початок театральна бібліотека, театральний музей, перший театральний журнал.

• Втіленням творчих пошуків театру стали вистави, постановку яких Лесь Курбас здійснює в різних стилях: традиційно – реалістичному ( “ У пущі” Л.Українки), психологічному ( “ Чорна Пантера і Білий Ведмідь” В. Винниченка), символічному ( “ Драматичні етюди” О.Олеся), народному гротеску ( “ Різдвяний вертеп ”), імпресіоністичному (“ Йоля” Є. Жулавського), експресіоністичному ( “ Народний Малахій ” , та Мино Мазайло” М.Куліша). Етапною творчістю митця і в історії українського театру стала вистава “ Гайдамаки ” Т.Шевченка.

• У 1926 - 1933рр. “ Березіль” працює у Харкові. До його складу входили визначні актори – Мар’ян Крушельницький, А. Бучма, Н. Ужвій, І. Мар’яненко.

• У 1933р. театр “ Березіль” було ліквідовано. Л. Курбас та М. Куліш репресовані.

• Творчість Л.Курбаса належить до визначних здобутків української та світової культури.

• Українське кіномистецтво 20-х – 30-х рр.