Висновки

Міжнародні інформаційні відносини - це підгалузь міжнародних відносин яка розглядає співробітництво субєктів міжнародного права в галузі інформації.

Міжнародна інформація - це інформація повязана із інформаційно-аналітичним забезпеченням зовнішньоекономічної політики і обертається без кордонів з метою інформування керівництва держав.

Інформація - це відомості про об'єкти та явища навколишньої дійсності, про їхні параметри, властивості та стан, які знижують ступень невизначеності та неповноти знання про ці об'єкти та явища. Крім того, інформація - це дані, що використовуються для отримання нових знань чи прийняття рішень. Даних, що зберігаються, завжди більше, ніж інформації. Таким чином, інформація - це цілеспрямовані знання про об'єкти, представлені в різноманітних моделях.

Міжнародні інформаційні відносини визначаються інформаційними процесами і мають суб'єкти і об'єкти міжнародного співробітництва. Тому виділяють основні поняття міжнародної інформації, які визначають предмет міжнародних інформаційних відносин, об'єкти і суб'єкти таких відносин.

Субєктам міжнародних інформаційних відносин виступають: міжнародні організації (універсальні, регіональні, субрегіональні), країни учасниці міжнародних співтовариств, транснаціональні компанії.

Вирішення глобальних проблем людства вимагає координованих зусиль всіх учасників міжнародного співтовариства, вимагає високого рівня взаємовідносин, що в сучасному розумінні називають обміном інформацією.

Інформація є стратегічним ресурсом людства і у багатьох законах розвинених держав світу вона визначається як стратегічний ресурс держави, який охороняється системою національної безпеки.

Наприклад, Світова правова інформаційна мережа (Global Legal Information Network (GLIN)) забезпечує електронний доступ до авторизованих законів країн - членів асоціації GLIN.

На сучасному етапі розвитку українського суспільства законотворча правозастосовна діяльність не може розвиватись ізольовано, не використовуючи теоретичних та практичних здобутків світової системи правової інформації. Це зумовлюється практичною потребою швидкого доступу до законодавства країн світу, що вже сьогодні значною мірою забезпечується стрімким розвитком електронних засобів телекомунікацій.

Національний інформаційний простір (НІП) є важливою ознакою суверенної й незалежної держави, яка дбає його про формування й розвиток на всій території України на основі єдиних принципів і за загальними правилами з додержанням балансу інтересів особи, суспільства, держави.

Перелік використаної літератури

1.Конституція України. Закони України, т. 10. - К., 1997.

2.Закон України «Про інформацію», прийнятий Верховною Радою України 2 жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №48, зі змінами від 06.04.2000, Відомості Верховної Ради. - 2000. - №20.

3.Recommendations to the European Council. Europe and the global information society

4.Азарова О. поиск и анализ информации в Интернете / Реєстрація, зберігання і обробка даних: Національна Академія Наук України. Інститут реєстрації інформації. - 2003. - Т.5. - №1. - С. 79.

5.Беглов С. Внешнеполитическая пропаганда: Очерк теории и практики. Уч. пособие. - М., Высшая школа, 1980. - 366 с.

6.Беляков К.И. Управление и право в период информатизации. - К.: Изд. «КВИЦ», 2001 - 308 с.

7.Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна. - К., 1997. - С. 188.

8.Богомолова Н.Н. Массовая коммуникация и общение. - М., Знание. 1988.

9.Бучило И.Л. Информационное право: основы практической информации. - М., 2001 - С. 253.

10.Вендт А. Четыре социологии международных отношений. // Международные отношения: Социологические подходы. - М., 1998.

11.Гаджиев К.С. Имидж как инструмент культурной гегемонии // Мировая экономика и международные отношения. - 2007. - №42.

12.Гвоздецкий Н. Право и внешнеэкономические отношения // Законодательство и экономика. - 1992. - №19. - с. 41-45.

13.Горшков М.К. Общественное мнение. - М: Политиздат, 1988.

14.Данченко О., Романенко Ю. Архетипи соціального життя і політика