Книга по МПЗ

люючи вимоги, які пред'являються до військовослужбовців, та порядок їх виконання. Суб'єктивна сторона дисципліни проявляється в установленні належної поведінки кожного військовослужбовця фактичній поведінці військовослужбовців, яка охоплюється правовим впливом.

"Військова дисципліна - як сказано у Дисциплінарному статуті Збройних Сил України, - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами ЗС України та іншим законодавством України".

В цьому визначенні наголос зроблений на дотриманні військовослужбовцями установленого порядку й правил, тобто в ньому більш чітко виражена суб'єктивна сторона військової дисципліни. Сутність військової дисципліни, таким чином, полягає в дотриманні порядку й правил, установлених законодавством України та військовими статутами, в усвідомленому виконанні всіма військовослужбовцями свого обов'язку перед Батьківщиною.

При аналізі поняття військової дисципліни виникає питання про те, як слід розуміти порядок й правила, які установлені законодавством України та статутами ЗС України, дотримання яких являє собою сутність військової дисципліни, що є її змістом.

У даному випадку мова йде не взагалі про дотримання порядку й правил, існуючих в нашій державі, а про дотримання тих норм поведінки, які діють у Збройних Силах України. Цей порядок й правила відображають специфіку військової організації, особливості відношень між військовослужбовцями, витікають із задач, вимог військової служби і є суворо обов'язковими для дотримання всіма військовослужбовцями.

Тому в поняття військової дисципліни не входять дотримання порядку тих відношень, в котрих військовослужбовці виступають нарівні з іншими громадянами і котрі регулюються іншими видами державної дисципліни (у відношеннях, пов'язаних з використанням не по службі державним майном тощо). До порушень військової дисципліни не можна віднести, наприклад, несвоєчасне внесення квартирної плати. Під вимоги військової дисципліни не підпадають і ті суспільні відносини, учасникам яких, в тому числі і військовослужбовцям, держава надає можливість самостійно вирішувати питання практичного застосування вимог правових норм

71

(наприклад, в області шлюбно-сімейних, громадянсько-правових відношень тощо).

Загальний зміст військової дисципліни, як встановленого і обов'язкового для виконання військовослужбовцями порядку й правил, розкривається в ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України: "Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:

–додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів:

–бутити пильним, зберігати державну та військову таємни-

–взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство:

–виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;

–поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Дати в Дисциплінарному статуті вичерпний перелік правил поведінки і діяльності військовослужбовців у кожному конкретному випадку не має можливості, та в цьому й немає потреби. Такі правила містяться в різних законах статутах, настановах та інших правових актах. Наприклад, у Статуті внутрішньої служби Збройних Сил України перераховані обов'язкові для всіх правила взаємовідносин між військовослужбовцями, начальниками підлеглими тощо. Зміст деяких загальних вимог військової дисципліни (під час перебування поза розташуванням військової частини поводитися з гідністю і честю, не допускати порушень громадського порядку та негідних вчинків щодо цивільного населення та інші, знаходить свою конкретизацію в моральних нормах і правилах поведінки кожного громадянина України.

Увимогах, які пред'являє військова дисципліна, виражений той порядок взаємовідносин між військовослужбовцями та їх відношення до суспільства, котрий відображаючи специфіку Збройних Сил України і їх задач, відповідає інтересам і волі нашого народу та державній політиці. Правила військової дисципліни регу-

72

люють поведінку і діяльність військовослужбовців. Але вони носять не тільки регулятивний, а імперативний характер, виражені в категоричній формі і не допускають будь-яких відступів від відповідних приписів, включають можливість вирішення питання про їх виконання в залежності від розсуду осіб, на яких розповсюджуються ці норми.

Закони і військові статути складають правову основу військової дисципліни. Вимога суворо дотримуватися Конституції та заходів України, неухильно виконувати військову присягу, основані на законах і статутах накази командирів (начальників) являє собою серцевину військової дисципліни. Найбільш важливі, основні норми військової дисципліни закріплені в законах. Тим самим обумовлюється тісний зв'язок між військовою дисципліною та законністю. І законність, і військова дисципліна націлені на вирішення одних і тих же задач в армії і на флоті і нерозривно зв'язані між собою по своєму змісту.

Основні правила військової дисципліни, будучи правовими, є обов'язковими для виконання, тому вони охоплюються поняттями і військової дисципліни і законності. Зміцнення законності сприяє зміцненню дисципліни і навпаки, зміцнення дисципліни невід'ємне від боротьби за забезпечення законності в Збройних Силах України.

Проте поняття законності і військової дисципліни не співпадають. Дотриманням законності не вичерпуються вимоги військової дисципліни.

Є правила і засновані на них конкретні приписи, котрі охоплюються військовою дисципліною, але не відносяться до законності. Як видно із ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця крім дотримання законів суворо зберігати військову та державну таємницю й інше.

На відміну від законності, військова дисципліна вимагає виконання не тільки нормативних правових актів, але і індивідуальних наказів, технічних норм і Правил, які не мають правового характеру. В той же час законність передбачає дотримання всіма вій- ськово-службовцями правових норм не тільки у сфері військової

73

дисципліни (наприклад, норм шлюбно-сімейного законодавства і т.п.).

Із вищесказаного витікає, що не всяке порушення військової /дисципліни є порушенням законності (хоч вони часто можуть співпадати). В цей час не кожне порушення законності військовослужбовцями є порушенням військової дисципліни, їх не слід ототожнювати.

Військова дисципліна передбачає підкору єдиній волі, авторитет керівника. Тому одною із найважливіших вимог є суворе Дотримання встановленого в Збройних Силах порядку підлеглості, наказів і розпоряджень начальників. Обов'язок слухатися є основою у військовій дисципліні, а підкора (перш за все підкора волі керівника, начальника) - фундамент відношень усередині військової організації.

В Збройних Силах для виконання задач, які стоять перед ними, необхідне не просто підкорення, а найвища ступінь покори - беззаперечна покора, то закріплено ж ст.6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України; "Право командира віддавати накази і розпорядження обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк".

Командир (начальник) зобов'язаний вимагати покори від своїх підлеглих, не допускаючи при цьому брутальності та приниження їх гідності.

Усю повноту відповідальності за відданий наказ несе командир (начальник), який його віддав. Наказ командира на велику моральну та юридичну силу, безумовну обов'язковість до виконання, не заперечний авторитет лише за умови, коли він є законним, віддається в інтересах служби і може бути виконаний підлеглими дозволеними допустимими способами й засобами.

Безпосередність послуху не подавляє, не принижує особистість військовослужбовця, оскільки він підкоряється представнику, уповноваженому держави - начальнику, який діє в межах наданих йому державою повноважень для виконання покладених на нього функцій. Такий послух є однією із форм підпорядкування особистих інтересів військовослужбовців інтересам усього суспільства,

74

інтересам держави, які, в кінцевому підсумку, співпадають з інтересами самого військовослужбовця.

Нашим Збройним Силам характерна свідома покора начальникам, тому що вона основана на глибокому розумінні кожним військовослужбовцем свого військового обов'язку, особистої відповідальності за захист Батьківщини. Військовослужбовцям надана можливість проявляти ініціативу, самостійність при виконанні наказу, поставленої задачі.

Військова дисципліна зобов'язує беззаперечно підкорятися всім начальникам по службовому становищу та начальникам по військовому званню, а в окремих випадках і старшим.

Вимоги військової дисципліни, які ми розглянули, згідно законодавства, розповсюджуються на визначене коло осіб.

Ці вимоги є обов'язковими; по-перше, для військовослужбовців: солдат, матросів, сержантів, старшин, прапорщиків, мічманів, молодших, старших та вищих офіцерів, а також курсантів військових інститутів, жінок, які прийняті у добровільному порядку на військову службу на посади солдат, матросів, сержантів і старшин; по-друге, для призваних на збори військовозобов'язаних; потрете, для прапорщиків, мічманів, офіцерів, генералів і адміралів, що знаходяться в запасі та відставці, коли вони носять військову форму (про дотримання правил військової ввічливості, поведінки та військового привітання).

Вимоги військової дисципліни різнобічне охоплюють життєдіяльність військовослужбовців. Проте вони стосуються не тільки обов'язків, загальних для всіх військовослужбовців. Значна кількість обов'язкових для виконання правил відноситься до певних функцій або сторін діяльності військовослужбовців, військових колективів. Це дає підставу виділити, в залежності від предмету регулювання, окремі різновидності військової дисципліни. Тому можна говорити про дисципліну внутрішньої і вартової служб, дисципліну маршу, дисципліну строю і т п.

Подібна класифікація мас як теоретичне, так і практичне значення. Тільки за допомогою систематизації багаточисельних норм, дотримання яких признається обов'язковим, можна більш ретельно їх розробити, узгодити, \ полегшити контроль за дотриманням вимог дисципліни, більш диференційовано встановити відповідаль-

75

ність за їх порушення. Це також дає можливість більш точно визначити межу дій тих чи інших конкретних правил військової дисципліни, що особливо важливо в сучасних умовах у зв'язку з розширенням вимог військової дисципліни, зміною їх змісту під впливом тих змін, які проходять в останні роки в Збройних Силах і суспільстві.

Різновидності військової дисципліни регулюються групами спеціальних норм, правил військової дисципліни, в котрих конкретизуються вимоги, які відносяться до певної сфери діяльності військовослужбовців. Наприклад, дисципліна експлуатації техніки і зброї визначається регламентом нормативів, технічних правил, інструкцій і настанов.

До різновидностей військової дисципліни відносяться і такі, які регулюють якийсь окремий бік діяльності військовослужбовців, обслуговування підрозділів і частин. Тому виділяють дисципліну часу, дисципліну особистої і колективної відповідальності за виконання поставлених задач тощо.

Розширення вимог дисципліни викликає появу нових різновидностей військової дисципліни. В повоєнний період, наприклад, виникла дисципліна бойового чергування.

Військова дисципліна тісно пов'язана з іншими видами державної дисципліни, служить разом з ними одній меті - сприяти розбудові незалежної, демократичної, самостійної України. В той же час вона займає особливе місце в системі державної дисципліни, що обумовлено задачами та особливостями наших Збройних Сил, величезною важливістю та специфікою військових відношень, а також особливим становищем їх учасників-військовослужбовців.

Від інших видів державної дисципліни військова дисциплін відрізняється рядом особливостей.

Військова дисципліна пред'являє значно більш високі вимоги до виконавців, чим інші види державної дисципліни, в тому числі такі, які не передбачає ні один вид державної дисципліни. Так військовослужбовці зобов'язані захищати свого командира в бою, сприяти начальнику у відновленні дисципліни і порядку, не шкодувати свого життя під час виконання військового обов'язку. Кожний воїн повинен бути готовий підставити кулі свої груди, захищаючі свою країну. "Якщо помирати, - підкреслював швейцарський пись-

76

менник Франціск Рудольф Вейс: "то, краще померти, виконуючі обов'язок честі і любові до Батьківщини!".

Від інших видів державної дисципліни військова дисципліна відрізняється характером підкорення. Вона встановлює найвищу ступінь покори, велику категоричність та імперативність наказів і розпоряджень начальників. Вимоги військової дисципліни, на відміну від інших видів державної дисципліни, розповсюджуються не тільки на службову діяльність військовослужбовців, але у ряді випадків і на їх поведінку поза службою. Якщо, наприклад, правила трудової дисципліни діють під час виконання робочими і службовцями своїх трудових обов'язків і не регулюють їх поведінку поза установою, підприємством, то військова дисципліна вимагає відповідної поведінки військовослужбовців за межами розташування частини, в ряді випадків і не при виконанні службових обов'язків.

Це, безумовно, не означає, що військова дисципліна розповсюджує свою дію на всю позаслужбову діяльність військовослужбовців. Вона встановлює правила поведінки тільки у тих випадках, коли це необхідно для забезпечення військового порядку, правильних взаємовідносин військовослужбовців між собою та з цивільним населенням, а також випливає із задач військової служби, сприяє їх виконанню.

Військова дисципліна відрізняється від інших видів державної дисципліни більшою суворістю вимог і мір примусу до її порушників.

З урахуванням характеру і значення військової дисципліни, а також можливих важких наслідків в результаті її порушення, встановлена підвищена відповідальність військовослужбовців.

Це виражається у встановленні більш суворих мір дисциплінарного впливу, яких не знають інші види державної дисципліни (арешт з наглядом на гауптвахті, позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини або корабля на берег та інші).

Разом з тим передбачена кримінальна відповідальність за такі порушення військової дисципліни як непокора, навмисне або необережне невиконання наказу та інші, можливість при певних умовах застосування зброї до військовослужбовців, які чинять відкриту непокору або опір начальникам, чого не знають інші види державної дисципліни.

77

Командири (начальники) з метою забезпечення військової дисципліни в частинах і на кораблях наділені значно більшими дисциплінарними правами по відношенню до підлеглих, чим посадові особи, які забезпечують дотримання правил інших видів державної дисципліни,

Особливості військової дисципліни, таким чином, проявляються у характері і сфері дій її вимог, характері і ступені відповідальності порушників. У цьому зв'язку в книзі "Психологія і солдат" дуже справедливо відмічає англійський військовий психолог Норман Коумпленд: "Якби кухарям дозволили готувати їжу. коли їм заманеться, війська отримали б певне уявлення про недисциплінованість".

Від поняття "військова дисципліна" слід відрізняти поняття "дисциплінованість". Якщо дисципліна - це дотримання певного порядку і правил, що установлені законами і військовими статутами, то дисциплінованість - це риса характеру, моральна якість особистості військовослужбовця.

Дисциплінованість - складна система відношень військовослужбовця до оточуючого світу, яка включає в себе направленість особистості, характер, певний розвиток емоційно-вольової та інтелектуальної сфер, наявність відповідних знань, навичок звичок.

2. Основні напрямки, форми і методи морально - психологічного забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень.

В Концепції виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України записано: "Морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактика правопорушень - це система організаційних, соціально-правових та виховних заходів щодо формування і розвитку у військовослужбовців особистої відповідальності за свідоме виконання вимог Конституції та законів України, військових статутів, військової присяги, функціональних і службових обов'язків, наказів командирів і начальників, досягнення такого рівня морально-психологічного стану особового складу військових сил, який забезпечуватиме своєчасне, повне і якісне вирішення поставлених завдань".

78

В цьому визначенні висвітлені сутність і основний зміст мо- рально-психологічного забезпечення військової дисципліни і правопорядку в військах (силах).

Організаторами морально-психологічного забезпечення дисципліни в підрозділі, частині, на кораблі, в установі, учбовому закладі виступають перш за все командири і начальники. Дисциплінарний статут Збройних Сил України зобов'язує їх виховувати своїх підлеглих в дусі неухильного виконання усіх вимог військової дисципліни, розвивати і підтримувати почуття військової честі і військового обов'язку, заохочувати гідних за проявлену розумну ініціативу, старанність, подвиги і відзнаки по службі і суворо карати недбайливим, безвідповідальних, неслухняних, необов'язкових, порушників статутів, законів і Військової присяги. Особливу увагу командири і начальники приділяють своєчасному виявленню причин та попередженню провин підлеглих, формуванню нестерпного відношення до порушників військової дисципліни.

Усю роботу в цьому напрямку командири і начальники проводять сумісно із своїми заступниками з виховної роботи, повсякденно спираючись на актив, армійську і флотську громадськість.

Які ж основні напрямки морально-психологічного забезпечення військової дисципліни?

Головна увага приділяється формуванню у воїнів гуманістичного світогляду. З цією метою систематично ведеться пропаганда історії України, традицій її народу і його захисників, загальнолюдських цінностей, внутрішньої і зовнішньої державної політики, вимог Конституції України, Указів Президента Україні, Постанов Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, військового законодавства; роз'яснення вирішального значення військової дисципліни для підтримання постійної бойової готовності військ (сил), для досягнення перемоги над противником на полі бою. В основі гуманістичного світогляду у воїнів формуються глибокі переконання в необхідності бездоганного виконання своїх службових обов'язків, встановлених правил, життєвих норм - поступати завжди і скрізь так, як того вимагають закони, присяга, статути і накази командирів. Цьому сприяють цілеспрямована гуманітарна підготовка офіцерів, прапорщиків і мічманів, солдат, матросів, сержантів і старшин, інформаційно-пропагандистське забезпечення, культурна ви-

79

ховна і просвітницька робота, в ході проведення яких особлива увага приділяється вихованню свідомої військової дисципліни.

Планами гуманітарної підготовки усіх категорій військовослужбовців передбачається вивчення спеціальних тем про сутність та значення військової дисципліни, відповідних вимог Конституції України, військових статутів та наказів Міністра оборони України. Офіцерський склад вивчає форми і методи підтримання організованості і порядку зміцнення військової дисципліни. Планові заняття по цим питанням доповнюються переглядом учбових, документальних і художніх кінофільмів зустрічами з ветеранами минулих війн, а також з передовиками бойової підготовки, тими, хто добросовісно виконує свій військовий обов'язок, служить взірцем у виконанні статутів та присяги.

Востанні роки значно більше стало приділятися уваги питанням морального і військового виховання, досягнення єдності агітаційно-пропагандистської і організаторської роботи по вирішенню задач бойової підготовки, зміцнення військової дисципліни

іправопорядку в частинах і на кораблях. Офіцери орієнтуються на глибоке вивчення державної внутрішньої і зовнішньої політики, питань будівництва та розвитку Збройних Сил України.

Воснову гуманітарної підготовки покладена реалізація гуманітарної політики держави, формування у військовослужбовців високої духовної культури, моральних цінностей, почуття патріотизму, вірності українському народу. Разом з тим ще зустрічаються факти, коли оцінка по гуманітарній підготовці виставляється без урахування відношення військовослужбовця до виконання своїх службових обов'язків, його особистої дисциплінованості.

Невід'ємною частиною роботи по зміцненню дисципліни є глибоке роз'яснення законів, військового законодавства України та права, правове виховання. Його мета - довести до свідомості кожного військовослужбовця сутність і зміст правопорядку, норм і правил загальнолюдської моралі, домогтися поважливого ставлення до закону, статутних вимог. Останнє повинно стати глибоким особистим переконанням кожного захисника Вітчизни.

Виконуючи вимоги Міністра оборони України, командири і виховні структури проводять велику роботу по правовому вихованню військовослужбовців. В багатьох з'єднаннях, частинах і на

80