Книга по МПЗ

Тема №2 МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ВІЙСЬКОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Заняття 4. Правопорушення. Розслідування правопорушень.

Навчальні питання:

1.Поняття і види юридичної відповідальності військовослужбовців.

2.Розслідування правопорушень і його завдання.

Ні одна область людської діяльності не може обходитись без дисципліни. Особливо вона необхідна в Збройних Силах, що обумовлюється особливостями військової організації, характером задач, які ними виконуються, своєрідністю умов, в яких проходить діяльність військ (сил).

Міцна військова дисципліна є найважливішою умовою високої бойової готовності та боєздатності Збройних Сил України.

Сучасна обстановка, характер і умови ведення воєнних дій у нинішній період як ніколи вимагають високої організованості, порядку та дисципліни. Тому абсолютно необхідно довести до свідомості кожного воїна для чого потрібна дисципліна. Головне її призначення - згуртувати масу військовослужбовців в організований військовий колектив, який діє як єдине ціле, направлений на досягнення єдиної мети і зкований єдиною волею. Історичний досвід свідчить , що в мирний і воєнний час така система себе виправдовує. Вона швидко приводить до досягнення визначених цілей.

Військова дисципліна придає армії і флоту організованість і мобільність, забезпечує постійну готовність до негайних і рішучих бойових дій. На її основі досягаються гнучкість і безперервність кфівництва підрозділами, частинами, кораблями, у воїнів формуються високі морально-психологічні і бойові якості, які необхідні для перемоги над противником у сучасному бою. Без дисципліни нема армії як боєздатної військової організації, без неї неможлива перемога над ворогом. Ось чому із року в рік зростають вимоги до командирів і начальників, штабів, органів виховної роботи щодо наведення у військах (силах) статутного порядку, зміцнення війсь-

101

кової дисципліни та профілактики правопорушень. Саме по цій причині сьогодні зростають вимоги щодо здатності командирів вміло проводити розслідування правопорушень.

1. Поняття і види юридичної відповідальності військовослужбовців.

Одним із найважливіших заходів в роботі зі зміцнення військової дисципліни, законності і правопорядку в Збройних Силах України є притягнення правопорушників до юридичної відповідальності.

Юридична відповідальність - це передбачене законом і за-

стосоване органами держави примусове обмеження або позбавлення правопорушника певних благ.

Цей вид відповідальності, на відміну від інших, застосовується лише до тих, хто вчинив правопорушення, тобто порушив норму права, закон.

У статті 61 Конституції України зазначено, що ніщо не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Правопорушення завжди виражається у поведінці, що суперечить юридичним нормам, тобто є протиправною, а також в діях, що усвідомлюються, хоч трапляється навпаки. Свідоме ставлення до своїх вчинків може виражатися в прямому намірі - цілеспрямованому вчиненні проступку, а може виражатися І в необережності, тобто легковажному, необачному ставленні до своїх протиправних дій та їх насідків.

Як умисне, так і необережне вчинення правопорушення завжди свідчить про зневажливе - хоч і в різній мірі - ставлення правопорушника до інтересів суспільства, держави, інших громадян. Це дає підстави обвинуватити правопорушника, вбачати в його поведінці вину і визнавати винним.

За скоєні правопорушення військовослужбовці можуть притягатися до різних видів юридичної відповідальності, яка поділяється на дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну, кримінальну, а також матеріальну.

102

В разі вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть відповідальність згідно ст. 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За вчинені ними злочини військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності згідно з чинним законодавством України. У тих випадках, коли за вчинений військовослужбовцем злочин відповідним законом передбачена можливість застосування заходів дисциплінарного стягнення, командир (начальник), ураховуючи обставини й наслідки цього злочину, приймає рішення щодо передачі матеріалів на винну особу прокуророві або обмеження дисциплінарним стягненням.

Умови та порядок притягнення військовослужбовців до циві- льно-правової відповідальності регулюються цивільним законодавством України.

Особи, які посягають на державну власність, недбало ставляться до озброєння, техніки та іншого військового майна, притягаються до матеріальної відповідальності. Притягнення до матеріальної відповідальності не звільняє від дисциплінарної, цивільноправової, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

2. Розслідування правопорушень і його завдання.

Згідно з діючим законодавством рішення про притягнення винного до відповідальності в переважній більшості випадків не може прийматись без розслідування скоєного правопорушення.

Розслідування у Збройних Силах України може проводитись у формі попереднього слідства, дізнання і власне розслідування.

Там, де за обставинами справи видно, що скоєно злочин, повинно проводитись попереднє слідство або дізнання. В тому разі, коли має місце проступок або виявлено факти, які належить встановити, і які не містять у собі ознак злочину, призначається розслідування.

На відміну від злочинів, проступки скоюють частіше, і також приносять істотну шкоду. Відповідно розслідування в військах більш розповсюджене, ніж дізнання. Але, на відміну від дізнання, воно не має такої детальної регламентації законодавством, що ін-

103

коли призводить до порушення прав військовослужбовців або інших громадян при його проведенні.

Своєчасне і якісне проведення розслідування дозволяє командирам (начальникам) об'єктивно встановити обставини і причини правопорушення з тим, щоб в подальшому не тільки покарати винних, відновити порушений порядок, забезпечити захист інтересів держави, прав і законних інтересів військовослужбовців і інших громадян, але й попередити подібні правопорушення у майбутньому.

На підставі результатів розслідування командири приймають обґрунтовані рішення про притягнення винних до матеріальної, дисциплінарної або цивільної відповідальності.

Розслідування необхідне командирам (начальникам) також для з'ясування обставин, які не тягнуть за собою чиєїсь відповідальності, але повинні бути встановлені при здійсненні ними командних і адміністративно-господарських функцій.

Отже, розслідування - це діяльність командира і призначених ним осіб щодо встановлення фактичних обставин проступків військовослужбовців, працівників Збройних Сил України, а також подій, які повинні бути з'ясовані для прийняття на основі зібраних доказів законних і обґрунтованих рішень. Воно базується на принципах законності, об'єктивності, оперативності, забезпеченні права на захист, проведенні його правомочними особами.

Принцип законності містить в собі матеріально-правову і процесуальну сторони. Матеріально-правова сторона цього принципу полягає у вирішенні питань, які виникають в ході розслідування, на підставі правових норм, що застосовуються у конкретному випадку. Процесуальний аспект принципу полягає в обов'язку суворо виконувати встановлену процедуру розслідування.

З принципом законності тісно пов'язаний принцип проведення розслідування правомочними на те особами. Він полягає в тому, щоб виконувались правила і норми, які регулюють діяльність су- б'єктів, котрі призначають і проводять розслідування.

Одним із найважливіших завдань розслідування є встановлення об'єктивної, істини. Всі висновки матеріалів розслідування повинні підтверджуватись достовірними даними, які ґрунтуються на фактах. Відхилення від цього прин-

104

ципу може призвести до неправильних висновків, що завдасть шкоди військовому правопорядку, а також авторитету командира. Принцип оперативності полягає в тому, що розслідування призначається зразу після виникнення підстав для цього і проводиться у стислі строки.

Розслідування провадиться лише після того, як воно буде призначено відповідним командиром (начальником). Підставою для такого розпорядження буде виступати наявність ознак проступку або події (факту), які не мають характеру злочину і потребують подальшого з'ясування. На практиці такими підставами можуть бути:

–рапорт, доповіді, донесення підлеглих посадових осіб;

–розпорядження командирів і начальників;

–пропозиції компетентних органів, посадових осіб, комісій;

–заяви осіб, які вчинили проступок;

–скарги, заяви і листи військовослужбовців і інших громадян, а також посадових осіб;

–виявлення правопорушення безпосередньо командиром;

–повідомлення у засобах масової інформації.

Завдяки первинним матеріалам командир не тільки дізнається про скоєне порушення дисципліни і порядку, але й, зазвичай, може судити про те, чи є підстави і необхідність в проведенні розслідування і хто повинен його призначати.

Діюче законодавство, відповідні накази Міністра оборони України, положення, інструкції та інші нормативні документи передбачають підстави для обов'язкового призначення розслідування. Воно обов'язкове в таких випадках:

–при виявленні матеріальної шкоди, заподіяної державі військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов'язаними, якщо вони спричинили її при виконанні службових обов'язків.

Вцих випадках розслідування проводиться з метою встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб;

–при необхідності видачі інспекторського свідоцтва на списання суми шкоди, завданої державі втратами матеріальних і грошових коштів, коли сума шкоди не може бути відновлена за , рахунок винних осіб або при відсутності таких;

105

–якщо під час проведення у військовій частині документальної ревізії в акті за її результатами буде запропоновано проведення розслідування щодо виявлених порушень;

–якщо при складанні акту про приймання та здавання справ посадовими особами, які відають військовим господарством, до акту будуть надані письмові заперечення за окремими статтями акту.

Вцьому випадку вищий начальник зобов'язаний розглянути заперечення. За необхідності розпорядженням командира частини (з'єднання) призначається розслідування;

цьому треба мати на увазі, що якщо незаконне використання машин військового призначення або перевитрати моторесурсів допущені за розпорядженням командира (начальника), то розслідування проводиться вищим командиром.

–при втраті документів суворої звітності та інших службових документів;

–в разі розголошення відомостей, які складають державну таємницю, а також втрати документів таємного характеру;

–при нещасних випадках з працівниками Збройних Сил України у військових частинах, установах, військово-навчальних закладах Міністерства оборони України, а також тих, які стались у побуті, під час слідування на роботу і з роботи і призвели до тимчасової втрати працездатності;

–в разі подій:

–при скоєні проступку військовослужбовцями, які не проходять службу у військовій часті даного гарнізону.

Розслідування може призначатись і за розсудом командира (начальника), який вважає, що для прийняття вірного рішення і зміцнення дисципліни і порядку необхідно його провести.

Місце командира в розслідуванні характеризується широкістю його повноважень. Він призначає розслідування, здійснює загальне керівництво його проведенням, приймає по ньому рішення.

Моментом призначення розслідування вважається прийняття рішення командиром щодо його проведення, яке відображене в письмовому розпорядженні чи усному наказі. Кому доручається розслідування, і в який термін повинні бути представлені його матеріа-

106

ли, вказується в наказі або резолюції командира. Тим самим на військовослужбовця чи посадову особу покладаються спеціальні обо- в'язки, і йому надається право чинити від імені командира дії, спрямовані на з'ясування всіх обставин справи.

Дисциплінарне розслідування проводять із метою виявлення винних осіб, а також причин та умов, що сприяли вчиненню проступку. Воно призначається усним наказом командира (начальника), який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, і може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у випадку вчинення проступку солдатом (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині). Будь-яких обмежень у цьому відношенні не існує, за винятком одною: здійснювати дисциплінарне розслідування заборонено особам, які є підлеглими військовослужбовця, чий проступок підлягає розслідуванню, а також особам, які є співучасниками правопорушення або зацікавленими в наслідках розслідування. Розслідування проводять за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарний проступок.

Основний обов'язок особи, призначеної для проведення розслідування -встановити всі фактичні обставини, винність (невинність) особи (осіб), чиї дії розслідуються, а також причини і умови, які сприяли порушенню дисципліни і порядку.

Ознайомившись з матеріалами справи і законодавством, слід продумати послідовність і характер дій, а при необхідності скласти план проведення розслідування.

В плані зазначаються основні питання, які треба з'ясувати, а також докази, які необхідно встановити по справі, способи і строки їх збору.

На початку дисциплінарного розслідування військовослужбовцеві пояснюють, у яких порушеннях його звинувачують, а сам він складає пояснювальну записку на ім'я командира (начальника). Під час дисциплінарного розслідування особа, яка призначена для його проведення, встановлює, чи справді мав місце проступок, де, коли, за яких обставин і з якою метою його було вчинено; у що він вилився, наявність вини в діях (бездіяльності) конкретних осіб та ступінь провини кожного у випадку вчинення його кількома осо-

107

бами; які наслідки порушення, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність винної особи; причини й умови, що сприяли вчиненню проступку.

Фактичні обставини встановлюються за допомогою доказів, отриманих при опитуванні потерпілих, свідків, винних осіб. Якщо розслідування проводиться в письмовій формі, то від вказаних осіб вимагаються письмові пояснення. Ці пояснення складаються на ім'я командира частини.

При проведенні дисциплінарного розслідування неприпустимо оформляти свідчення осіб, що опитуються, протоколами допиту свідка, а також попереджувати про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань. Також треба пам'ятати, що забороняється отримувати пояснення від осіб, які перебувають у стані сп'яніння. До матеріалів розслідування як докази можуть залучатись оригінали документів або їх копії.

Завершують дисциплінарне розслідування доповіддю командирові (начальнику) про всі встановлені причини вчинення проступку відповідними особами та пропозиції для прийняття рішення. Якщо розслідування призначив своїм наказом командир військової частини, то йому подають письмову доповідь.

В доповіді дається короткий аналіз доказів, робляться висновки і пропозиції. Вона може складатись із трьох частин: вступної, описової і резолютивної.

У частині вказується, хто і на якій підставі, де, коли і з якого приводу проводив розслідування. В описовій частині викладаються обставини, які були встановлені в ході розслідування; яке порушення мало місце в даному випадку, ким, де, коли, яким способом і з якою метою воно скоєно навмисно чи з необережності, якщо правопорушення скоїли декілька осіб, треба відобразити ступінь вини кожного з порушників. Вказується на причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) порушника і шкідливими наслідками, які настали. Тут же викладається аналіз причин порушення і обставин, які сприяли його скоєнню, вказується на докази, за допомогою яких встановлені фактичні дані.

Резолютивна частина доповіді повинна містити висновок про те, хто конкретно і в чому саме винен, вимоги якого нормативного акту порушенім Тут може бути відображена думка особи, яка розс-

108

лідувала проступок щодо заходів, які необхідно здійснити з метою запобігання правопорушень в подальшому.

Вся доповідь складається в службово-діловому стилі і підписується особою, яка проводила розслідування.

До письмової доповіді додаються різні докази: пояснювальні записки, довідки, рапорти, листи та інші документи, зібрані в ході розслідування. Речові докази (предмети) до справи долучатись не можуть.

Перед остаточним оформленням матеріалів розслідування або в ході цієї роботи особа, яка проводить дисциплінарне розслідування, роз'яснює кожному із винуватців порушення правопорядку^в чому саме його особиста вина. Якщо винні особи вказують на обставини, які не були враховані в ході дисциплінарного розслідування, але мають значення для визначення ступеня їхньої вини, особа, що проводила розслідування, повинна з'ясувати ці обставини.

Дисциплінарне розслідування не може тривати більш як 5 діб, починаючи з дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про вчинення проступку.

Якщо під час дисциплінарного розслідування уде з'ясовано, що проступок військовослужбовця містить ознаки злочину, то командир військової частини порушує кримінальну справу й повідомляє військового прокурора, а дисциплінарне розслідування припиняє.

Трапляються випадки, коли встановити повністю об'єктивну істину неможливо. В таких випадках командиру слід прийняти рішення в залежності від характеру і конкретних обставин правопорушення. Однак треба мати на увазі, що при відсутності доказів, що підтверджують винність особи, командир не має права притягти її до відповідальності.

За розглядом матеріалів дисциплінарного розслідування командир може також:

–притягти винних осіб до матеріальної відповідальності;

–направити матеріали розслідування зі своїми пропозиціями вищому командиру (начальнику);

109

–повернути матеріали для додаткового розслідування з метою встановлення тих чи інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи і які залишились нез'ясованими;

–припинити дисциплінарне розслідування; при наявності підстави вважати, що дії (бездіяльність) осіб були правомірними.

Окрім цього, на підставі розглянутих матеріалів командир може прийняти рішення про притягнення до відповідальності інших в винних осіб, які були виявлені в ході розслідування.

Датою прийняття рішення вважається день, коли був відданий усний наказ, а якщо наказ письмовий, то день його підписання. Якщо наказ не віддається, то такою датою вважається день накладення резолюції на письмовій доповіді або усної вказівки відповідним посадовим особам.

Дисциплінарне стягнення має бути накладено не пізніше як через 10 діб, починаючи з дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про вчинення проступку, а при проведенні розслідування - з дня його закінчення.

На працівників Збройних Сил України можуть накладатись дисциплінарні стягнення відповідно до ст. 147-151 Кодексу законів про працю України.

До державних службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених Кодексом законів про працю України, можуть застосовуватись стягнення, передбачені ст. 14 Закону України "Про державну службу".

Контролює правильність прийнятих рішень вищий командир. Притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності не звільняє його від обов'язку нести матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну державі.

Матеріальна відповідальність військовослужбовців наступає за певних умов. По-перше, при заподіянні прямої дійсної шкоди.

По-друге, якщо шкоду заподіяно протиправною поведінкою, тобто такою, яка суперечить вимогам наказу.

По-третє, наявність причинного зв'язку між майновою шкодою і протиправною поведінкою особи, тобто що саме ці дії або бездіяльність військовослужбовця стали причиною шкоди.

По-четверте, необхідно встановити вину військовослужбовця, тобто, що шкоду заподіяно ним навмисно чи з необережності.

110