Книга по МПЗ

-навчання воїнів і військових підрозділів;

-організація і проведення психологічної роботи у підрозділі;

-робота з членами сімей військовослужбовців тощо.

Структура виховної діяльності військових педагогів. Для аналізу складових педагогічної майстерності військових педагогів слід чітко визначити структуру їх педагогічної діяльності, яка включає ряд конкретних видів(див. рис. 2). Це такі дії, які знаходяться у взаємозв'язку і, відповідно, взаємозумовлені.

Види діяльності військового педагога

Аналітично-

огранізаційна

оціночна

Рис. 2 Види діяльності військових педагогів

1) Діагностична діяльність, пов'язана з вивченням індивідуа- льно-психічних особливостей і вихованості воїнів, виявленням і визначенням рівня їх загальної освіти та духовних знань, навичок і вмінь, які необхідні для ефективної військово-професійної та повсякденної діяльності. У зв'язку з екстремальним характером військової діяльності та специфікою навчально-пізнавальних дій воїнів діагностика їх індивідуально-психічних особливостей має особливе

121

значення і важливість, Ще К.Д.Ушинський наголосив; щоб виховувати людину у всіх відношеннях, насамперед слід знати її у всіх відношеннях. Безперечно, для цього вихователь має досконало володіти технологією та процедурою вивчення індивідуальнопсихічних особливостей вихованців, умінням ставити обґрунтований діагноз на основі цих досліджень. Отже, він, водночас, ще має бути психологом-дослідником і мати для цього відповідні навички та вміння. Окрім цього, така робота потребує від нього високих духовних якостей.

2)Орієнтовно-прогностична діяльність, яка полягає в умінні військового педагога визначити конкретні цілі, зміст, методику виховної діяльності, передбачити її результати. Ця робота здійснюється на основі знання рівня індивідуальної підготовленості окремих вихованців, злагодженості та згуртованості військового підрозділу. На цій основі педагог спочатку ставить діагноз, а потім визначає конкретні орієнтири для формування й розвитку як особистості кожного вихованця, так і всього військового колективу.

3)Наслідком цієї діяльності є наступна дія – конструктивно - проектувальна. Ця діяльність передбачає постійне вдосконалення педагогом методики проведення різних виховних заходів, які він використовує у своїй діяльності. Характер використаних методів та їх конкретна методика насамперед залежать від результатів попередніх дій. Але, в будь-якому випадку, ця діяльність від нього потребує психолого-педагогічного мислення, педагогічної спрямованості, ініціативи, творчості, володіння багатим арсеналом організації виховних заходів і глибокого знання військової справи.

4)Після здійснення вище визначених дій обов'язково настає організаційна діяльність. Всі посади офіцерів, зокрема - командира роти і вище, передбачають володіння офіцером організаційними навичками та вміннями щодо здійснення виховного процесу у відповідних військових підрозділах і частинах. Від умілого планування виховної роботи і визначення оптимальних шляхів її реалізації, обґрунтованості конкретних виховних дій залежить перебіг виховного процесу та його конкретні результати.

5)Практичне здійснення конкретних виховних заходів, виходячи з розкладу занять, планів бойової та гуманітарної підготовки,

122

планів виховної роботи та зміцнення військової дисципліни. Ця діяльність передбачає наявність у вихователів практичних навичок і вмінь проведення різноманітних виховних заходів, ефективних їх методик. Тут вимагається від вихователя ефективна педагогічна техніка.

6)Діяльність вихователя - це особливий вид діяльності, який,

впершу чергу, пов'язаний з людським чинником і передбачає наявність комунікативно-стимулюючого компонента. Для його ефективної реалізації вихователь повинен мати такі особистісні якості:

–бути людиною доброї душі, любити вихованців такими, якими вони є, що має бути головним мотивом військовопедагогічної діяльності;

–уміти розуміти вихованців й епатувати їм;

–бути оптимістом;

–має персоніфікувати людину майбутнього;

–бути творчою людиною тощо.

Безумовно, ці якості педагога проявляються під час спілкування, тому воно має бути високогуманним. Характер цього спілкування має велике виховне значення. Адже, в першу чергу, виховують не самі слова, а міра прояву в ньому індивідуальності вихователя і його особистісних якостей, тобто у процесі спілкування він реалізує свою людяність і неповторність. Ш.О.Амонашвілі визначав це так: «Яке спілкування у вихованні, таке і є саме виховання»

[1, с. 62].

Узагальнено це визначається як педагогічний такт. Є доречними слова К.Д. Ушинського про те, що педагог лише в тій мірі виховує і навчає, в якій він сам працює над власним вихованням і освітою.

Інший наш видатний співвітчизник В.О.Сухомлинський основним предметом вважав людино ведення. Він намагався наповнити весь навчальний процес любов'ю до людини. На його думку, процес виховання - це людинознавство. «Людина залишає себе в людині. В цьому людське безсмертя»; «Людина народжується не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується для того, щоб залишити після себе слід на землі, в думках, в серцях інших людей»; «Найпрекрасніші і в той же час найщасливіші люди ті, хто прожив своє життя, турбуючись про щастя інших»;

123

«Живі у світі думок, осягай ідеї, виховуй у собі власну позицію, переконання, погляди» - ці та багато інших висловлювань являються провідними ідеями педагогічного такту педагога.

7)Наступний напрямок діяльності вихователя - це аналітич- но-оціночний, зміст якого полягає в аналізі як власних дій, так і дій вихованців, виявленні в них позитивних сторін і недоліків, порівнянні отриманих результатів із

за планованими та ін. За допомогою аналітично-оціночної діяльності вихователь здійснює зворотній зв'язок у своїй роботі, тобто своєчасно визначає конкретні результати виховної діяльності та вносить до неї необхідні корективи. Цей вид діяльності є досить відповідальним, і його об'єктивне здійснення свідчить про зрілість вихователя.

8)Останній вид діяльності - це дослідницько-творчий, який має пронизувати всі попередні види діяльності та своєчасно наповнювати їх новим

змістом. Діяльність вихователя базується на дослідницьких даних, які, з одного боку, стосуються визначення індивідуально-психічних особливостей вихованців, їх нахилів, життєвих настанов, а з другого - з'ясування рівня опанування ними

знань, навичок і вмінь, духовного, інтелектуального і фізичного розвитку. Все це потребує від вихователя творчого ставлення до всього педагогічного процесу.

Творчість вихователя - це джерело його оптимізму, всебічного розвитку, гуманного мислення, оригінального проведення виховних заходів, їх постійного вдосконалення та ін. З творчих вихователів виростають дійсно великі постаті, які є справжніми майстрами своєї справи. Можна сказати також навпаки: там, де немає творчості, там немає вихователя. Творчі вихователі збагачують як теорію, так і методику військового виховання, вони є авторами нових форм і методів навчання і виховання, засновниками авторських шкіл, оригінальних ідей і починань, інновацій. Таких вихователів воїни шанують, до них тягнуться, вірять їм, намагаються співпрацювати з ними.

Зі структури діяльності педагога витікають основні його педагогічні функції. Педагогічні функції - це припис педагогові на-

124

прямків застосування професійних знань, навичок і вмінь. Звичайно, головним напрямком застосування педагогічних зусиль є учіння, виховання, розвиток, формування, психологічна підготовка і самовдосконалення вихованців. Відповідно, головною функцією педагога, на думку І.П.Підласого, є управління процесами навчання, виховання, розвитку і формування особистості вихованця. «Не вчити, а направляти учіння, не виховувати, а керувати процесами виховання покликаний вчитель. І чим більше він ясно розуміє цю своє головну функцію, тим більше самостійності, ініціативи, свободи надає своїм учням. Справжній майстер своєї справи позростає у навчально-виховному процесі як би «за кадром», за межами вільних дій учнів, а справді – керованого педагогом вибору» [23, с.

232].

Зі структури педагогічної діяльності витікають основні функції військового педагога: ціле покладання, діагностування, прогнозування, проектування, планування, інформування, організаційна, методична, практична, оціночно-контрольна, корегувальна, аналітична і досліджу вальна.

Отже, цей короткий аналіз діяльності військового педагога свідчить про те, що вона є різнобічною, гуманною і змістовною, потребує його всебічної підготовленості, має багато вимірів прояву. Слід чітко визначати основні показники та ознаки педагогічної майстерності військового педагога.

125

Контрольні питання для закріплення учбового матеріалу:

1.Які існують функціональні компоненти діяльності офіцера як педагога?

2.Які є види діяльності військових педагогів?

3.Розкрийте поняття «педагогічна майстерність». Охарактеризуйте властивості педагогічної майстерності.

4.Які існують критерії оволодіння педагогічною майстерністю?

126

Тема № 3 ОРГАНІЗАЦІЯ КУЛЬТУРНО-ВИХОВНОЇ РОБОТИ ТА

ІНФОРМАЦІЙНО-ПРОПАГАНДИСТСЬКОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ПІРДОЗДІЛУ

Заняття 2. Методика організації інформаційного забезпечення та військово-соціальної роботи у підрозділі

Навчальні питання:

1.Сутність військово-соціальної та культурновиховної роботи.

2.Зміст системи протидії інформаційнопсихологічному впливу противника.

1.Сутність військово-соціальної та культурно-виховної

роботи роботи

Військово-соціальна робота передбачає здійснення у час-

тині соціально-правових, інформаційних і організаційних заходів щодо сприяння військовослужбовцям і членам їхніх сімей у реалізації встановлених законами України, іншими законодавчими актами прав і пільг, одержанні ними соціальної допомоги та відповідних компенсацій, створенні у військових колективах соціальних умов і гарантій, які б забезпечили їх нормальну життєдіяльність, сумлінне ставлення до виконання покладених на них функціональних та службових обов'язків.

Відповідальність за стан військово-соціальної роботи покладається на командирів.

За організацію військово-соціальної роботи та безпосереднє керівництво цим процесом у частині відповідає заступник командира з гуманітарних питань.

Проведення військово-соціальної роботи передбачає:

–участь у розробці, проектуванні та виконанні цільових комплексних програм соціального забезпечення і розвитку Збройних Сил;

–забезпечення в межах компетентності правового й соціального захисту, соціальної підтримки військовослужбовців, працівників Збройних Сил та членів їх сімей, ветеранів Збройних Сил,

127

співпраця з цих питань з відповідними державними та громадськими організаціями;

–розгляд звернень військовослужбовців, працівників Збройних Сил та членів їх сімей, здійснення прийому з особистих питань, вживання заходів щодо усунення причин, які викликають скарги;

–організація заходів щодо соціально-професійної адаптації військовослужбовців до умов військової служби на етапі підготовки до неї, під час служби та після звільнення в запас.

Порядок розгляду і прийняття рішень щодо пропозицій, заяв, скарг та приймання відвідувачів у Збройних Силах України.

Командири з'єднань, військових частин, начальники військових учбових закладів, установ, організацій і підприємств, військові комісари проводять особистий прийом відвідувачів не менше двох разів на місяць.

Приймання відвідувачів повинно проводитися у дні і години, встановлені наказом командира (начальника), який має на це право

ідоведені до військовослужбовців, в зручний для них час, у разі необхідності і у вечірні години за місцем служби (роботи) чи проживання.

Відвідувачі, які прибули з інших населених пунктів, за рішенням відповідних командирів можуть бути прийняті і в дні, не відведені для прийому.

Якщо до частини прибувають народні депутати України чи депутати місцевих Рад, представники громадських організацій командири військових частин зобов'язані їх прийняти, виявити всебічне сприяння в їх роботі та негайно доповісти по команді.

Приймання відвідувачів реєструється в книзі обліку відвідувачів. Книга повинна бути пронумерована, прошнурована, скріплена мастичною печаткою і завірена командиром військової частини.

Подані на особистому прийомі письмові пропозиції, заяви та скарги підлягають реєстрації та обліку в установленому порядку.

Розгляд і прийняття рішень щодо звернень

Усі військовослужбовці мають право надсилати письмові звернення або особисто звертатися до посадових осіб, органів вій-

128

ськового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове слідство, та інших державних органів у разі:

–незаконних рішень, дій (бездіяльності) щодо них командирів чи інших військовослужбовців, порушення їх прав, законних інтересів та свобод;

–незаконного покладення на них обов'язків або незаконного притягнення до відповідальності.

Зінших питань службової діяльності скарга подається безпосередньому командирові тієї особи, чиї дії оскаржуються, а якщо ті, хто подають скаргу, не знають, з чиєї вини порушені їх права, скарга подається у порядку підпорядкованості.

Військовослужбовці, які подали заяву чи скаргу, мають пра-

во:

–особисто викласти свої аргументи особі, яка перевіряє заяву чи скаргу, звернутися за допомогою до свідків;

–подати додаткові матеріали, що стосуються справи, чи клопотати, щоб їх вимагав командир або орган, який розглядає заяву або скаргу;

–бути присутнім під час розгляду заяви чи скарги;

–одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

–ознайомитися з матеріалами перевірки заяви чи скарги;

–оскаржити прийняте за їхньою заявою чи скаргою рішення

всуді;

–вимагати відшкодування збитків у встановленому законом порядку.

Ніхто не може бути скривджений на службі чи покараний за те, що він подає пропозицію, заяву чи скаргу.

Подання скарги військовослужбовцями не звільняє їх від виконання своїх службових обов'язків і наказів командирів.

Заборонено подавати скаргу під час бойового чергування, перебування в строю (за винятком скарг, поданих під час опитування військовослужбовців), на варті (вахті), а також у добовому наряді, під час занять.

129

Під час опитування військовослужбовців заява чи скарга може бути подана усно або в письмовій формі безпосередньо на ім'я командира, який проводив опитування.

Якщо військовослужбовець виявить факти розкрадання чи псування військового майна, незаконного витрачання коштів, зловживання у постачанні військ, недоліки у стані озброєння та бойової техніки чи інші факти, які завдають шкоди Збройним Силам України, він повинен доповісти про це безпосередньому командирові, а також може надіслати письмову заяву старшому командирові, до Міністра оборони України включно, або до органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове слідство, прокуратури та інших державних органів.

Пропозиція, заява чи скарга, подані в письмовій формі, мають бути підписаними. Пропозиція, заява чи скарга, що не містять даних про заявника, визнаються анонімними і не підлягають розгляду.

Пропозиція, заява чи скарга, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Якщо питання, порушені в пропозиції, заяві чи скарзі, не входять до компетенції командира, органу військового управління, вони в строк не більше п'яти днів пересилаються ним за належністю відповідній посадовій особі чи органу, про що сповіщається військовослужбовець, який подав пропозицію, заяву чи скаргу. Якщо пропозиція, заява чи скарга не містять даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, вони в той же строк повертаються військовослужбовцю з відповідним роз'ясненням.

Забороняється надсилати заяви та скарги військовослужбовців тим посадовим особам або органам, дії чи рішення яких оскаржують.

Пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання і з приводу їх вжито необхідних заходів або дано вичерпні відповіді.

Відмова в задоволенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали,

130