Книга по МПЗ

прямках та у конкретних районах. При цьому МПЗ має носити системний характер, бути спроможним забезпечити формування високого морально-психологічного стану військ (сил) у всіх умовах їхньої діяльності.

На сьогодні у ЗС України в цілому створена система мораль- но-психологічного забезпечення їхньої життєдіяльності та застосування.

Систему морально-психологічного забезпечення складає сукупність функціонально пов’язаних суб’єктів, засобів, форм, методів, технологій та методик впливу на об’єкт (особовий склад) з метою формування високого морально-психологічного стану військ (сил), необхідного для ефективного виконання бойових завдань.

Суб’єктами МПЗ, крім командирів, штабів, органів особового складу, є також начальники видів (родів) військ (служб), працівники будинків офіцерів, музеїв та інших закладів культури та мистецтва, військових засобів масової інформації, юридичних органів, військово-медичних установ та ін.

Об’єкти МПЗ можна поділити на п’ять груп:

–особи призовного віку та допризовна молодь;

–особовий склад військових формувань, у тому числі працівники ЗС України;

–в окремих випадках члени сімей військовослужбовців;

–військові колективи;

–населення в районі дислокації військ (сил).

На сьогодні у ЗС України склались майже всі необхідні елементи системи МПЗ життєдіяльності військ (сил), а саме:

–основи нормативно-правової та методичної бази з питань

МПЗ;

–органи управління МПЗ;

Однак, хоч система МПЗ у ЗС України сьогодні в порівнянні з системою морально-психологічного впливу (МПВ) на особовий склад в арміях провідних країн світу має схожі функції, завдання, напрями діяльності, вона менш ефективна у якісному вимірі.

По-перше, в якості об’єкта МПЗ виступають лише ЗС України, населення країни, інші військові формування. Більш того, цей вид забезпечення здійснюється тільки посадовими особами органів військового управління і майже не проводиться органами військо-

11

во-політичного керівництва держави. Це, в свою чергу, проявляється у не сформованості позитивного іміджу ЗС, відсутності необхідного законодавчого забезпечення цього напрямку діяльності, тощо.

По-друге, ця система має низку проблем, які не вирішуються протягом багатьох років:

–недосконалість теоретико-методологічних засад МПЗ;

–застарілість та суперечливість існуючої нормативноправової бази;

–теоретична та практична непідготовленість командирів (начальників) і штабів з питань організації та здійснення МПЗ в усіх ланках військового управління;

–не сформованість підсистем психологічного та соціальноправового забезпечення військової діяльності;

–невідповідність сучасним вимогам матеріально-технічної бази МПЗ;

–невизначеність організаційно-штатної структури суб’єктів

МПЗ;

–незадовільні кількісні та якісні показники кадрового забезпечення МПЗ;

–відсутність ефективної системи захисту особового складу від негативного інформаційно-психологічного впливу.

Сучасні погляди на підготовку і ведення операцій (бойових дій) та світовий досвід дозволяють умовно визначити основні компоненти МПЗ діяльності військ (сил):

–прогнозування, виявлення та оцінка можливих загроз у інформаційній та соціальній сферах і дестабілізуючих чинників, причин їх виникнення та можливих наслідків прояву;

–МПЗ захисту сухопутних і морських кордонів держави Сухопутними військами, Повітряними Силами, Військово-Морськими Силами, військовими частинами територіальної оборони та іншими військовими формуваннями оперативно підпорядкованими у мирний час, загрозливий період, воєнний час;

–МПЗ дій Збройних Сил щодо надання допомоги органам державної влади у разі виникнення загрози порушення територіальної цілісності країни через проведення акцій ззовні, які спрямовані на підтримку сепаратистських настроїв в окремих прикордонних районах;

12

–забезпечення комплексу заходів ЗС України з метою стримування можливого воєнного конфлікту, а саме МПЗ проведення військових навчань і спеціальних операцій обмеженого масштабу (демонстрація сили), приведення військ (сил) визначеного району у вищі ступені бойової готовності та ін.;

–проведення інформаційно-пропагандистських заходів з особовим складом військ (сил) та підтримання зв’язків із громадськістю;

–МПЗ відбиття локального вторгнення агресора на територію країни;

–МПЗ здійснення ударів по воєнних об'єктах та живій силі агресора з метою нанесення йому незворотних втрат і примушення відмовитися від подальшого ведення бойових дій;

–МПЗ підготовки і проведення оборонної операції на випадок воєнного конфлікту обмеженого масштабу;

–МПЗ стратегічного розгортання ЗС України з початком повномасштабного воєнного конфлікту з метою відбиття агресії;

–МПЗ підготовки стратегічних резервів України;

–МПЗ дій ЗС України щодо надання допомоги населенню, органам державної влади та органам місцевого самоврядування в ході воєнного конфлікту та під час ліквідації його наслідків;

–МПЗ дій ЗС України щодо своєчасного попередження, захисту та надання допомоги населенню на випадок застосування ядерної зброї та інших видів зброї масового ураження;

–МПЗ планових та оперативних заходів у рамках міжнародних систем безпеки, а саме, морально-психологічне забезпечення участі у миротворчих, рятувальних і гуманітарних операціях під егідою ООН, ОБСЄ та захисту національних інтересів за кордоном;

–МПЗ підготовки та функціонування міжнародних військових підрозділів;

–МПЗ діяльності ЗС України щодо захисту населення від наслідків катастроф, стихійних лих, можливих соціальних конфліктів тощо;

–військово-патріотичне виховання та морально-психологічна підготовка особового складу ЗС і населення країни в цілому до оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості;

13

–забезпечення соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей і соціальної адаптації після звільнення у запас або відставку.

Принципами морально-психологічного забезпечення є:

–об'єктивна оцінка воєнно-стратегічної ситуації, рівня мора- льно-психологічного стану особового складу, врахування оперативної обстановки та умов виконання покладених завдань;

–спрямованість МПЗ на вирішення конкретних бойових завдань, формування необхідного морально-психологічного стану військ (сил);

–тісний зв'язок МПЗ з іншими видами забезпечення;

–безперервність керованого впливу на свідомість і поведінку військовослужбовців, їх психологічний стан;

–диференційований підхід, визначеність змісту, форм та способів реалізації заходів морально-психологічного забезпечення з урахуванням національних, культурних та інших особливостей військовослужбовців.

До закономірностей МПЗ діяльності військ (сил) можна віднести залежність спрямованості та змісту МПЗ від низки зовнішніх

івнутрішніх чинників, найважливішими з яких є:

–соціально-економічний, політичний і моральнопсихологічний стан суспільства;

–характер міжнародних відносин і особливості воєннополітичної обстановки у світі;

–рівень національної безпеки держави;

–сукупність укомплектованості ЗС України особовим складом, сучасним озброєнням і військовою технікою;

–стан повсякденної діяльності та бойової підготовленості військ (сил), статутного порядку, військово-професійної майстерності особового складу;

–рівень підготовленості фахівців, які організовують і здійснюють МПЗ, ступінь сформованості їх моральних, психологічних, військово-професійних та інших якостей.

Основним змістом МПЗ діяльності військ (сил) можна вважа-

ти:

–мобілізацію військовослужбовців на виконання конкретних бойових завдань, формування свідомого ставлення до них, прогно-

14

зування динаміки морально-психологічного стану військ (сил), збереження його стійкості та керованості;

–досягнення високої бойової активності особового складу військ (сил), його спроможності витримувати значні нервовопсихологічні навантаження і зберігати боєздатність в умовах дій психотравмуючих факторів сучасного бою;

–зрив психологічних операцій противника, прогнозування, профілактика та нейтралізація негативного інформаційнопсихологічного впливу;

–організацію комплексного захисту психологічних і психофізіологічних властивостей військовослужбовців, реабілітацію психотравмованих.

Напрямками діяльності щодо забезпечення моральнопсихологічної підтримки ЗС України можна визначити:

–військово-патріотичне виховання особового складу ЗС і населення України, в цілому;

–формування та підтримання позитивного іміджу Збройних Сил та високого рівня довіри до них;

–пропаганда державницької та національної ідеології;

–законодавче і правове забезпечення діяльності ЗС України;

–забезпечення подальшого розвитку культури та духовності

уЗбройних Силах;

–моніторинг соціального та гуманітарного розвитку ЗС України;

–забезпечення соціального захисту особового складу ЗС України;

–всебічна духовна підтримка діяльності особового складу ЗС України та членів сімей військовослужбовців;

–оптимізація функціонування органів особового складу і психологічної та соціологічної служби;

–розробка технічних засобів виховання і забезпечення ними ЗС України.

Таким чином, сучасна вітчизняна військова наука приходить до висновку, що здійснення ефективного морально-психологічного впливу на особовий склад в мирний і воєнний час найбільш повно досягається у процесі морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил). МПЗ діяльності військ (сил) – принципово но-

15

вий, комплексний вид забезпечення, який інтегрує основні види і способи організованого впливу на свідомість, підсвідомість і поведінку військовослужбовців у процесі виконання завдань мирного та воєнного часу (бойове чергування і бойова служба, миротворчі місії і т. ін.), а також в ході операцій і бойових дій.

2. Виникнення морально-психологічного забезпечення як одного із основних видів всебічного забезпечення військ (сил)

Військова діяльність завжди вимагала від людини спеціальної професійної підготовки та наявності комплексу сформованих моральних, психологічних, фізичних та інших якостей. Залежність ходу й результатів збройної боротьби від рівня підготовки та мора- льно-психологічного стану збройних сил обумовлює значну увагу до організації системи підготовки особового складу в арміях більшості країн світу. Не викликає сумніву, що забезпечення необхідного рівня морально-психологічного стану особового складу є вагомим фактором ефективного виконання завдань збройних сил не лише в мирний час, а й у бойових умовах.

Воєнні конфлікти сучасності суттєво відрізняються від війн ХХ століття. Їх основною тенденцією є постійне посилення ролі інформаційних способів і форм боротьби. Це, насамперед, проявляється у:

–зростанні масштабів та ефективності інформаційнопсихологічних операцій, сил і засобів впливу на моральнопсихологічний стан особового складу;

–значному збільшенні психогенних втрат серед особового складу (до 70 % від загальних);

–відсутності ефективної системи інформаційнопсихологічного захисту військ (сил) та населення країни в цілому;

–зростанні ролі спеціальних операцій (миротворчих, гуманітарних, рятувальних) у функціонуванні армій;

–розширенні та посиленні антитерористичної боротьби;

–перетворенні цивільного населення воюючих сторін засобами морально-психологічного впливу в об’єкт протиборства.

16

Узв’язку з цим, все більш пріоритетним видом операцій (бойових дій), як і збройної боротьби в цілому, виокремлюється інфо- рмаційно-психологічне протиборство, де предметом ураження є свідомість, підсвідомість, поведінка та психофізіологічний стан людини.

Уцих умовах, безперечно, зростає роль моральнопсихологічної складової бойового потенціалу Збройних Сил, підвищуються вимоги до ефективності системи моральнопсихологічного впливу на свої війська і населення в цілому, організації захисту від негативного інформаційно-психологічного впливу.

Сьогодні необхідні нові підходи щодо визначення ефективних шляхів посилення гуманітарного та соціального розвитку Збройних Сил України, завдання якого полягає у створенні умов для оптимального функціонування соціальних та духовних відносин у військах (силах), розвитку особистості військовослужбовця, розкритті його творчого та інтелектуального потенціалу в процесі військово-професійної діяльності.

Сутність, принципи та напрями гуманітарного і соціального розвитку в Збройних Силах України.

Сучасні підходи до підготовки та застосування військ (сил), що відображено, зокрема, у Державній програмі розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 рр., особливу увагу приділяють посиленню гуманітарної та соціальної складової військової служби в сучасних умовах. Це обумовлюється:

–посиленням гуманітарної і соціальної складової в політиці української держави;

–зростанням ролі гуманітарного та соціального чинників у забезпеченні високого рівня бойової та мобілізаційної готовності військ (сил);

–недосконалістю системи національно-патріотичного виховання особового складу, мотивації його до військової служби;

–низьким рівнем престижу військової служби в українському суспільстві;

–наявністю гострих соціальних проблем, низьким рівнем соціального захисту військовослужбовців, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей;

17

–збільшенням обсягу завдань Збройних Сил України та необхідністю впровадження загальноєвропейських стандартів у гуманітарну та соціальну сфери життєдіяльності військ (сил) у процесі євроатлантичної інтеграції;

–недосконалістю нормативно-правової бази системи гуманітарного і соціального розвитку Збройних Сил України; недостатнім рівнем наукового, кадрового, фінансового та матеріа- льно-технічного забезпечення розвитку гуманітарної сфери Збройних Сил України.

Визначення сутності, завдань та механізмів гуманітарного і соціального розвитку Збройних Силах України можливе тільки на основі глибокого розуміння сутності гуманітарної сфери та гуманітарної політики в цілому. У вітчизняній науковій думці існує декілька підходів щодо розв’язання цього питання. Але в головному погляди співпадають – гуманітарну сферу слід розглядати в широкому та вузькому значенні.

Поняття «гуманітарний» (від лат. humanity – людство, людяність) в найширшому розумінні цього терміну означає «олюднення» усіх сфер і галузей суспільного буття, створення можливостей та умов для максимальної самореалізації соціальних груп та кожної особистості, формування в неї внутрішньої потреби та здатності приймати участь у житті держави і суспільства, словом та ділом відстоювати гуманні цінності.

Виходячи з цього поняття, до гуманітарної сфери, у широкому її значенні, можна віднести: освіту; виховання; науку; культуру; релігію; свободи, права і обов’язки людини та громадянина; інформаційний простір; сферу охорони здоров’я та соціального забезпечення та ін. Вона об’єднує дві взаємопов’язані суспільні складові

–духовну (гуманітарну у вузькому значенні) й матеріальну (соціальну) сфери.

Увузькому значенні термін «гуманітарна сфера» стосується лише духовного життя, насамперед, такої його складової як духовна культура (особистості, групи, суспільства). Соціальна сфера включає соціально-побутові та матеріальні умови і фактори життєдіяльності особистості та суспільства. З метою формування та розвитку цих сфер державою проводиться відповідна гуманітарна та соціальна політика.

18

Відповідно до Концепції гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України:

–гуманітарна політика у Збройних Силах України, як складова державної гуманітарної політики, є діяльність органів державного та військового управління щодо реалізації громадянських прав та свобод військовослужбовців і працівників Збройних Сил України, забезпечення їх морально-психологічного, духовного і культурного розвитку, створення умов для забезпечення ефективної професійної діяльності;

–соціальна політика у Збройних Силах України, як складова частина соціальної політики держави, являє собою діяльність органів державного і військового управління з метою захисту і задоволення соціальних потреб та інтересів військовослужбовців, членів їх сімей, цивільних працівників та звільнених із Збройних Сил України.

Базовими елементами структури гуманітарної та соціальної політики у Збройних Силах України можна визначити:

1. Військово-соціальне забезпечення;

2. Правове забезпечення;

3. Інформаційне забезпечення;

4. Військову освіту та науку;

5. Культурологічне забезпечення;

6. Морально-психологічне забезпечення життєдіяльності військ (сил).

Слід мати на увазі, що перші 5 складових розкривають власне змістовний компонент гуманітарного і соціального розвитку, а 6-й – його організаційно-діяльнісну сторону.

Дамо коротку характеристику основних із визначених вище складових.

Військово-соціальне забезпечення – це комплекс соціальноправових, інформаційних та організаційних заходів щодо створення необхідних умов для задоволення соціальних потреб та інтересів військовослужбовців, працівників Збройних Сил, сприяння їм у реалізації встановлених законами України, іншими законодавчими актами прав і пільг з метою забезпечення їх нормальної життєдіяльності, сумлінного ставлення до виконання покладених на них функціональних обов’язків.

19

Правове забезпечення – це комплекс заходів з нормотворчої, правозастосовуючої та правоохоронної діяльності відповідних органів державної влади та військового управління, яка безпосередньо спрямована на забезпечення високого рівня бойової та мобілізаційної готовності військ (сил), законності та правопорядку у Збройних Силах України, їх здатності до захисту суверенітету, територіальної цілісності та незалежності України. Ця складова реалізується через наступні функції:

–нормотворчу – діяльність, яка спрямована на створення й удосконалення системи правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері забезпечення національної безпеки та оборони України, та здійснюється органами державної влади і військового управління, в частині, що їх стосується;

–правозастосовуючу – процес реалізації правових норм, який складається з дотримання, виконання, використання та застосування норм права відповідними суб’єктами;

–правоохоронну – вид державної діяльності, що здійснюється з метою охорони права шляхом застосування юридичних важелів у відповідності із законом та полягає у здійсненні контролю, встановленню та розкриттю злочинів і правопорушень, прокурорського нагляду, здійснення судочинства.

Інформаційне забезпечення – це діяльність органів державної влади, військового управління, засобів масової інформації та інших суб’єктів, яка спрямована на задоволення інформаційних потреб особового складу Збройних Сил та громадськості у цілому, пропаганду та збереження національних, духовних та інших цінностей українського народу з метою формування та розвитку у військовослужбовців національної свідомості, гуманістичного світогляду, життєвої позиції та особистих якостей необхідних для ефективної військово-професійної діяльності.

Інформаційне забезпечення виступає важливою складовою частиною гуманітарного і соціального розвитку та зосереджується на роз’ясненні особовому складу вимог Конституції України, чинного законодавства, внутрішньої і зовнішньої політики держави, підвищенні ролі засобів масової інформації у всебічному висвітлені життєдіяльності Збройних Сил України.

20