
- •Інститут психології ім. Г.С. Костюка апн україни
- •Isbn 978-966-2018-01-1
- •Передмова
- •1. Від міфу до засад природовідповідності
- •2. Праісторичні чинники формування етнопсихотипу
- •3. Традиційність як соціально-психологічний механізм трансляції міфологічного досвіду
- •4. Психологічні передумови об’єктивації наочно-образної системи традиційності
- •5. Позанаукові знання у системі етнокультурних уявлень
- •6. Вияви традиційності у поведінкових стереотипах як знакових системах
- •7. Міфологічні джерела традиційності у сучасних наукових концепціях
- •Іл. 1. Графічне зображення матеріально-польової концепції Першотворення за академіком в.Г.Пановим.
- •Іл. 2. Умоглядна модель світу за академіком в.Г.Пановим
- •8. Міфологічний образ життєтворення в українській етнопсихології
- •Іл.3. Схематичне зображення уявлень про Першопочаток у образі змії
- •9. Від міфу до орнаментики як складної оберегової матриці
- •Іл. 5-11. Геометризоване та пастельне зображення світотворчих образів
- •10. Космогонічні домінанти у структурі міфологічної свідомості
- •11. Особливості опредмечення світоглядних уявлень
- •Іл. 20. Зооморфні схеми святилищ, м.Шумське та с.Горошова, Тернопільщина.
- •12. Психосемантична диференціація і трансформація світоглядних уявлень
- •13. Міфологічні джерела календарних свят
- •14. Чинники глотогонії та історичної пам’яті у структурі етнокультурної моделі
- •15. Регулятивно-етнізуючі та соціалізуючі вияви традиційності
- •16. Етнокультурний потенціал державотворення у сучасних глобалістських реаліях
- •Висновки
- •Список використаних джерел
- •Перелік додатків
- •Isbn 978-966-2018-01-1
- •Наукове видання
- •Міфологічні джерела української етнокультурної моделі: психологічний аспект
- •Підписано до друку 18.06.2007. Формат 60х841/16. Папір офісний.
8. Міфологічний образ життєтворення в українській етнопсихології
Уявлення і знання про зародження життя належить до непересічних самоцінностей, що не потребують обґрунтування своєї вагомості. Саме значимість такого роду події обумовлює обставляння (обряджання) її звичаєвими конструктами вищого рівня доцільності та забезпечує обрядовій композиції, сукупності звичаїв супроводу особливої вибірковості, добору найістотніших і найвластивіших народові поведінкових стереотипів; вони, в свою чергу можуть найоб’єктивніше репрезентувати самобутність етнопсихогенези.
Усі традиційно перенесені до сучасної побутової свідомості уявлення про життєтворення якщо не містять у собі покликань на міфологічну природу, то неодмінно ґрунтуються на культурній традиції, коріння якої все ж сягає до архаїчних міфологічних пластів. Міфологічні сюжети різних культур і епох не прагнуть обминати теми первородності, швидше прагнуть вмотивувати колізії довкола першопочатків. Космогонічні джерела вітчизняної міфології про походження подніпровських сколотів, за Геродотом, повідомляють про мандрівку Геракла до країни Скіфії, а точніше до Гелону. Там він натрапив на істоту подвійної породи: наполовину вона була дівою, а наполовину змією. Від їхнього шлюбу народилося троє синів, найменший з яких почав правити (Геродот, 1993, с.193). Детальніший виклад міфу та його тлумачення буде здійснено далі. У контексті наших зацікавлень істотною є тричленність формули творення, що звичайно виглядає як триетапність або трисутність творення життя.
Змієподібний образ першотворення містить чимало підтверджень у вітчизняній міфології та фольклорі (ящур, русалка, змієподібні атрибути святкових дійств тощо) (Календарные обычаи..., 1989), (Сосенко К., 1994). За античними грецькими літературними джерелами Єхидна є потвора, напівжінка-напівзмія, донька Геї і Тартара. Прояснення сутності батьків приводить до такої картини: Гея – космологічне божество, яке за найдавнішими переказами, народилося слідом за Хаосом. У Греції існував культ Геї – годувальниці всього живого. Культ Геї посідав велике місце у вшануванні пращурів. Вона була покровителькою дітей, її вшановували як богиню врожаю. У Додоні Гея вважалася дружиною Зевса, а згодом її, як дружину Зевса, почали ототожнювати з Діоною, Реєю, Герою, Деметрою (САМ, 1989). Батько Єхидни – син Ефіру й Геї. За архаїчними уявленнями греків Тартар – це темна безодня в глибині космосу, нижче від Аїду. Тартар віддалений від поверхні землі так само, як земля від неба: мідне ковадло летіло б туди від поверхні землі дев’ять днів (стільки, скільки з неба на землю) (Мафессоли М., 1991, с. 256).
Як
бачимо, обоє пращурів першого сколота
народилися у космічній безодні, вийшли
з хаосу, тобто очевидною є космогонічна
природа їхнього творення. Образи
реального світу наші пращури тлумачили
як втілення стихій невидимого буття.
Як показують наші попередні дослідження
(Куєвда В.Т., 1997) форма змія, зігнутого
колом з перехрещеними частинами тіла
біля голови і хвоста, співголосна з
принциповою схемою світотворчих процесів
у сучасному науковому тлумаченні.
Схема поєднання двох двоєдиних і протилежних космічних субстанцій (за акад. В. Пановим) |
Традиційна змія, що започатковує життя |
Хрест „Паша”, що символізує циклічність Всесвіту (за індуїстським та ведичним вченням) |
Хрест Анкх (Єгипет, Індія) |
Мошкречун (Молд.) – символ Різдва, зимового сонцевороту, народження, вмістилище душ пращурів, частина Бога-сонця |
Космограма Скіфської моделі Світу (за пектораллю тричленної структури, трактовка Д. Раєвського) |