Текстовый документ OpenDocument (4)
.docРок-культура має особливий попит серед соціальне маргінальних груп населення - серед молоді, студентства, ліво- і праворадикальних угрупувань, сексуальних меншин. Рок виникає в цих колах, як прагнення повернути моральності та мистецтву їх простий, безпосередній людський зміст, звільнити їх з-під диктату церкви, держави, партії.
Еволюціонуючи, рок поступово відходить від морального змісту до музичної форми. З початку рок-музиці були притаманні посилена гучність, ритм, багаторазове повторення одного музичного елемента.
Формально початком епохи рок-н-ролу прийнято вважати час виходу на екрани США фільму "Джунглі класних дошок" ("Black board jungle") - березень 1954 р., в якому звучала композиція "Рок цілодобово" ("Rock around the clock"), виконана Білом Хейлі у супроводі його групи "Комети", що стало стартом наступної тріумфальної ходи рок-н-ролу. Від самого початку рок-н-рол характери-
250
зувався синкопічним ритмом і майже антилітературним стилем текстів, який органічно розвинувся первісне з жаргону тінейджерів і мови негрів, а потім став під це стилізуватися. Протягом 5 років рок-н-рол швидко поширився в усьому світі.
Сучасний рок - це безліч стильових форм та напрямів, національних та регіональних різновидів: мейнстрім-рок (зберігає традиції 60-х pp.), поп-рок (відноситься до сфери поп-культури), фольк-рок (спирається на фольклорні традиції1), авангардний рок (експериментальний напрям), арт-рок (поєднання електроніки, класики, джазу), джаз-рок, хард-рок, панк-рок тощо.
Друга половина XX ст. демонструє тенденцію зближення стилів. Доступність, вседозволеність у всіх жанрах надає безмежну свободу вибору. Сучасна рок-культура втратила весь пафос протесту і майже цілком влилася у річище так званої ""масової культури" (інші назви - маскульт, поп-культура, кітч).
Як явище, масова культура формується в 20-і pp. XX ст. її появі сприяв розвиток засобів масової комунікації - газет, популярних журналів, радіо, грамзапису, кінематографу. Все це демократизувало культуру, відкрило доступ до неї масовій аудиторії, і в той же час зумовило проникнення в культуру суто комерційних інтересів.
Термін "масова культура" підкреслює доступність, поширеність художніх та культурних цінностей, легкість їх сприйняття, яка
не потребує особливого художньо-естетичного смаку. Масова культура доступна й зрозуміла людям різного віку, всім верствам населення незалежно від рівня освіти. Масова культура задовольняє попит сьогодення, реагує на будь-які нові події (на мал. представлено класичний зразок поп-арту - коллаж Річарда Гамільтона 1956 р. "Так що ж робить сучасні будинки такими незвичними, такими привабливими?").
Негативне ставлення багатьох людей до сучасної масової культури зумовлене невигідним для неї порівнянням зі зразками високої культури минулого. Крайньою є думка,
251
К
що масова культура - це антикультура або, принаймні, прояв фактичного безкультур'я. Більш виваженою є позиція, згідно з якою порівнювати масову культуру сьогодення доречно тільки з відповідними їй попередниками - різновидами "низької" культури, яка мала місце в усі культурно-історичні періоди від первісних суспільств включно. В усі часи "низькій" культурі були притаманні певна тиражованість зразків, створення шаблонів сприйняття, тривіальне як естетичний ідеал, пріоритет розважальності і апеляція до нижчих відчуттів та інстинктів. У сучасній масовій культурі всі ці риси виявляються як ніколи рельєфно.
Основними літературними жанрами маскульту є детектив (кримінальний, шпигунський, гангстерський), триллер, фантастика, історичний роман, мелодрама ("жіночий роман"), готичний роман, вестерн, екзотична проза, комікси. Частіш за все масова література має авантюрно-пригодницький, розважальний характер, стає своєрідним допінгом, який намагається адаптувати пересічну людину сучасності до нівелюючого особистість отуплюючого життя, механізованого і запрограмованого у більшості своїх проявів.
Найпопулярнішими серед літературних жанрів масової культури є детектив і фантастика. Детектив у своїх різновидах (кримінальний, шпигунський, гангстерський роман) являє собою твір, в основу якого покладено загадку, яку розплутує приватний детектив або представник державних структур. Найвизначніші зразки цього жанру створили А.Крісті, Ж.Сіменон, Д.Чейз, Р.Стаут, Е.Ґарднер. Різноманітною за жанровими формами є фантастика. Тут можна зустріти наукову фантастику, дія якої відбувається у майбутньому. Представники земної цивілізації зустрічаються з усілякими інопланетянами, рятують людство від глобальних катастроф тощо. У цьому напрямку працювали ПАндерсон, Г.Гаррісон, А.Кларк, С.Лем, А.Нортон, Р.Хайнлайн. Іншим різновидом фантастики є так звана література "фентезі". Це казкова фантастика, подібна до старовинного героїчного епосу, її герої - мужні й сильні варвари, лицарі, королі (Конан, Ельрік, Тонгор, Тарзан), які воюють з представниками темних (магічних) сил. Авторами фентезі є Е. Берроуз, Р.Говард, У. Ле-Гуїн, Р.Желязни, М.Муркок, Ф.Фармер та ін. Ще одним фантастичним жанром є містичний роман і роман жахів. На їх сторінках діють різноманітні вампіри, відьми, нечиста сила. Визнаними майстрами літератури жахів вважаються Стівен Кінг ("Темна половина", "Доля Єрусалиму", "Цвинтар домашніх тварин"), Р.3ельцер ("Знамення").
Досить поширеним у сучасній масовій літературі є жанр сентиментального ("жіночого") роману. Це історії романтичного кохання, які заводять читача в ілюзорний світ з красивими жінками та силь-
252
ними чоловіками, псевдоконфліктами, які щасливо розв'язуються наприкінці твору. Дії таких романів відбуваються частіше за все у далекому минулому. Героїня проходить багато випробовувань, переживає безліч карколомних пригод, щоб врешті решт опинитися в обіймах коханого. Найзнаніші зразки "жіночих" романів створили Ж.Бенцоні ("Маріанна", "Флорентійка", "Катрін"), А. та С. Голон ("Анжеліка"), Б.Смолл ("Гарем", "Рабиня пристрасті", "Цариця Пальміри"). Твори цього жанру, але на сучасному матеріалі, пишуть Д.Коллінз ("Лакі", "Шанс"), Ж.Сьюзен ("Долина ляльок", "Машина кохання"), Б.Картленд, Д.Стіл.
Великий вплив на сучасне життя, на стиль поведінки людини має кінематограф. Провідну роль у створенні масової кінопродукції відіграють Сполучені Штати Америки з їх "фабрикою марень" - Голлівудом. Тут щорічно створюється кількасот кінокартин, більшість з яких розрахована на середнього споживача і намагається здивувати його великою кількістю кіноефектів, видовищних сцен. Продукція Голіву-ду різноманітна у жанровому відношенні. Тут і історичні фільми ("Сід", "Бен-Гур", "Клеопатра"), і фантастика ("Зоряні війни", "Тер-мінатор"), і пригодницькі стрічки й бойовики ("Індіана Джоне", "Коммандос", "Рембо"), фільми-катастрофи ("Титанік"), мелодрами ("Занесені вітром", "9 1/2 тижнів", "Красунечка") тощо. Серед діячів сучасного кінематографу слід згадати режисерів Д.Лукаса, Д.Кеме-рона, С.Спілберга, С.Кубрика, Р.Земекіса, Р.Поланського, акторів А.Шварценегера, Л. Ді Капріо, С.Сталоне, С.Сігала, Н.Кейджа, Д.Ні-колсона, Д.Деппа, Ш.Стоун, Д.Робертс, К.Бесінджер, М.Пфайфер. Досягнення в галузі кінематографу відзначаються багатьма преміями, серед яких знаними є Золотий лев (Флоренція), Пальмова гілка (Канни), Ніка (Росія), премія Американської академії кіномистецтв Оскар. Остання є найпрестижнішокх
Ще одним різновидом масового кінематографу є телесеріали, або так звані "миляні опери" (така назва походить від того, що перший телесеріал було знято на замовлення компанії, яка виготовляла миючі засоби). Це багатосерійна епопея, у якій оповідається про історію якоїсь сімї або долю конкретної людини (переважно жінки). "Миляні опери" відрізняються повільним розвитком сюжету, штучним нанизуванням одних епізодів на інші, наявністю багатьох сюжетних ліній. Кількість серій у такому фільмі може нараховувати від 10-15 до 500-600. Класичними зразками "миляних опер" є амери-^ камські серіали "Династія", "Даллас", "Санта-Барбара". Багато сері-Еалів випускає на світовий кіноринок Латинська Америка (Бразилія,
253
Аргентина, Мексика). Серед них "Рабиня Ізаура", "Багаті також плачуть", "Просто Марія", "Тропіканка", "Я купую цю жінку" та ін.
На початку 1960-х pp. західний світ пережив згадувану вище '"сексуальну революцію". До літератури та мистецтва приходять теми, що тривалий час перебували під всілякими табу. Смакування подробиць статевих стосунків людей - одна з головних ознак сучасної масової культури. Мільйонними тиражами виходять популярні еротичні журнали: "Playboy", "Hustler", "Penthouse", "Playgirl". Знімаються фільми, присвячені цій стороні людського життя: "Емануель", "11 днів та ночей", "Калігула". Коли режисери втрачають відчуття міри, а показ статевих сцен стає самоціллю, то твір перестає бути витвором мистецтва, перетворюючись на звичайну порнографію ("Катерина", "Распутін" тощо).
Складовою частиною сучасної масової культури є й мода, її індустрія також має своїх майстрів та кумирів. Серед сучасних модельєрів одягу велику популярність отримали Д.Версаччі, К.Кляйн, В.Зайцев, В.Юдашкін, І.Сен Лоран, К.Діор. Модною й престижною стала праця демонстратора одягу - "моделі". Тисячі сучасних дівчат мріють про кар'єру К.Шиффер, Н.Кемпбел, Є.Герцигової, С.Кроуфорд.
Розрахована на первинний рівень сприйняття й художнього мислення, на примітивну й естетично не розвинуту людину масова культура базується на створенні ілюзій, мрій, міфів. Суттєвим завданням цих ілюзій є створення зразків поведінки й стилю життя. Цей ідеальний тип людини отримав термінологічне визначення "імідж" (образ). Людина свідомо отримує певний тип для наслідування, який частіш за все асоціюється з поняттям "престиж", "репутація".
Отже, культурна ситуація XX ст. покликала до життя багато різних художніх течій. Попри всі суперечності та конфлікти епохи, діяльністю представників різних художніх течій, різних національ- -них культур формується багатолика, суперечлива світова культура.