Тема 1. Сутність і ознаки науки

Питання, що розглядаються в темі

1.1. Наука як соціальний інститут

1.2. Характерні ознаки науки

1.3. Функції науки

Ключові поняття

1.1. Наука як соціальний інститут

Термін «наука» має досить широке трактування. Вона починається із сукупності тих або інших явищ, між якими установлюється певна узгодже­ність і певні закономірності, із засвоєння цих закономірностей та вироблення понять, які дають змогу природно виразити їх.

Наука виступає у трьох іпостасях: як соціальний інститут, як діяльність і як система знань.

Інституціональне бачення науки об'єднує норми та організацію, соціологічні й аксіологічні виміри наукової діяльності. Наука являє собою певну со­ціальну інфраструктуру, яка тримається на соціально-інституціональних, правових, моральних, когнітивних, методологічних імперативах. Призначен­ня цієї структури – виробництво знання.

Як діяльністьнаука виявляє себе у двох аспектах – соціологічному і когнітивному. Перший фіксує рольові функції, які збігаються зі стандартними зобов'язан­нями й повноваженнями, покликанням суб'єктів у рамках науки як академічної системи і соціального інституту. Другий відображає процеси породження – твор­чі процедури емпіричного і теоретичного рівня, які дають змогу розширити і по­глибити знання.

Як знаннянаука являє собою розгорнуту асоціацію одиниць емпіричних і теоретичних, фундаментальних і прикладних, формальних і змістових, суворих і не суворих, описових і поясню­вальних, якісних і кількісних пізнавальних – усі вони націлені на розкриття об'єктивних законів. Закони, в свою чергу, відіграють роль матриці дослі­джень. Вони ж (закони) зумовлюють просякнутість науки єдиносущою об'єднавчою метою, надають їй своєрідної фінальності, яка за­безпечує замкнутість, внутрішню органічність науки і разом з тим виокремленість її в культурі.

Серед ознак науки як системи наукових знань найбільш рельєфні: 1) систематизованість сукупно­сті нагромаджених знань; 2) їхня перевіреність і достовірність; 3) віддзерка­лення знанням об'єктивних закономірностей; 4) довговічність системи знан­ня.

Щодо дати і місця народження науки існують п'ять поглядів:

• наука була завжди, оскільки вона органічно властива практичній і пізнавальній діяльності людини;

• наука зародилась у Стародавній Греції у V столітті до н. е., саме тут уперше знання поєдналося з обґрунтуванням;

• наука виникла в Західній Європі в пізньому середньовіччі (ХІІ-ХІУ століттях) разом з особливим інтересом до знання, здобутого дослід­ним шляхом, і до математики;

• наука починається з ХVІ-ХVІІ століть працями І. Кеплера, X. Гюйгенса і особливо Г. Галілея та І. Ньютона, що розробили першу теоре­тичну модель фізики мовою математики;

• наука розпочинає свій розвиток у першій третині XIX ст., коли дослідницька діяльність було поєднано з освітою.

Нині найчастіше під наукою розуміють: по-перше, систематизоване знання про об'єктивні закони природи, суспільства і мислення, по-друге, спеціальний соціальний інститут суспільства, призначений для формування наукового знання, по-третє, систему принципів, методів і прийомів пізнання дійсності.

Сучасна наука – це складна, організована система, сфера людської діяльно­сті, спрямована на виявлення насамперед закономірного в існуванні і розвит­ку об'єктів, явищ, процесів. Наука як специфічна сфера пізнавальної діяльно­сті базується на допущенні існування реального світу, який не залежить від суб'єкта пізнання, всі процеси якого підпорядковані закономірностям, доступ­ним пізнанню за допомогою відчуттів і мислення.

Наука стає настільки складною, багатоманітною, величною, що сама пере­творюється на предмет наукових досліджень. Склався цілий комплекс наук про науку, який зазвичай називають наукознавством.До цього комплексу входить і загальна теорія науки,яка розглядає загальне визначення науки, аналізує структуру наукових теорій і логіка науки,що займається вивченням системи істинних пропозицій науки, їх співвідношенням із системою об'єктів предметної сфери.

Проблеми суті науки розглядають багато відомих філософів, природознав­ців, соціологів, психологів та інші фахівці. Найвідоміша концепція – це так звана стандартна концепція науки, сформульована американським філософом І. Шеффлером. Ця концепція потребує, передусім, щоб реальний світ природ­них явищ розглядався як реально існуючий та об'єктивний. При цьому харак­теристики світу не залежать від уподобань чи намірів спостерігачів і можуть бути описані з великою або меншою точністю. Наука за своєю суттю уявляєть­ся як інтелектуальна діяльність людей, мета якої полягає в точному і ретельно розробленому описанні та поясненні об'єктів, процесів і взаємозв'язків, які іс­нують у природі. Наукове знання через свою реальність та обґрунтованість на­громаджує істинні характеристики зовнішнього світу. При цьому головне її призначення – пояснення всього сущого.